До тетраплоїдних голозерних видів з геномами а і в відносять:

Пшеницю тургідум (T. turgidum), – багато зразків цього виду мають високу продуктивністю і не дивлячись на високорослість не вилягають. Деякі форми характеризуються скоростиглістю. Вид в цілому імунний до грибкових хворобі і більшості рас бурої і жовтої іржі. До негативних ознак відносять високорослість. У більшості форм висота рослин сягає 2 м. М.І. Вавілов відмічав, що у горах Азербайджану і Дагестану зразки T. turgidum – гіганти серед всіх пшениць світу. Вид в цілому високовимогливий до вологи, характеризується низькою зимостійкістю і порівняно низьким вмістом білку.

Пшениця тверда (T. durum) – має важливе виробниче значення і займає друге місце у світі (після м'якої) за посівними площами і є основною сировиною для макаронного виробництва.

Пшениця туранська (T. turanicum). Морфологічно подібна до пшениці твердої. Маса 1000 зерен сягає 60 г. Окремі зразки містять до 22,7 % білку. Деякі форми характеризуються скоростиглістю і добрими макаронними властивостями. Разом з тим зерно має добрі хлібопекарські властивості. До негативних властивостей відносять низьку зимо і посухостійкість, схильні до вилягання, сприятливість до більшості поширених хвороб.

Пшениця ефіопська (T. aethiopicum). Деякі зразки цього виду стійкі до кореневих гнилей, стеблової і частково до бурої іржі. Вміст білку в зерні сягає 25,6 %.

До негативних ознак можливо віднести низьку продуктивність колоса, низьку кущистість, відсутність посухостійких форм і підвищену схильність до відкритого цвітіння, сприятливість до твердої головні, борошнистої роси.

Пшениця полонікум (T. polonicum) – характеризується скоростиглістю і крупнозерністю (маса 1000 зерен досягає 80 г). Вид в цілому стійкий до осипання і відносно стійкий до грибкових хвороб. Вміст білку в зерні сягає до 26,9 %. До негативних господарсько цінних ознак відносять: високорослість, низьку урожайність, сприятливість до стеблової іржі і сажки.

Пшениця перська, дика, карлатинська (T. persicum). До корисних селекційних ознак відносять: стійкість до низьких температур як на початку росту так і при дозріванні, скоростиглість, стійкість до проростання зерна в колосі і у валках. Характеризується високою стійкість до борошнистої роси і до різних видів іржі. Вміст у зерні білка сягає до 23 %. До негативних властивостей відносять низьку посухостійкість, дрібнозерність, низькі хлібопекарські якості.

До Гексаплоїдних плівчастих видів з геномами авd відносяться:

Пшениця маха (T. macha). До селекційно цінних ознак цього виду відносять вологовиносливість (за цією ознакою пшениця маха може бути використана для селекції в районах з надмірним зволоженням). Також даний вид характеризується великою листковою масою, що є цінною ознакою при селекції кормової пшениці, міцну соломину і стійкістю до вилягання і різних видів сажки.

До негативних ознак відносять: трудність при обмолоті зерна, ламкість колоса, пізньостиглість, низька зимостійкість і посухостійкість. Спосіб життя озимий.

Пшениця спельта (T. spelta). Характеризується невибагливістю, стійкістю до перезволоження. Вміст білку у деяких зразків сягає 24,8 %.

До негативних ознак відносять трудність при обмолоті зерна, ламкість колосового стрижня, низька насіннєва продуктивність, відносно довгий вегетаційний період, низька посухостійкість, сприятливість до борошнистої роси, бурої і жовтої іржі.

Пшениця Вавилова (T. vavilovii). Характеризується високою посухо -і жаростійкістю. Значно пошкоджується різними видами іржі, сажки, борошнистою росою, шведською і гессенською мухами. М.І. Вавілов назвав цю пшеницю акумулятором інфекції. Цей вид можна успішно використовувати для штучного інтенсивного інфекційного фону при випробуванні селекційного матеріалу на стійкість до грибкових хвороб.