Р о з д і л 2. Обстеження хворого

тощо, які оснащені датчиками різної конфігурації (мал. 131). Температу­ра в пародонтальних кишенях залежно від перебігу патологічного проце­су становить 36,2—34,3 °С. Слід ураховувати, що термометричні показники залежать від топографо-анатомічних зон, функціонального навантаження щелеп. Температура ясен підвищується в напрямку від різців до великих кутніх зубів.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЩЕЛЕП

Рентгенографія — основний метод оцінювання стану кісткової тканини. За допомогою рентгенографії уточнюють діагноз, проводять диференціаль­ну діагностику, вивчають ступінь і поширеність процесу в кістковій ткани­ні, його динаміку, визначають повноцінність кісткового ложа, зв'язкового апарату, обирають найбільш раціональні ортопедичні конструкції, контро­люють ефективність лікування.

Під час оцінювання стану кісткової тканини щелеп за допомогою рент­генограм необхідно враховувати варіанти нормальної будови кістки комір­кового відростка.

При аналізі рентгенограм звертають увагу на форму, висоту, стан верхі­вок міжкоміркових перегородок, рівень мінералізації губчастої речовини, стан кортикального шару (пластинки) тощо. Особливу увагу слід приділяти рентгенологічній структурі міжкоміркових перегородок. Анатомічна струк­тура і форма перегородок не є стандартними і вони мають індивідуальні відхилення, тому різні їх варіанти можна помилково прийняти за патологіч­ні зміни. Найчастіше варіабельність анатомічної будови перегородок спосте­рігається в дітей та молодих людей. Такі варіації стосуються форми, висоти та структури верхівок міжкоміркових перегородок, стану кортикального ша­ру (пластинки), а також рівня мінералізації усієї перегородки. Здебільшого спостерігають відмінності будови перегородки між центральними різцями (мал. 132).

Верхівка міжкоміркових перегородок на рентгенограмах нижньої щеле-;і пи в бічній проекції в дітей 4—5 років знаходиться трохи вище емалево-це- І ментного з'єднання, а в дітей 6—7 років — навіть трохи нижче залежно від рівня формування кореня зуба. У разі неповного прорізування коронки зуи ба верхівка міжкоміркової перегородки розміщена значно вище емалево-це­ментного з'єднання.

У міру прорізування коронки зуба і формування кореня висота верхів-1 ки змінюється і встановлюється на рівні емалево-цементного з'єднання (мал. 133).

Розміщення верхівки на 1—2 мм нижче від емалево-цементного з'єді нання у змінному прикусі не слід розглядати як атрофію міжкоміркової перегородки за умови, що компактна пластинка на її верхівці не поруше-1 на. З віком також відбуваються зміни структури губчастої речовини кісткЛ характеру петлистості кісткових балочок, спостерігається закономірність роз­витку від великопетлистого малюнка до середньо- та дрібнопетлистого.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЩЕЛЕП

A — форма загостреного списа; Б — півмісяцем форма; В — роздвоєння міжкоміркової пере­городки; Г — роздвоєна міжкоміркова перегородка з двома виступами різної висоти

Основними рентгенологічними симптомами патологічних змін у ткани­нах пародонта є деструкція верхівок міжкоміркових перегородок, остеопо-роз кістки коміркового відростка, розширення періодонтальної щілини бі­ля верхівки міжкоміркових перегородок, зниження висоти міжкоміркових перегородок з утворенням кісткових кишень. У дітей у ділянці міжкомір­кової перегородки між центральними різцями можна спостерігати її стов­щення, переривчастість або розволокнення. Такі зміни можуть відзначати­ся вздовж усієї перегородки до основи комірки і залежати від характеру перебігу дистрофічно-запального процесу в пародонті. Це ранні ознаки па­тологічного процесу.

Р о з д і я 2. ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО

Мол. 133. Вікові коливання висоти міжкоміркових перегородок на рентгенограмах

[456 (А, Б) та IIVV6 зубів (В)

Мол. 134. Рентгенологічні ознаки захворювань пародонта: Рентгенограма 21(12 зубів: А — деструкція компактної пластинки кістки міжкоміркових пе­регородок; Б — остеопороз; В — розширення періодонтальної щілини біля верхівок між­коміркових перегородок; Г — резорбція міжкоміркових перегородок; Д — рентгенограма 6541 зубів: утворення кісткових кишень; Е — рентгенограма 321| зубів: секвестрація кістко­вої тканини

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЩЕЛЕП

На внутрішньоротових рентгенограмах коміркових відростків періодон-тальна щілина має вигляд темної смужки рівномірної товщини вздовж усьо­го кореня зуба. Несформовані зуби мають широку періодонтальну щілину в ділянці верхівок коренів або колоподібну форму внаслідок незакінченого формування верхівки кореня і комірки. У разі виникнення пародонтиту пе-ріодонтальна щілина буває розширеною (найчастіше в ділянці верхівок між-коміркових перегородок) через руйнування в них кісткової тканини комір­ки. Кортикальний шар (кортикальна пластинка) комірки на рентгенограмах має вигляд неперервної білої облямівки, яка найвиразніша в ділянці верхі­вок міжкоміркових перегородок. При аналізі рентгенограм звертають увагу на її протяжність, товщину та неперервність. У дітей неперервність корти­кальної пластинки і рівномірна товщина періодонтальної щілини свідчать про сформованість кореня зуба.

