5

1

1. Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства.

2. Мова – суспільне явище. Функції мови.

3. Українська літературна мова й мова професійного спрямування.

4. Специфіка мови професійного спілкування.

2

5. Комунікативні якості професійної мови.

6. Складники системи національної мови.

7. Мовне законодавство в Україні.

8. Статус української мови як державної.

9. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.

10. Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.

3

11. Поняття культури мови. Комунікаційні якості культури мови.

12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.

13. Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.

4

14. Давня література й початки формування літературної мови.

15. Усна й писемна форми української літературної мови.

16. Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.

5

17. Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.

18. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.

19. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.

20. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.

6

21. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.

22. Г.Квітка-Основ`яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.

23. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.

24. Новаторство мовно-поетичної творчості Т.Шевченка.

7

25. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.

26. Принципи українського правопису.

27. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.

28. Мовні й жанрові особливості наукового стилю.

8

29. Основні жанри наукового стилю.

30. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме).

31. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.

32. Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.

9

33. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.

34. Мовні засоби вираження наукових категорій понять.

35. Поняття «термін», «термінологія», «терміносистема». Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.

36. Терміни іншомовного походження в мові економічної науки.

10

37. Класифікація термінів за сферою використання.

38. Лексика наукового стилю. Вияви полісемії в наукових текстах. Пряме й переносне значення слова.

39. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.

40. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.

11

41. Мовна надмірність і мовна недостатність у наукових та ділових текстах.

42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.

43. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові та в економічній термінології.

44. Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіаналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.

12

45. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.

46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.

47. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.

48. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.

49. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.

13

50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях наукового й ділового стилів.

51. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового й ділового стилів.

52. Складне речення в текстах наукового й ділового стилів.

53. Науковий текст і його ознаки.

54. Види та жанри наукових текстів.

14

55. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використанні джерела, оформлення бібліографічного опису.

56. Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.

57. Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.

15

58. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.

59. Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).

60. Специфіка публічної монологічної мови.

61. Специфіка публічної діалогічної мови.

62. Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).

16

63. Етикет наукової мови.

64. Етикет ділової мови.

65. Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.

66. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.

17

67. Термінологічні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.

68. Типи економічних словників, їхня характеристика.

1. Мова й література в системі кулурних цінностей українського суспільства.

З давніх-давен люди постійн. висловлювали свої думки, почуття, переживання, мрії в худ творах, виражали в них свій життєвий і трудовий досвід.

Література – це мистецтво слова. Література відіграє важливу роль в житті суспільства. Твори мистецтва через художні образи пропагують передові ідеї часи, відображають боротьбу народу за волю, показують рушійні сили цієї боротьби, викривають недоліки й пороки громадського та побутового життя, збуджують у людей прагнення усунути їх.

Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері. Українська мова своєю красою і багатством давно привертала увагу вчених.

Тарас Шевченко був переконаний, що поки жива мова в устах народу, доти живий і народ, що нема насильства більш нестерпного, як те, яке прагне відняти народу спадщину, створену численними поколіннями його предків.

2. Мова – суспільне явище. Функції мови.

Мова-духовне надбання всього народу, всієї нації, це суспільне явище, безпосередньо пов'язане з усім матеріально-виробничим, загальнокультурним, інтелектуальним, психічним, з усім суспільним і побутовим життям людини. Будь-які зміни в житті людей безпосередньо відбиваються в мові. Саме тому рівень розвитку мови й визначає рівень розвитку суспільства.

У мовознавчій літерат. немає загальноприйнятого чіткого визначення і поділу функцій мови та їх назв. З-поміж багатьох функцій мови в житті людини і суспільства основними називаються такі:

1.Комунікативна функція або функція спілкування. Суть її полягає в тому, що мова використовується як засіб спілкування між людьми, як інформаційний зв‘язок у суспільстві. 2.Номінативна функція або функція називання. Усе пізнане людиною (предмети, особи, явища, властивості, процеси, закономірності) одержує назву і так під цією мовною назвою існує в житті і в свідомості мовців. 3.Мислетворча функція. Мова є не тільки формою вираження і передачі думки, а й засобом формування, тобто творення самої думки. 4.Гносеологічна, тобто пізнавальна, функція мови. Вона полягає в тому, що світ людина пізнає не тільки власним досвідом, скільки через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ. 5.Експресивна або виражальна функція мови. Мова надає найбільше можливостей розкрити неповторний світ інтелекту, почуттів та емоцій людини для інших людей, вплинути силою своїх переконань чи почуттів на інших людей. 6.Волюнтативна функція є близькою до експресивної. Вона полягає в тому, що мова є засобом вираження волі співрозмовників (вітання, прощання, прохання, вибачення, спонукання, запрошення). 7.Естетична функція. Мова фіксує в собі естетичні смаки і уподобання своїх носіїв. 8.Культуроносна функція. Мова є носієм культури народу-мовотворця. 9.Ідентифікаційна функція мови полягає в тому, що мова виступає засобом ідентифікації мовців, тобто засобом вияву належності їх до однієї спільноти, певного ототожнення. 10.Магічно-містична функція мови збереглася з доісторичних часів, коли люди вірили у слово як реальне дійство, здатне зупинити небажаний хід дій, побороти злі сили, підкорити природу своїй волі.