Розділ іі.Структура правових норм

§1.Гіпотеза норми права

Гіпотеза — це структурний елемент норми права, який вказує на певні життєві обставини, наявність чи відсутність яких надає можливість реалізувати закріплені у нормі права та обов'язки.

Даний структурний елемент має наступне значення:

— він визначає коло відносин, які регулюються правом;

— встановлює умови дії норми;

— вміщає факти, необхідні для виникнення чи зміни правовідносин;

— конкретизує абстрактний варіант поведінки, вміщений у нормі до певного випадку чи суб'єкта;

— визначає межі та сферу регулятивної дії диспозиції норми.

Гіпотеза відповідає на питання: коли? де? в якому випадку? за якої умови?

Як зазначають В.В.Лазарев та С.В. Липень : “Гіпотеза вказує на ті фактичні обставини, при настанні яких слід керуватися правилом, що міститься далі”[11,ст.181].

Як вказує вітчизняний вчений А.А. Козловський : “У гіпотезі вже закладаються умови її дії як початкового елементу гносеологічної активності суб'єкта. Визнання наявності юридичного факту, що утворює саму субстанцію гіпотези, пов'язане з цілою низкою пізнавальних проблем”[8,ст.7-8].

Складність умов та обставин, що викликають дію норми, та їх різноманітний характер надають можливість класифікувати гіпотези за наступними критеріями:

І. За кількістю обставин, передбачених нормою, гіпотези поділяють на:

а) прості, які називають одну обставину, наявність якої викликає реалізацію прав, передбачених гіпотезою норми(напр., умови договорів про працю, які порушують становище працівників, є недійсними (ст. 9 КЗпП України);

б) складні, що вміщають дві чи більше обставини, наявність яких є необхідною для дії норми(напр., якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник не вправі звільнити його за раніше поданою заявою).

II. За ступенем визначеності змісту гіпотези поділяють на:

а) абсолютно-визначені, які вичерпно визначають обставини, наявність чи відсутність яких викликає дію норми(напр., при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи і проводяться виплати, передбачені законом (ст. 122 КЗпП України.);

б) відносно-визначені, які не містять достатньо повних даних про обставини дії норми, обмежуючи умови застосування норми колом формальних вимог(напр., якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не піддано новому стягненню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення (ст. 151 КЗпП України.);

Як зазначають, зокрема, Кельман  М. С., Лисенков С. Л., Шестипалова Л.М.

та інші : “Відносно визначена гіпотеза - це така частина відносно визначеної норми, що не містить достатньо повних даних про обставини дії норми і  обмежує умови її застосування певним колом формальних вимог”[6,ст.251].

На думку Луця М. А. : “Відносно визначена гіпотеза –це така, при якій існує можливість уточнення умов настання диспозиції”[12,ст.324].Відносно визначена гіпотеза отримується, коли закон обмежує чим-небудь свободу вирішення питання про можливість чи неможливість застосування юридичної норми. Наприклад, якщо прийняття відповідних заходів приписується тільки у випадку появи епідемії, але не безумовно, а з умовою визнання її необхідності компетентною владою. В такому випадку дана норма при відсутності епідемії взагалі може бути незастосовна;  у разі ж виникнення епідемії - тільки за умови визнання її необхідності;

в) альтернативні, що ставлять дію норми у залежність від одного чи декількох фактичних обставин(напр., відсторонення працівника від роботи власником допускається у разі: появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, інструктажу та навчання (ст. 46 КЗпП України.)[2]

ІІІ. За формою вираження:

а) абстрактні — умови застосування норми визначаються загальними родовими ознаками, що надає можливість охопити та врегулювати значну кількість однорідних випадків;

б) казуальні — визначаються умови дії норми, за використання більш вузьких, спеціальних родових ознак, тому норма права поширюється на більш обмежене коло випадків.