Лекція 10. Законодавча влада в Україні

1. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

2. Конституційно-правовий статус народного депутата України

3. Конституційно-правовий статус Рахункової палати.

4. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

5. Парламентаризм як соціально-правовий феномен. Становлення парламентаризму в Україні.

Орган держави – це частина державного механізму. Кожний з них володіє специфічними рисами. Державні органи мають відповідні особливості, специфічні ознаки, за якими вони відрізняються від інших організацій, які є в державі й суспільстві.

Організація і діяльність державних органів базуються на відповідних принципах:

поділу влади; народовладдя; унітаризму; законності; позапартійності; гуманізму.

Це основоположні конституційні принципи, які визначають демократичну спрямованість діяльності державних органів.

Принцип поділу влади закріплений у ст. 6 Конституції України.

Він означає, що законодавча, виконавча і судова влада реалізується різними державними органами, які стримують і урівноважують одна одну в процесі виконання своїх завдань і функцій. Поділ влади об’єктивно виражається в спеціалізації державних органів за видами діяльності, які наділяються відповідною компетенцією, самостійні і незалежні в реалізації своїх повноважень і володіють можливістю стримувати і контролювати одна одну.

У структурі державного механізму особливе місце посідають законодавчі органи, на які відповідно до принципу поділу влади покладена законодавча, правотворча діяльність. Вони приймають закони, які мають найвищу юридичну силу і врегульовують найважливіші суспільні відносини.

1. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

Чинна Конституція України визначає Верховну Раду України як єдиний загальнонаціональний постійно діючий, колегіальний, виборний орган законодавчої влади у складі 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років (ст.ст. 75-76 Конституції).

Характерні риси Верховної Ради України:

Пріоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є його винятковість як єдиного органу законодавчої влади у державі, що зумовлено, насамперед, поділом державної влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Верховна Рада с загальнонаціональним представницьким органом державної влади.

Колегіальний характер Верховної Ради як парламенту України полягає у її складі і порядку роботи. Вона складається з 450 народних депутатів і є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Рішення Верховної Ради приймаються, як правило, більшістю її конституційного складу на пленарних засіданнях шляхом голосування (ст. 84 Конституції).

Виборний характер українського парламенту полягає в тому, що він формується виключно шляхом вільних демократичних виборів народних депутатів України. Вони проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Постійнодіючий характер українського парламенту полягає в тому, що народні депутати обираються до Верховної Ради строком на п’ять років і здійснюють свої повноваження в ній на постійній основі. Верховна Рада України працює сесійно.

Парламент України є пріоритетним органом у системі органів державної влади України. Він здійснює пріоритетний вид державної влади – законодавчу владу, бере участь у формуванні орга нів виконавчої і судової влади, є загальним представником народу і виразником його волі.

Склад і структура Верховної Ради України

Згідно з чинною Конституцією України (ст. 76) конституційний склад Верховної Ради України – чотириста п’ятдесят народних депутатів України. Ця кількість народних депутатів обумовлена рядом факторів: кількістю населення України і виборців, традиційною системою виборчих округів, однопалатністю парламенту та рядом інших факторів.

Якісний склад Верховної Ради не передбачається ні Конституцією, ні законами, оскільки вибори до неї є вільними і демократичними, проте Конституцією встановлюється ряд вимог до народних депутатів України. Зокрема, народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Формування чисельного складу Верховної Ради відбувається на основі Закону України «Про вибори народних депутатів України», прийнятого 25 березня 2004 р. зі змінами від 7 липня 2005 р., який передбачив перехід до нової, пропорційної системи виборів.

Домінуючими елементами структури парламенту стають парламентська більшість, яка формується у складі коаліції політичних партій, представлених у Верховній Раді України та парламентська опозиція, представлена народними депутатами У. від політичних партій, що не ввійшли до парламентської більшості.

Ефективність діяльності Верховної Ради залежить як від її складу, так і від її структури. КУ 1996 р. в цілому залишила загальну структуру Верховної Ради без змін у вигляді однопалатного парламенту, проте значно оновила окремі її інститути.

Найбільш істотними новелами української парламентської реформи є:

• припинення існування Президії ВРУ як постійно діючого органу загальної компетенції,

• перетворення постійних комісій Верховної Ради у комітети Верховної Ради,

• формування Рахункової палати Верховної Ради,

• створення інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини;

• запровадження представника Президента України у Верховній Раді та ін.

Покладено початок створенню ряду елементів інфраструктури Верховної Ради: видавництва, парламентської бібліотеки, Інституту законодавства, друкованих органів – журналу «Віче», газети «Голос України» та ряду інших.

ВР складається з 450 народних депутатів, обраних на 5 років на основі загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні. Чергові вибори до ВР відбуваються в останню неділю березня п’ятого року повноважень ВР. Позачергові вибори до ВР призначаються Президентом України і проводяться в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень ВРУ.

