Стародавня історія кіровоградщини (від найдавніших часів – поч.Vст.)

Досить довгий період історія Кіровоградщини була невивченою. Це саме пов'язане із тим, що заселявся наш край значно пізніше ніж інші частини України. недарма його називали Диким полем. Аж поки його не почали освоювати козаки.

Історія земель нашого краю сягає в самі глибини виникнення людства. Але знову ж таки, якщо перші люди – архантропи - з'явилися в Україні близько 1 млн. років тому, прийшовши з півдня Європи. То на території Кіровоградщини вони з'явилися значно пізніше – в період пізнього палеоліту. Це все пояснюється слабким заселенням Кіровоградщини та її околиць в той період.

Стародавня історія нашого краю пов'язана із останнім найсильнішим льодовиком (150 – 40 тис.років тому), межі якого доходили до сучасного міста Кременчука. Тож можна говорити, що клімат був дуже суворим та холодним. Наш степ був звичайною тундрою, де мешкали мамонти, шерстисті носороги, північні олені, зубри, бізони та інші тварини, які змогли вижити в холодному кліматі.

В цей період на території Кіровоградщини проживали первісні люди – неандертальці. Неандертальці вже могли виготовляти знаряддя праці (понад 60 видів), будувати довготривалі житла, які накривали шкірами тварин, добувати вогонь і саме найголовніше, що неандерталець вже міг говорити членороздільною мовою. Займалися давні люди колективним полюванням на тварин: мамонтів, зубрів, оленів і т. д. На полюванні користувалися списами.

На стоянках неандертальців були знайдені перші поховання померлих, які спочатку мали характер жертвоприношень. Вміли вони також робити скульптурки та малювами наскельні малюнки. В цей же час серед неандертальців був поширений канібалізм. Найвідомішою археологічною пам'яткою часів палеоліту на території нашої області є стоянка первісних людей біля с.Володимирівки Новоархангельського району. Яка була відкрита київським археологом Чернихом О.П. у 1946 році.

В епоху мезоліту відбулися значні зміни у кліматі. Настає потепління. На зміну великим теплолюбивим тваринам приходять маленькі та спритні. З'являється ролинність та багато поверхневих вод. У зв'язку із цими змінами людина винаходить лук та стріли, нові знаряддя праці. З'являється рибальство.

В епоху неоліту VI-IV тис. років до н.е. відбувається перехід від мисливства і збиральництва до відтворюючих форм господарства – скотарства і землеробства. В південно –західній частині нашої області проживали землеробські культури, а на сході – мисливці та рибалки.

Близько 40-33 тис.років тому почав виділятися новий тип людини – кроманьйонець. Він був більше пристосований до життя і спочатку співіснував із неандертальцями, поступово їх витіснивши.

Збільшується кількість і якість знарядь праці – близько 100 видів.

Поселення були довгочасними, але поряд з ними існували і короткотривалі стоянки. Жили кроманьйонці дородовою громадою з груповим шлюбом.

Саме в цей період у кроманьйонців почиає ускаладнюватись духовна культура. Наприклад, при поховальному обряді померлому клали зброю, прикраси, посипали його червоною фарбою. Але ховали виключно обраних – старійшин, жерців. Інші поховання все ще були пов'язані із жертвоприношеннями. В цей же період виникає тотемізм.

За доби енеоліту IV-ІІ тис.до н.е. наш край починає заселятися більш активно. Як гадають вчені, у зв'язку з переходом до відтворюючого господарства. Насамперед на теритоії Олександрійщини переважали пам'ятки середньостогівської культури.

Самим цікавим було те, що в той час почали з'являтися перші кургани. Кілька курганів доби ранньої бронзи було виявлено в долині річки Інгулець. Ці кургани почали з'являтися разом із єгипетськими пірамідами, тому вчені припускають, що знать, яка була похована в курганах поступово переходили на небо і ставали богами.

В кургані, який був знайдений в Олександрії, зафіксовано дуже рідкісний для Кіровоградщини обряд поховання в кам'яному ящику.

Також в Олександрії були знайдені кам'яні ідоли (ІІІ тис.до н.е.), які мали вигляд людини. Вважають, що так зображували божества.

На території нашого краю в басейнах рік Південний уг, Велика Вись, Синюха знайдені пам'ятки часів трипільської культури. Трипільці жили родами, займалися землеробстом та скотарством і будували цілі поселення. Будівлі трипільців були двоповерховими та розташовувались по колу. Виділявся також і посуд трипільців з яскравим орнаментом. Поклонялися вони силам природи, Матері-землі.

Доба бронзи ІІ – поч.І тис.до н.е. виділяється виявленням нового металу – бронзи. В цей час вдосконалюються знаряддя праці, укріплюється влада племінних вождів.

Епоха бронзи на території нашого краю виділяється катакомбною культурою . В цей період вдосконалюються знаряддя праці, відбувається піднесення господарства, укріплення влади племінних вождів, які сприяли початку розкладу родового ладу.

