7. Збирання фактичного матеріалу

1. Ґрунтовне і всебічне вивчення наукових фактів, положень, висновків

Під час вивчення літературних джерел з'ясовують головну ідею, позицію автора та особливості наукового доробку з досліджуваної проблеми.

2. Вивчення шкільної практики Здійснюється через аналіз літератури про досвід школи.

3. Самостійні дослідження студентів

Виходячи із завдань дослідження, студент опрацьовує власну методику, яка на його думку, сприятиме реалізації поставленої мети. Потім перевіряє її в дослідних умовах школи.

У ході самостійних досліджень студент може використовувати систему методів педагогічних досліджень:

- вивчення і узагальнення педагогічного досвіду: як правило, при вивченні педагогічного досвіду використовують і інші методи досліджень: спостереження, вивчення документації тощо;

- педагогічне спостереження - воно повинно мати чітко сформульовану мету, здійснюватися по наміченому плану, спиратися на відповідну методичну документацію (протоколи спостережень); кількість ознак, що підлягає спостереженню повинна бути мінімальною і чітко визначеною; результати спостережень повинні аналізуватися на основі єдиних критеріїв;

- вивчення педагогічної документації і продуктів діяльності: особові справи учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити, предмети, виготовлені дітьми – дають дослідникові об'єктивні дані, що характеризують індивідуальні особливості учнів, їх ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості умінь та навичок; шкільна документація (план роботи школи, плани роботи предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної ради тощо) дає змогу скласти уявлення про стан навчально-виховної роботи в школі загалом і на окремих її ділянках;

• методи опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування);

• математичні методи: використовують для кількісного аналізу фактичного матеріалу, отриманого в процесі дослідження;

• педагогічний експеримент: науково поставлений дослід організації педагогічного процесу в точно врахованих умовах. Метою експерименту є отримання достовірних і нових знань про навчально-виховний процес тощо; при постановці педагогічного експерименту мова йде про виявлення нових знань, відкриття функціональних залежностей; будь-який експеримент здійснюється в кілька етапів:

• формування мети і завдань дослідження;

• формулювання гіпотези;

• планування і проведення експерименту;

• обробка і інтерпретація результатів;

Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного експерименту:

• констатуючий — вивчаються наявні педагогічні явища (допомагає встановити стан справ, н-д: рівень розвитку естетичних смаків у школярів на момент дослідження); У ньому беруть участь основна і контрольна групи. Основну групу задіють у всіх процедурах експерименту. Контрольна група є еталоном, за яким оцінюють розвиваючий та формуючий ефект експерименту. Завдяки цьому дослідження відбувається в паралельному режимі.

• перетворюючий, формуючий — конструюються нові педагогічні явища (система роботи дослідника, що дозволяє змінити на краще стан справ, що вивчається, н-д: система бесід, зустрічей з художниками, відвідування виставок, картинних галерей, власна участь у роботі гуртка образотворчого мистецтва підвищує, розвиває, формує естетичні смаки школярів); Поєднує в собі різні процедури: навчальні, ігрові, практичні тощо. Важливою при цьому є аналітична модель «розвиваючого ефекту» експерименту - своєрідний «ідеальний образ» сподівань дослідника щодо його результатів.

• контрольний — допомагає встановити зміни у педагогічних явищах внаслідок перетворюючого експерименту. На цьому етапі організують «контрольне» дослідження, залучивши основну та контрольну групи учасників. Його мета - фіксація показників із досліджуваного об'єкта після закінчення процедури формуючих впливів.

Показники контрольної вибірки використовують як еталон для з'ясування формуючого ефекту, досягнутого при роботі з основною групою.

Далі результати дослідження аналізують та використовують для обґрунтування закономірностей, що досліджувалися.