- •1. Мова й література в системі кулурних цінностей українського суспільства.
- •2. Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •3. Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •4. Специфіка мови професійного спрямування.
- •5. Комунікативні якості професійної мови.
- •6. Складники системи національної мови.
- •7. Мовне законодавство в Україні.
- •8. Статус української мови як державної.
- •9. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •10. Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •11. Поняття культури мови. Комунікаційні якості культури мови.
- •12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •13. Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •14. Давня література й початки й початки формування літературної мови.
- •15. Усна і писемна форми української літературної мови.
- •16. Функціональні різновиди української літературної мови Їх основні ознаки.
- •17. Стильові різновиди сучасної української літературної мови і фахова мова.
- •18. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •19. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •20. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •21. І. Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •22. І. Квітка-Основ‘яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •23. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24. Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •25. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •26. Принципи українського правопису.
- •27. Науковий стиль сучасної української літератури. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •28. Мовні і жанрові особливості наукового стилю.
- •29. Основні жанри наукового стилю.
- •30. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме).
- •31. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •32. Підстилі і жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
- •33. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •34. Мовні засоби вираження наукових категорій, понять.
- •35. Поняття "термін", "термінологія", "терміносистема". Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •36. Терміни іншомовного походження в мові економічної науки.
- •З апозичення
- •37. Класифікація термінів за сферою використання.
- •38. Лексика наукового стилю. Вияви полісемії в наукових текстах. Пряме і переносне значення слова.
- •39. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів в наукових текстах.
- •40. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •41. Мовна надмірність та мовна недостатність в наукових та ділових текстах.
- •42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •43. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові та в економічній термінології.
- •44. Виразність та образність мови, її частота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •45. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.
- •46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.
- •47. Поняття "граматична норма". Стилістичні можливості граматичних норм у різностильових текстах.
- •48. Синтакс. Конструкції в різностильових текстах.
- •49. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
- •50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях наукового й ділового стилів.
- •51. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового й ділового стилів.
- •52. Складне речення в текстах наукового й ділового стилів.
- •53. Науковий текст і його ознаки.
- •54. Види та жанри наукових текстів.
- •55. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного списку.
- •56. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетентності фахівця.
- •57. Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •58. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •59. Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •62. Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •63. Етикет наукової мови.
- •64. Етикет ділової мови.
- •65. Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •66. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •67. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •68. Типи економічних словників. Їхня характеристика.
48. Синтакс. Конструкції в різностильових текстах.
Синтаксис – розділ граматики, що вивчає будову й граматичне значення словосполучень і речень.
Словосполучення – це поєднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв‘язку. Прості словосполучення утворені з двох повнозначних слів: зимовий ранок, прочитати роман. Складні – поєднання трьох і більше повнозначних слів: пробігти дистанцію дуже швидко. Словосполучення розрізняють за належністю головного слова до певної частини мови: іменникові, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні, прислівникові.
Прості речення вживаються в усіх стилях мовлення. Однак стилістичного забарвлення вони набувають залежно від способів вираження членів речення, інтонації, порядку слів тощо.
Односкладні речення теж упливають на стилістичне оформлення текстів. Так, називні речення використовуються в художніх описах, означено-особові, неозначено-особові – в розмовному, художньому, публіцистичному стилях, узагальнено-особові – в усній народній творчості. Безособові речення переважають у книжних стилях: у науковому, діловому, публіцистичному для вираження різноманітних дій і станів.
Великі стилістичні можливості мають синоніми простого речення – ствердні й заперечні, розповідні, питальні й спонукальні, односкладні й двоскладні, повні й неповні речення. Вони забезпечують синтаксичну різноманітність тексту, його виразність. Уживання повних і неповних речень зумовлене сферою їх використання.
Речення з однорідними, відокремленими членами найчастіше вживаються в книжному мовленні. У діловому, науковому стилях вони використовуються для передачі точного, логічного викладу думок, класифікації предметів і явищ, виділення й уточнення їх суттєвих ознак тощо.
49. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних конструкцій, які вивчає синтаксис.
Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні (сполучникові та безсполучникові).
Тексти офіційно-ділового стилю містять прості речення, часто складні з підрядними з’ясувальними, означальними, мети, умови. Прості й складні речення можуть ускладнюватися відокремленими, однорідними членами, вставними словами й виразами та ін. У реченнях вживаються пасивні структури з дієсловами на -ться, інфінітивні конструкції, наказові форми дієслів, безособові форми на -но, -то, словосполучення дієслівного типу, дієприкметникові, дієприслівникові звороти, пряма мова з метою посилання на прийняті закони, видані розпорядження, напр.: проект обговорюється, здійснити обмін, затверджено на засіданні, взяти на себе зобов’язання, зважаючи на відзначене, хочемо висловити думку; питання, розглянуте на зборах.
12
50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях наукового й ділового стилів.
Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних конструкцій, які вивчає синтаксис.
Розрізняють прямий (звичайний) і зворотний порядок слів. При прямому порядку слів група підмета стоїть перед групою присудка, узгоджене означення перед означуваним словом (зелений ліс), неузгоджене означення після нього. Такий порядок слів характерний для наукового, офіційно-ділового, публіцистичного стилю. Зворотний порядок слів (інверсія) застосовується у художньому та розмовному стилях. При цьому найбільша увага зосереджується на тому членові речення, який виноситься на кінець. Таким чином значно підвищується експресивність та емоційність тексту.
Використання синтаксичних конструкцій у діловому мовленні характеризується певними особливостями. Для документів властивий розповідний характер висловлювання. У них використовується прямий порядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить, обставина в різних місцях речення залежно від значення, способу вираження.