Племена, які проживали в цей час на даній території вели жвавий спосіб життя, займалися скотарством, але також вони і зналися на землеробстві, про що свідчать пам'ятки, які були знайдені під час розкопок на тому місці де зупинялися дані племена. На території Кіровоградської області було знайдено досить багато курганів із такими похованнями. Велика частина їх були відкриті в Олександрійському районі.

Зростання соціальної та майнової диференціації призводить до появи культу черепів (поховання без голів). При розкопках у 1990 – 1992 роках курганів на узбережжі річки Інгулець, біля сіл Звенигородки, Головківки, Войнівки було виявлено чотири поховання з частковим моделюванням облич. Величина і яскравість цього поховання говорить про високий соціальний статус похованих.

Вивчаючи катакомбну культуру, вчені дійшли висновку, що племена того часу вже мали свою систему відліку часу – календар. Можливо, саме таким календарем був горщик, знайдений у кургані біля с. Головківка у 1990 році. Він був вкопаний у поховальний грунт догори дном і вщент заповнений глиною. Він був розмальований так , що коли дивитися на нього зверху, то бачиш зображення квітки, яка вказувала на сторони світу.

Добою бронзи також датується і виготовлення кам'яних шліфованих сокир та їх напівфабрикатів. Багато випадкових знахідок таких сокир та їх напівфабрикатів знаходять біля с. Звенигородки м.Олександрії. вважають, що тут була майстерня по їх виготовленню.

В ІІ тис. до н.е. відкривають новий метал – залізо. Так з ХІІ ст. до н.е. починається новий період, який триває до сьогодні – залізний. Саме тут на арену виходять визначні народи, які залишили великий слід на території нашого краю – кіммерійці та скіфи.

Територія Кіровоградської області лежить на межі лісостепової та степової зон, тому як в лісі так і на узбережжях річок селилися люди. Вважають, що в Чорному лісі жили представники чорноліської культури, які як вважають були послідовниками трипільців. А в при інгулецьких та приінгульських степах проживали кіммерійці.

Саме першим документальним пам'яткам того часу ми завдячуємо Геродоту, який у своїх працях описував наш край, коли тут жили кіммерійці.

Кіммерійці були першими справжніми кочовими племенами. Давній грецький історик Геродот називав їх «доярами кобилиць» та «млекоїдами». Кіммерійці мали не дуже доброзичливі стосунки із сусідніми племенами чорноліської культури. Також вони здійснювали воєнні походи вже далеко за межі свого проживання. Вони ходили не лише на своїх сусідів, а й на територію сучасного Близького Сходу та Закавказзя. Ці походи зумовлюють піднесенню ролі воїна у кіммерійців. Відповідно вони розробляли свій план наступу та мали свою зброю – це двометалеві мечі та кинджали, у яких лезо виготовлялося вже із заліза, руків'я із бронзи; бронзові дволопатеві стріли з випущеною втулкою.

Ховали кіммерійці своїх одноплемінників у курганах. Найцікавіші поховання були виявлені біля с. Чечелієвки Петрівського району та

с. Головківка Олександрійського району.

Близько VII ст.. до н.е. кіммерійців витіснив інший кочовий народ – скіфи. Вони також були воїнами та скотарями. За свого панування скіфи створили величезну державу. На території нашої області відомо близько 500 пам'яток скіфського часу. Це могильники, кургани, культові споруди. Поселення. Найвідомішими є царський курган Лита Могила біля сю Кучерові Буєраки Знам'янського району, величезний грунтовий могильник в м. Світловодськ (бл.200 поховань), поховання скіфського воїна біля с.Головківка Олександрійського району.

Скіфи з ритуальною метою приносили жертвоприношення коней та інших тварин, а також по одному полоненому від кожної сотні.

Населення Скіфії не було соціальне однорідним. Панівне становище займали кочові скіфи на чолі з царем. Вищі верстви займали царі, жерці, воїни-дружинники. У скіфів було також і рабство.

Поховання скіфів також відрізнялося від статусу похованого та статі. В могили царів клали багато коштовностей, зброю, вбитих слуг, коней. В похованнях жінки переважають прикраси, посуд і т.д. В могилу чоловіка також могли класти дружину, яку насильницько вбивали, іноді навіть із дітьми, що показувало на залежність жінки від чоловіка.

З ІІІ ст. до н.е. на території України значно змінюється клімат, починається засуха, яка тривала майже 250 років, і скіфи відходять на південь до Чорноморського узбережжя, а землеробське населення відходить на північ, де більш вологіше.

З ІІ ст. до н.е. місце скіфів поступово займають сармати, які їх і витіснили. Сармати були також кочовими іракомовними племенами і скотарство та війна були їх основним способом життя. На території Кіровоградщини відкрито декілька сарматських поховань. За своїм розвитком сармати стояли на одному рівні із скіфами. Саме період сарматів відкрив нову сторінку нашої історії – період варварів. Крім війни та скотарства вони ще займалися і торгівлею. В ІVст.н.е. сарматська культура зникла, коли загинув весь античний світ.

На протязі деякого часу Олександрійщина належала імперії готів, яка в 453 році розпалася. Після цього тут проживали різні народи, які часто змінювали один одного.

З IVст. н.е. на території нашого краю виникають перші поселення слов'ян, які залишилися тут назавжди.