У разі генералізованого пародонтиту найбільш ранніми рентгенологічни­ми ознаками є деструкція кортикального шару (пластинки) в ділянці верхівок міжкоміркових перегородок, поява вогнищ остеопорозу, зміна петлистості кісткових балочок, тенденція до великопетлистого малюнка, розширення періодонтальної щілини біля верхівок міжкоміркових перегородок. Подаль­ше прогресування дистрофічно-запального процесу призводить до резорб­ції міжкоміркових перегородок, утворення кісткових кишень, при тривало­му гноєвиділенні відзначається секвестрація кісткової тканини. Резорбція кістки міжкоміркових перегородок відбувається з різним рівнем інтенсив­ності на різних ділянках щелеп, тому такий тип резорбції визначають як вертикальну резорбцію кістки коміркового відростка (мал. 134).

Для пародонтозу характерні дистрофічні процеси кісткової тканини, остеопороз, остеосклероз. Рентгенологічно виявляють порушення ціліс­ності кортикального шару (пластинки), рівномірне зниження висоти між­коміркових перегородок, горизонтальну резорбцію кістки коміркового від­ростка, тенденцію до утворення великопетлистого малюнка кісткових балочок, рівномірне розширення періодонтальної щілини, склерозування порожнин зубів, утворення дентиклів, петрифікатів, патологічне стиран­ня коронок зубів, гіперцементоз біля верхівок коренів зубів. Надалі спо­стерігають склерозування ментальних отворів і нижньощелепних каналів, дистрофічні зміни у скро­нево-нижньощелепних суг­лобах (мал. 135).

При деяких захворюван­нях пародонта (еозинофіль­на гранульома, хвороба Ле-терера—Зіве тощо) прово-

Мал. 135. Ортопантомограма ще­леп. Пародонтоз, І ступінь. Го­ризонтальна резорбція кістки ко­міркового відростка щелеп

Р о з д і л 2. ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО

Мол. 136. Схема внутрішньоротової контактної рентгенографії зубів

дать рентгенологічне дослідження інших кісток скелета (груднини, кісток кисті, тім'яної кістки тощо).

Рентгенографію кістки коміркового відростка проводять внутрішньо-ротовим та позаротовим методами. Внутрішньоротовий контактний метод дає змогу отримати чітку структуру кісткової тканини обмеженої ділянки. Рентгенівську плівку, розмірами 2 х 3 см або 4x5 см, притискають пальцем пацієнта до язикової поверхні ясен обстежуваних зубів паралельно до поверх­ні коміркового відростка. Центральний рентгенівський промінь направля­ють перпендикулярно до бісектриси кута, утвореного віссю зуба та поверх­нею плівки (мал. 136). Голову пацієнта під час рентгенографії фіксують на підголівнику крісла. У дітей та при підвищеному блювотному рефлексі у дорослих рентгенографію зубів проводять вприкус.

Для більш точного визначення глибини пародонтальних кишень вико­ристовують спеціальні градуйовані штифти, уведення в кишені рентгено­контрастних речовин тощо. Калібровані штифти виготовлюють з металу (нержавіюча сталь, срібло) або гутаперчі і градуюють з інтервалом 2 мм. Штифти вводять у пародонтальні кишені до відчуття твердої перешкоди і проводять рентгенографію. Як рентгеноконтрастні речовини використову­ють йодовмісні розчини, сульфат барію з гліцерином; препарати, що міс­тять оксид цинку, порошок срібла тощо.

Для обстеження зубів і тканин пародонта позаротовим методом вико­ристовують панорамну рентгенографію та ортопантомографію.

Збільшена панорамна рентгенографія дає змогу усунути деякі недоліки внутрішньоротового обстеження. Принцип методу ґрунтується на отриманні ідентичних стандартних рентгенограм завдяки максимальному наближен­ню джерела рентгенівського випромінювання до об'єкта. Особливістю апа­рата для панорамної рентгенографії є наявність спеціальної рентгенівської трубки, тубус якої під час проведення рентгенографії уводять у порожнину рота хворого. Цим досягають чіткості зображення на рентгенівській плівці (мал. 137).

Рентгенівську плівку, розміром 18x24 см, помішують у спеціальну елас­тичну касету з підсилювальним екраном високої роздільної здатності. Під