Міністерство освіти і науки, Молоді та спорту України
комунальний вищий навчальний заклад
«Олександрійський педагогічний коледж
імені В.О.Сухомлинського»
методичні рекомендації
щодо написання та оформлення
курсових робіт
студентами денної та заочної
форми навчання
Олександрія
2011 р.
Розглянуто та схвалено
на засіданні науково-методичної ради
Протокол № 3 від 28. 10. 2010 р.
Голова науково-методичної ради
Ільченко С.В. _______________
Курсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріплення,поглиблення і узагальнення знань,одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.
Курсова робота допомагає студентові систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни,перевірити якість отриманих знань;оволодіти первинними навичками проведення сучасних досліджень.
Керуючи курсовою роботою, викладач-керівник має можливість вивчити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити; вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції і рекомендації з предмета дослідження.
Курсова робота виконується на 3-4 курсах педагогічного училища з психолого-педагогічних дисциплін та окремих методик, предметів додаткової кваліфікації.
Метою курсової роботи є:
сприяння поглибленню і розширенню теоретичних знань;
оволодіння прийомами (навичками) самостійної пізнавальної діяльності;
удосконалення уміння формувати судження і висновки, логічно послідовно їх викладати;
формування у студентів навичок науково-дослідницької діяльності;
розвиток творчого мислення;
вироблення уміння публічного захисту підготовленого матеріалу:
Етапи роботи:
Вибір теми, ознайомлення з нею, її обґрунтування
Виявлення та відбір літератури з теми
З’ясування об’єкта, предмета; визначення мети та завдань дослідження
Складання попереднього плану роботи, узгодження його з керівником
Збирання та обробка фактичного матеріалу
Проведення експериментального дослідження, формування висновків за результатами дослідження
Аналіз проведеної роботи та формулювання загальних висновків
Оформлення курсової роботи
Усунення зауважень, врахування рекомендацій керівника
Рецензування роботи керівником-викладачем
Підготовка до захисту курсової роботи
1. Вибір теми
Тему курсової роботи обирає сам студент з переліку рекомендованих ПЦК.
Необхідно уважно познайомитися з усією тематикою курсових робіт. Зупинитися на 2-3 темах. Дізнатися у бібліотеці, який літературний матеріал є з даних тем, познайомитися з ним.
Вибір конкретної теми дослідження визначається на основі попереднього аналізу наявних літературних джерел, особистого інтересу, наявних можливостей і педагогічного досвіду студента. Обрану тему узгоджують з науковим керівником.
Науковий керівник призначається з числа викладачів даної навчальної дисципліни з метою надання методичної допомоги студенту. Якщо в переліку запропонованої тематики відсутня бажана тема курсової роботи, студент має право звернутися до викладача з пропозицією затвердити тему роботи, обрану самостійно.
2. Складання плану-графіка по підготовці і написанню курсової роботи
Складаючи план-графік написання курсової роботи студент виходить із визначеного терміну подачі її на рецензію. Наприклад:
п/п |
Зміст роботи |
Дата |
1. |
Підбір літературних джерел |
До 25.10 |
2. |
Вивчення літературних джерел |
До 20.11 |
3. |
Проведення необхідних досліджень |
До 10.05 |
4. |
Написання роботи на чернетку |
До 01.02 |
5. |
Реалізація зауважень викладача-рецензента |
До 15.12 |
6. |
Здати роботу на рецензію |
До визначеного терміну |
План-графік написання курсової роботи затверджується викладачем-керівником.
3. Складання списку літератури
Студент відвідує бібліотеку і знайомиться з тематичним каталогом.
При підборі і вивченні літератури не слід захоплюватися великою кількістю літературних джерел. При цьому необхідно звернути увагу на те, для кого написана книга, ким і коли, її обсяг, зміст.
4. Вивчення і аналіз літератури
Роботу над темою доцільно починати з освоєння відповідних розділів навчальних посібників, потім перейти до спеціальних матеріалів. Необхідно познайомитися з монографічними, науковими статтями з проблеми дослідження; зробити перегляд і аналіз періодичної преси, фахових журналів, методичних рекомендацій, державних документів.
При вивченні літератури доцільно робити необхідні помітки, виписки.
Самостійна робота з книгою
Першим етапом в роботі з книгою є попередній огляд, тобто загальне знайомство зі змістом.
Знайомство зі змістом здійснюється через: ознайомлення з передмовою; ознайомлення зі змістом; бігле прочитування розділів тощо.
Доцільно на кожну книгу заповнювати бібліографічну картку (про що йде мова в книзі, можливість використання її в подальшому).