Депутати працюють у ВР на постійній основі. ВР збирається на першу сесію не пізніше, ніж на 30-й день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання ВР відкриває найстаріший за віком народний депутат України. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед ВР присягу. ВР працює сесійно у формі пленарних засідань ВР і засідань її Президії, постійних комісій та тимчасових спеціальних комісій ВР, що проводяться у період між пленарними засіданнями.

Сесії ВР бувають черговими та позачерговими. Чергові сісії ВР розпочинають роботу першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії скликаються Головою ВР на вимогу не менш як 1/3 конституційного складу ВР або на вимогу Президента України.

На першому засіданні ВР на партійній і на позапартійній основі формуються депутатські групи (фракції), які реєструється у Секретаріаті ВР, утворюється погоджувальна рада депутатських груп (фракцій). Для координації роботи парламенту і Президента встановлюється посада Представника Президента у Верховній Раді.

Після визнання ВР повноважень народних депутатів з їх числа:

• обирається Голова ВР та його заступники;

• затверджується перелік і створюються постійні комітети;

• обираються голови постійних комітетів;

• утворюється Президія ВР (очолює Голова ВР);

• утворюється Секретаріат ВР (як робочий орган ВР);

• в разі необхідності – тимчасові спеціальні комісії.

Засідання ВР проводяться відкрито. У цілому ВР у своїй діяльності керується регламентом ВР. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу ВР. Рішення ВР приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування, яке здійснюється народним депутатом особисто.

Голова ВР: (В.В.Рибак)

1) веде засідання Верховної Ради;

2) організовує підготовку питань до розгляду на її засіданнях;

3) підписує акти, прийняті ВР;

4) представляє Верховну Раду у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

5) організує роботу апарату ВР.

Основними галузевими органами Верховної Ради є комітети. Верховна Рада для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України та Закону України «Про комітети Верховної Ради України» у редакції Закону від 22 грудня 2005 р. створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників та секретарів цих комітетів.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 11 липня 2006 р. № 8-V „Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України п’ятого скликання” у Верховній Раді України створено 26 комітетів і визначено їх компетенцію:

1. Комітет з питань правової політики;

2. Комітет з питань правосуддя;

3. Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування;

4. Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності;

5. Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією;

6. Комітет з питань національної безпеки і оборони;

7. Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин;

8. Комітет у закордонних справах;

9. Комітет з питань європейської інтеграції;

10. Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України;

11. Комітет з питань бюджету;

12. Комітет з питань фінансів і банківської діяльності;

13. Комітет з питань економічної політики;

14. Комітет з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва;

15. Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки;

16. Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства;

17. Комітет з питань транспорту і зв’язку;

18. Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин;

19. Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

20. Комітет з питань науки і освіти;

21. Комітет з питань охорони здоров’я;

22. Комітет з питань культури і духовності;

23. Комітет з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму;

24. Комітет з питань свободи слова та інформації;

25. Комітет з питань соціальної політики та праці;

26. Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

Утворено також Спеціальну контрольну комісію Верховної Ради України з питань приватизації.

Установлено, що до складу кожного з комітетів може входити не менше 7 і не більше 20 народних депутатів України за умови представлення не менш як по одному народному депутату України від кожної депутатської фракції (у разі якщо чисельність депутатської фракції є меншою, ніж кількість комітетів).

За кількості членів комітету від 10 до 20 народних депутатів обираються перший заступник і заступник голови комітету, а за кількості членів комітету понад 20 народних депутатів України — перший заступник і два заступники голови комітету.

Комітети ВР:

1) здійснюють законопроектну роботи;

2) проводять збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетенції комітетів; організовують слухання цих питань, в тому числі на засіданнях ВР;

3) здійснюють контроль за дотриманням та реалізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів ВР;

4) здійснюють попередній розгляд та підготовку висновків і пропозицій щодо ратифікації та денонсації міжнародних договорів і угод;

5) проводять попереднє обговорення та дають висновки щодо кандидатур посадових осіб, які відповідно до Конституції та законів України обираються, призначаються або затверджуються ВР.

Верховна Рада України приймає: закони; постанови; інші акти (заяви, декларації) більшістю від її конституційного складу (за винятком конституційних законів, де необхідно 2/3 голосів депутатів). Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачене самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Право законодавчої ініціативи у ВР належить Президентові України, народним депутатам України і Кабінету Міністрів України.

До повноважень Верховної Ради України належить:

1. внесення змін до КУ в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції;

2. призначення всеукраїнського референдуму;

3. прийняття законів;

4. затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

5. визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

6. затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7. призначення виборів Президента України;

8. заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9. оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання ЗСУ та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10. усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту);

11. розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності КМУ;

12. призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів КМУ, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів КМУ;

13. призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

14. здійснення контролю за діяльністю КМУ;

15. затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

16. призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

17. призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого ВРУ з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

18. призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ за поданням Президента України;

19. призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради НБУ;

20. призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

21. призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22. надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

23. призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України;

24. обрання суддів безстроково;

25. дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

26. утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

27. призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

28. надання законом згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;

29. здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом;

30. призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису ВРУ та структури її апарату та ін.