Проблеми роботи туроператора

Проблемами роботи туроператора є:

• проектування і планування турпродукту. Тут треба мати на увазі можливості своєї модифікації залежно від особливостей потреб туристів, що приїжджають. До цих особливостей можна віднести як звичайну сти­ковку туру під час прибуття та відправлення туристів в країну-реципієнта, кількість днів, що проводяться туристами, які приїхали ззовні так і мож­ливі модифікації туру, необхідні для максимального задоволення потреб туристів і т.д.;

• просування турпродуктів на зарубіжних туристичних ринках. Крім традиційних каталогів пропонованих готелів, програм турів і цінових до­датків, приймаючий оператор повинен донести до зарубіжних потенційних туристів інформацію про свою країну, про особливості та унікальність її туристичного потенціалу, переконати їх в необхідності на власні очі побачити пам'ятники, визначні пам'ятки, об'єкти природи своєї батьківщини, запевнити в цілковитій безпеці як туристів, так і їх майна;

• залежність від іміджу країни, тенденцій туризму, якого б рівня він не досягав.

Позитивні риси приймаючого туроператора:

• великі можливості в процесі планування турів;

• хороша обізнаність про туристичний потенціал своєї країни;

• легкість в домовленості з хотельєром або транспортом;

• висока професійність в організації екскурсії або дозвілля;

• низькі витрати;

• близькість від туристів в ході реалізації туру.

Приймаючий туроператор виконує ті самі функції, що й туроператор, який планує, просуває і реалізує внутрішній турпродукт для громадян країни свого місцерозташування. Приймаючий туроператор-посередник базується на туристичному потенціалі своєї країни і орієнтований на задоволення туристичних потреб своїх співгромадян. Внутрішній туризм, так само як і в'їзний, є важливим пріоритетом розвитку національного турис­тичного ринку, оскільки сприяє обороту грошових коштів усередині тури­стичної індустрії своєї країни, є стабілізуючим чинником на ринку робочої сили, працедавцем власної туристичної індустрії (готелі, дороги, транс­портні підприємства, ресторани, і т.д.), збільшує розміри капіталовкла­день в національні підприємства сфери туризму, приводить до вирівню­вання рівнів життя в регіонах країни (можна зазначити, що подорожують звичайно жителі економічно розвиненіших регіонів держави, тоді як ку­рортні регіони позбавлені інфраструктури розвиненої промисловості, сільського господарства, і їх жителі вимушені існувати тільки на доходи, що одержуються від обслуговування мандрівників, що приїжджають). Це сприяє зняттю соціальної напруженості і ліквідовує сепаратистські тен­денції.

Характеристика приймаючого туроперейтингу:

• максимально недорога інформованість оператора як про переваги різних категорій своїх громадян — потенційних туристів, так і про можли­вості вітчизняного туристичного потенціалу. Таким чином, приймаючому туроператору значно простіше і дешевше, ніж двом іншим, розробляти турпродукт, що максимально відповідає вимогам потенційних клієнтів;

• полегшена і здешевлена процедура встановлення договірних відно­син;

• відсутність необхідності оформлення і поширення інформації про місця перебування на туристичному ринку, організації інформативних і пізнавальних турів, агресивної (як в міжнародному туризмі) реклами і пропаганди. Крім всього іншого, приймаючий туроператор з позитивною репутацією і великим досвідом роботи може скористатися різноманітного роду способами стимулювання з боку місцевих або державних властей.