Геологічна будова, рельєф та корисні копалини

Територія сучасної Кіровоградщини формувалася протягом тривалої геологічної історії. Область лежить в центрі Українського кристалічного щита Східно – Європейської платформи. В глибоких балках та в долинах річок на поверхню виходять кристалічні породи , такі як граніти, гнейси, мармури, габро, лабрадорити). Вік найдавніших порід Українського кристалічного щита становить 2,5 – 3 млрд. років.

В основі території області лежить докембрійський кристалічний фундамент, розсічений лініями розломів на окремі блоки – Кіровоградський і Білоцерківсько –Одеський. В епоху палеозойської та мезозойської ер територія щита була сушею. На початку кайнозою фундамент поступово почав опускатися і окремі частини області були затоплені морями. На дні неглибоких морів відкладалися пухкі (осадові) гірські породи – піски, глини (лесової групи), буре вугілля, мергель. Поступово фундамент почав підніматися, море відступало, залишаючи по собі хвилясту рівнину, складену із щільних гірських порід, вкритих на поверхні пухкими породами.

Під час останнього Дніпровського зледеніння у четвертинному періоді північно-східна частина області була вкрита материком.

Поверхня області являє собою хвилясту рівнину, розчленовану густою мережею річкових долин, ярів і балок. Територія Кіровоградщини знаходиться на Придніпровській височині. Пересічні висоти у межах 150 – 200 м над рівнем моря. Максимальні висоти – верхів’я р. Чорний Ташлик у Новоукраїнському районі – 269 м. над рівнем моря, мінімальні - днища річкових долин, а саме р. Інгулець – 58 м. над р.м.

Рельєф Кіровоградщини має переважно денудаційні, водно ерозійні форми. Стрімкі гранітні скелі можна побачити серед кристалічних відслонень в долинах річок Синюха, Інгул, Інгулець, Південний Буг та їх приток. Незвичайні нагромадження гранітних брил є майже на всій території області. Найцікавіші з них увійшли до природно – заповідних територій – «Розлитий камінь», «Калмазівське», «Сальківське», пам’ятки природи – «Каскади», «Кам’яна стінка».

За походженням рельєф області переважно ерозійний, тобто вироблений талими водами льодовиків, річками та тимчасовими водотоками.

Найбільш розчленований рельєф на північному – заході області, тобто Дніпровсько – Інгулецьке межиріччя. На ньому виступають опуклі горби та мають еродовані схили глибокі балки. Інша територія менше розчленована, але рівних межиріч мало.

Формування рельєфу також пов’язане із господарською діяльністю людини – це кар’єри , вуглерозрізи, греблі, зрошувальні канали, земляні вали, городища та ін..антропогенні форми рельєфу порушують природну рівновагу та активізують негативні природні процеси – ерозію, зсуви, підтоплення, заболочення.

Розташування в центрі Українського кристалічного щита зумовлює багатство і різноманітність корисних копалин. В надрах Кіровоградської області залягають нікелеві, уранові, марганцеві, залізні руди,сировина для атомної енергетики – уран, золото, хроміти, графіт, буре вугілля, горючі сланці, кварцити, мармури, червоні, сірі та рожеві граніти, каоліни – усього понад 30 видів корисних копалин. Мінерально-сировинний потенціал області налічує понад 340 родовищ корисних копалин, з яких 107 розробляються.

Характерною особливістю Кіровоградської металогенічної зони є наявність цілого ряду рудопроявлень: вольфраму, міді, молібдену, апатиту, урану, срібла та золота, вісмуту, олова, свинцю, берилію, сурми, танталу і ніобію.

Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища – основа для створення у майбутньому золотодобувної та золото переробної галузі в області. За даними геологів існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.

В основі геологічної будови Олександрійского району лежить докембрійський кристалічний фундамент, який є частиною Українського кристалічного щита.

У зниженнях докембрійського фундаменту залягають породи бучацького ярусу, які містять буре вугілля. На кристалічних породах відклалися зеленуваті піски з глауконітом. Вище залягають дрібнозернисті, сірі, жовті піски і ярус рябих глин (гончарні).

Усі вищезазначені породи є відклади третинного періоду. У перехідний час від третинного до четвертинного періоду відклалися червоно – бурі глини. Усі третинні і четвертинні породи, що беруть участь у геологічній будові району, відслонюються в ярах, на схилах балок, у долинах та на берегах річок.

В основі геологічної будови території міста Олександрії залягають докембрійські кристалічні породи, вік яких переважно сягає за мільярд років. Вони часто виходять на земні поверхню.

Район розташований на Придніпровській височині. Поверхня – підвищена полого хвиляста лесова рівнина, розчленована подекуди долинами річок. У південно-західній частині рельєф ускладнюється наявністю стародавнього водо ерозійного утворення – долини р. Інгулець та р. Бешка. Більш густа сітка балок, яка генетично пов’язана з долинами рік, сильніше розчленовує прилеглу до них місцевість.

Південно-східна частина території району має більш хвилястий, розчленований рельєф. Ця частина більше порізана балками на окремі ділянки. Такий розчленований рельєф обумовлює розвиток поверхневого стоку, що призводить до утворення еродованих земель з різними ступенями змитості.

Найвища точка району (207м) лежить на кордоні зі Світловодським районом, на схід від с. Занфірівки.

Поверхня міста – хвиляста рівнина. Оточують місто з трьох сторін висоти, які мають відмітки 136 – 142 м. Перевищення висот до 60 м.

Олександрійщина славиться своїми корисними копалинами на весь світ. Це насамперед буре вугілля (Дніпровський буровугільний басейн). Крім цього у нас є залізна руда (Криворізький залізорудний басейн), каолін, граніт, бутовий камінь, червона і біла глини, підземні води з радоновим насиченням і багато інших копалин.

Поверхня с. Звенигородка формувалась протягом багатьох геологічних епох. Основними чинниками формування рельєфу були: тектонічні рухи, давні зледеніння, ерозійна робота вітру та річок, господарська діяльність людини.

Територія с. Звенигородка розташовується на тектонічній структурі Українського щита, який має вік 3,5 – 4 млрд. років і складений найдавнішими гірськими породами: граніти, гнейси, кварцити, пісковики.

Звенигородка розташовується на Придніпровській височині. Пересічні висоти сягають 120 – 150 м. Село простягається із півночі на південь по обидва береги р. Інгулець, що і виявляє досить розчленований характер рельєфу. Правий берег річки розчленований, порізаний ярами та балками, кристалічні породи виходять на поверхню. Лівий берег більш пологий і має більш спокійні форми рельєфу.

На заході від села закрито розробки добування бурого вугілля (Головківський розріз). Є запаси червоної глини, піску, каоліну та ін.

Рельєф Звенигородки