Слід привчити себе працювати з олівцем у руці, робити помітки під час читання. Повернення до прочитаного по поміткам сприяє швидкому і міцному засвоєнню матеріалу. Але робити помітки можна лише у власній книзі і дуже акуратно простим олівцем (в разі потреби помітки можна витерти).
При роботі з бібліотечною книгою краще використовувати прийом «вкладних аркушів». Всі помітки і записи студент робить на аркушах, що вкладає в книгу на необхідну сторінку. Аркуші пронумеровані у відповідності з нумерацією сторінок в книзі.
При роботі з книгою використовують різні види читання:
Наскрізне читання — уважне читання книги, без пропусків. Має на меті - охопити повністю зміст книги.
Партитурне читання — бігле знайомство з книгою. Швидкість читання збільшується за рахунок уміння охопити зміст абзаців. Партитурне читання - не поверхове читання, а складний і серйозний вид читання, який формується роками.
Вибіркове читання — це проникнення в деякі розділи книги. Воно визначається інтересами або практичними потребами читача.
Читання з опрацюванням — це критичний розбір того, що читають; глибоке проникнення в розділи, які викликають найбільший інтерес і запис прочитаного у формі тез, конспектів, виписок. Цей вид читання рекомендується при роботі з першоджерелами, наприклад, при опрацюванні творів класиків педагогіки.
Наскрізне читання поєднують з різними іншими видами читання в залежності від мети і завдань роботи з книгою.
Наприклад: спочатку книгу проглядають, а потім деякі розділи (важливі для читання) глибоко вивчають, опрацьовують. В такому випадку необхідно охопити загальний зміст книги і визначити, які частини тексту необхідно детально розглянути.
При опрацюванні книги необхідно вести записи.
Чергування читання і запису сприяє міцному запам'ятовуванню, мобілізує увагу, полегшує розумову працю, підвищує працездатність і зменшує втомлюваність.
Види записів:
план;
конспект;
анотація;
реферат;
цитати;
виписки;
тези.
План - це сукупність назв основних думок, що висловлюються в тексті. План - це «скелет» твору. Це короткий перелік основних питань, на які відповідає книга, глава, окрема стаття.
В плані відсутній конкретний виклад матеріалу, але він структурно відображає зміст прочитаного і дає можливість представити і відтворити його. Пункти плану можуть бути у вигляді заголовків або запитань тем.
Переваги планування як методу роботи з книгою:
- Короткий запис, що відображає послідовний виклад змісту джерела.
- Заміняє конспекти і тези.
- Прискорює опрацювання книг.
- Сприяє відтворенню в пам'яті основних положень опрацьованих джерел.
- Організує самоконтроль.
- Допомагає зосередити увагу.
Методика складання плану:
- План доцільно складати до повторного читання.
- При подальшому читанні план слід уточнювати і допрацьовувати.
- Складаючи план, необхідно визначити межі думок, тобто ті місця, де одна думка закінчується, а друга починається.
- Кожному уривку дають назву. Це будуть пункти плану.
Для перевірки правильності назви пунктів плану уривок необхідно прочитати ще раз, пам'ятаючи, що пункти плану повинні найбільш точно розкривати думки автора (це вийде простий план).
Анотація – стислий виклад головного змісту першоджерела (книги, статті). Анотацію складають на даний прочитаний документ в цілому. Перш ніж написати анотацію студент повинен уважно прочитати першоджерело (статтю, книгу) вдуматися в його зміст. Визначити, що в даному тексті є головним, подумки дати відповідь на питання: «Чому саме це є головним?». В анотації доцільно відмітити:
- Автор, назва, рік видання, видавництво, загальна кількість сторінок.
- Структура книги, статті.
- Характер літературного виконання (наукова стаття, навчальний посібник тощо).
- Його призначення (методичні рекомендації тощо).
- Оцінка даного першоджерела.
Іноді деякі складові анотації пропускають.
В анотації відмічається, до якої тематики відноситься друкований матеріал, перелічуються розглянуті в ньому питання проблеми, але зміст цих питань не розкривається.
Для анотації притаманні особливі словосполучення:
«в монографії йде мова про...»
«автор висвітлює...»
«розглядаються питання...»
Анотацію зручно накопичувати на окремих картках. Анотація дає змогу швидко відновити в пам'яті раніше прочитаний текст.
Резюме (замінює анотацію) — короткий запис, який дає оцінку всього тексту або окремих його частин, тобто інформація про найбільш важливе, оригінальне нове. Рецензія - це критична оцінка твору.
Літературне джерело необхідно вдумливо прочитати кілька разів, при цьому для виділення головних думок можна скласти план. Рецензію можна складати, користуючись планом:
Назва теми.
Перерахування основних викладених питань.
Вказати кому адресована книга.
Відмітити позитивне у викладі питання.
Вказати на недоліки.
