Наш край в період української революції

(1917 – 1920 РР.)

Перша світова війна залишила тяжкі наслідки на всій території України, в тому числі і на наших землях. Лише з Олександрійського повіту було мобілізовано до армії 18 тисяч чоловік, з яких додому повернулася менша частина. Тяжким було становище робітників та селян. Війна завдала великих збитків сільському господарству та промисловості.

Робітники та селяни почали підніматися на боротьбу проти самодержавства та царизму. Таким чином, на території Єлисаветградського та Олександрійського повітів почали створюватися різні організації – профспілки, клуби…. Особливо активну роботу проводили більшовики, які в містах і селах проводили агітаційну роботу. Вони були налаштовані досить революційно. Взнаки цьому більшовики видавали свої газети, передруковували їх, проводили мітинги та демонстрації, на яких закликали повалити царат та ліквідувати органи царської адміністрації, суд та поліцію. До революціонерів також приєднувались і солдати, які допомагали їм у роззброєнні охорони та ін..

Після революції 1917 року в Єлисаветградському та Олександрійському повітах були утворені єлисаветградські Рада робітничих депутатів і Рада солдатських і офіцерських депутатів, які об'єдналися у Раду робітничих і солдатських депутатів. Але в більшості цих організацій керівництво захопили меншовики та есери. Таким чином великого впливу на вирішення важливих питань робітники не мали, бо їхня частина в них була мізерна.

В цей час велику роль почали відігравати профспілки. 1 травня

1917 року профспілки провели ряд демонстрацій, в яких вимагали миру, землі, 8-ми годинного робочого дня та переходу до влади більшовиків. Ці демонстрації проходили також і в Олександрії. Поступово організації профспілок набирають ще більшої популярності і їхні нові організації утворились в Олександрії, Єлисавеграді, Бобринці, Новогергієвську. В червні було обрано Центральне бюро профспілок в Єлисаветграді.

Хоча царизм і був поваленим, все ж до повної влади більшовики не могли дістатись. І головною причиною цього було те, що у всіх Радах і досі головну роль та більшість відігравали есери, меншовики та посланці Центральної Ради. Більшовики були настільки мало чисельними, що свою першу організацію змогли створити лише у вересні. В цей же час більшовики не змогли провести свого кандидата на ІІ Всеросійськиї з'їзд Рад. І під час виборів до Єлисаветградської Ради робітничих і селянських депутатів більшовики змогли вибороти із 40 місць – 8. Інші були із соціал-демократів, УСДРП, російські соціал-революціонери та ін..

Саме більшовики не були згодні з результатами виборів і почали масові протести по містах та селах. Таким чином, більшовики оголошують перевибори та здобувають у них більшість.

Робітники з великою радістю сприйняли звістку про те, що в Петербурзі перемогла Велика Жовтнева революція. З часом радянська влада почала проголошуватись і на землях Єлисаветградщини. Більшовики поступово виганяли гайдамаків. 18 січня 1917 року радянську владу було встановлено в Єлисаветграді, а 29 січня – в Олександрії та інших містах області, а також і в с.Звенигородці.

І от фабзавкоми та профспілки взяли в свої руки управління над виробництвом, банками та продовольством. Вони допомагали безробітним, велику увагу приділяли освіті та медицині. Також почали розподіляти будинки багатіїв, в які заселяли міських жителів. Земельні комітети в свою чергу розпочали розподіл землі селянам.

Можливо все і було б так як спланували більшовики, але їхні плани перервав наступ айстро-угорських військ на наші землі. Наприкінці березня 1918 року австро-угорці зайняли Єлисаветградський та Олександрійський повіти. В цей час більшовики переходять у підпілля. Паралельно з окупантами діяли органи гетьмана П.Скоропадського. в березні почалися заворушення проти окупантів. Повстанцями керували більшовики. Поступово повстанський рух набирав все більшого розмаху. Повстання розпочалися майже по всій території області. Проти повсталих окупанти кинули значні військові сили. 11червня 1918 року в Олександрійському та Єлисаветградському повітах австрійці оголосили стан облоги, а на наступний день тут почали вже діяти військово-польові суди.

Німецьке командування дуже жорстоко розправлялися із повстанцями. Наприклад після повстання у Веселівці німці наказали вісім активістів повісити на крилах вітряка, 117 повсталих піддали жорстокому катуванню.

На опір окупантам почали створюватись партизанські загони якими керували Д.Канатенко, І.Діброва, П.Олизько, І.Тихоненко, які діяли в Олександрійському та Чигиринському повітах. І вже в першій половині листопада 1918 року радянська влада була відновлена.

Але цьому відновленню почала перешкоджати поява різних «банд». Саме населенню прийшлося найтяжче, тому що у кожного були свої політичні погляди. Одні підтримували радянську владу, інші – «батьків» та «отаманів». Так розпочалася жорстока братовбивча війна.

Восени 1918 року свою владу відновила Директорія. Проти неї і почали боротьбу червоноармійці. В лютому вони здобули перемогу над петлюрівцями. У квітні була заснована перша комсомольська організація в Єлисаветграді.

У травні в Олександрії спалахнуло повстання проти більшовицької влади під проводом отамана Григор'єва. Вони захопили ряд міст та сіл в області. В цей же час на наших землях перебували також петлюрівці та махновці. Радянській владі прийшлося досить важко боротися з ними.

25-29 червня 1919 року відбувся ІІІ з'їзд Рад Єлисаветградського повіту, який закликав усіх на боротьбу проти банд.

І от, в Чорному лісі махновці ввійшли в контакт з григор'євцями, але їхні ватажки не домовились і Махно вбив Григор'єва. Він об'єднав банди і розпочав самостійну діяльність.

Окремо на території краю діяли білогвардійці.

Для боротьби проти денікінщини в Олександрії створюється підпільна організація. В грудні 1919 року радянські війська почали свій наступ проти білогвардійців. Таким чином, радянська влада була відновлена. В січні 1920 року Єлисаветградський ревком закликав всіх робітників і селян «…розпочати творчу працю у відбудові розбитого контрреволюцією народного життя, як економічного, так і культурного».

Так розпочалося повне відновлення життя в нашому краї. В цей час вийшов перший номер газети «Известия» в Олександрії. Після остаточного встановлення радянської влади, в історії Олександрійщини розпочалася нова епоха.