Викласти думку про структуру викладеного матеріалу, грамотності стилю.
Відмітити теоретичну цінність і практичне значення джерела, що підлягає рецензуванню. Конспект - (лат. Огляд) - це докладно записаний стислий виклад змісту інформації.
Конспект повинен бути змістовним, повним, коротким (по можливості).
Головне у складанні конспекту - уміння виділити раціональне зерно стосовно дослідженої проблеми.
Виклад матеріалу в конспекті відповідає послідовності викладу в першоджерелі. При складанні конспекту вибирають найбільш важливу суттєву інформацію, головні твердження виділяють, ключові слова підкреслюють або записують іншим кольором.
Види конспектів:
текстуальний;
тематичний;
простий короткий;
складний і розгорнутий.
Текстуальний — передбачає складання плану першоджерела, а далі згідно з його пунктами записують тези, виписки окремих найважливіших уривків, цитати, таблиці, цифри, схеми.
Тематичний - коли тема (проблема) розглядається в кількох розділах або статтях журналу чи збірки праць. В конспекті весь матеріал з визначеної теми збирають в одному місці. Важливо, щоб між: такими записами не був порушений логічний зв'язок.
Щоб конспект був стислим, потрібно прочитане переказувати своїми словами, а не переписувати дослівно. Доцільно застосовувати скорочення слів, але так, щоб не було втрачено суть викладу прочитаного.
Правила конспектування:
Записи повинні бути компактними.
Слід користуватися загальноприйнятими скороченнями, але можна мати і свій власний словник скорочення слів.
Конспект краще писати на окремих аркушах паперу стандартних розмірів.
Записи слід виконувати на одному боці аркуша. Завдяки цьому, надалі за допомогою ножиців, клею до конспекту можна внести необхідні доповнення, корективи, при необхідності поміняти місцями окремі частини записів.
Доповнення і пояснення можна робити і на зворотному боці кожного аркуша паперу.
Доцільно залишати широкі поля (1/4 ширини аркуша паперу) для поміток і доповнень.
Якщо доповнення розміщують на зворотному боці аркуша, то в тексті ставлять певні позначки і так само позначають відповідні доповнення чи пояснення, розміщені на зворотному аркуші або на полях.
Текст конспекту повинен мати абзаци та ієрархічний поділ на пункти та підпункти.
Для виділенні важливих положень чи думок слід користуватися підкреслюваннями тексту різними типами ліній (прямі, хвилясті, штрихові) або лініями різних кольорів.
Тези - стислий виклад основних думок прочитаного твору.
Методика складання тез:
1. Попереднє знайомство з текстом.
Повторне читання.
Поділ тексту на ряд уривків.
Виписування головного.
Після детального осмислення формулювання окремих положень-тез.
У кінцевому вигляді доцільно тези пронумерувати.
Вимоги до складання тез:
як правило, тези повинні випливати одна з іншої;
частину тез записують у вигляді цитат;
в тезах не повинно бути ілюстрацій, пояснень, детальної аргументації;
тези повинні бути чіткими і короткими;
тези повинні бути обґрунтованими і доведеними.
ВИПИСКИ - коротко записаний зміст окремих фрагментів (розділів, глав, параграфів, сторінок чи абзаців) прочитаного.
Мета виписок - підготувати в тій чи іншій формі для подальшого використання необхідні, найбільш важливі, істотні відомості з підручників, книг, журналів.
Виписують звичайно окремі положення, факти, цифровий, ілюстративний матеріал.
Форми виписок:
- цитати;
- тези.
ЦИТАТИ - повний запис тієї чи іншої частини тексту, яка містить істотні думки автора. характерні факти.
Після цитати необхідно точно вказати вихідні дані джерела інформації: автор, заголовок, місце видання і рік, сторінки.
Цитати беруться в лапки. Якщо цитата наводиться не в повному обсязі, використовують три крапки (...).
Реферат - (лат. - доповідаю) - короткий виклад у письмовій формі змісту книги, наукової роботи, результатів вивчення наукової проблеми.
Реферат - це доповідь на визначену тему, яка містить огляд відповідної наукової літератури та інших джерел.
Методика написання реферату:
Підбір літератури.
Вивчення літератури.
Систематизація опрацьованого матеріалу.
Оформлення.
Вимоги до реферату:
Реферат пишеться на форматних аркушах.
Титульна сторінка підписується чітким розбірливим почерком у такому порядку: тема, ким складений реферат, рік.
В кінці подається бібліографія.
Реферат повинен мати план.
Обсяг реферату повинен відповідати 12-15 хвилинам викладу.
Мова точна, коротка, ясна, наукова.
Реферат містить показ власного ставлення до проблеми, що висвітлюється
Реферат повинен мати висновки.