- •1 Періодизація історії української культури.
- •2 Культура первісного суспільства
- •3 Трипільська культура іv-ііі тис.До н.Е.
- •5. Антична культура міст-держав північного причорномор’я та криму
- •6. Язичницька культура
- •7. Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру.
- •8. Розвиток писемності, освіти та літератури в добу Київської Русі.
- •9.Архітектура Київської Русі.
- •11. Розвиток іконопису в 10-12 ст. Київська школа.
- •10. Монументальний живопис Русі. Мозаїки. Фрески.
- •12.Музична культура та народна творчість Київської Русі
- •13.Галицько-Волинська Русь як культурна спадкоємниця Київської Русі.
- •14 Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський).
- •15. Пересопницьке Євангеліє – визначна пам’ятка староукраїнської мови.
- •Матеріал, виконання
- •Історична реліквія
- •Мовознавче значення Євангелія
- •Особливості мови
- •Культурознавча парадигма Євангелія
- •Доля книги
- •Дослідження
- •Факсимільні видання
- •Роль Євангелія в офіційному церемоніалі
- •16. Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •17. Розвиток освіти і науки в Україні в 16 – 1 пол.17 ст.
- •18. Розвиток книгодрукування в Україні хvі ст.
- •19. Полемічна література.
- •20. Ренесансний стильв архітектурі і містобудуванні
- •21. Архітектура і образотворче мистецтво 17 – 1 пол. 18 ст
- •22. Музична культура і театральне мистецтво України епохи Ренесансу.
- •24. Києво-Могилянська академія –визначний центр освіти і науки.
- •Історія
- •Назви академії
- •Традиції в академії
- •Навчальний процес
- •25. Гетьман Іван Мазепа та його роль у розвитку української культури.
- •Легенда про вигнання
- •Повернення в Україну та служба Дорошенкові
- •Перехід до Самойловича
- •Гетьманство
- •26. Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •27. Музична культура і театральне мистецтво другої половини хvіі-хvііі ст.
- •28. Архітектурні пам’ятки доби козацького бороко, рококо, класицизму.
- •29. Образатворче мистецтво у 2 пол. 17 – 18 ст.
- •30. Національно-культурне відродження наприкінці 18 – 1 пол. 19 ст
- •2. Розвиток літератури
- •. Розвиток театрального мистецтва
- •4. Становлення професійного музичного мистецтва
- •36. Діяльність громад
- •38.Театральна культура в 2 пол. 19 – на поч. 20 ст
- •40. Музична культура в 2 пол. 19 – на поч. 20 ст
- •41. 42. Українська архітектура та живопис в 2 пол.19 – на поч 20 ст.
- •Нова українська література
- •Романтизм
- •Реалізм
- •Модернізм
- •Українська література у міжвоєнний період
- •45. Політика українізації та її вплив на українську культуру
- •48. Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва.
- •51. “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
- •53. Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
- •54. Діячі української культури в еміграції
- •Шістдесятники України
- •Початок 60-х
- •Кінець «відлиги»
- •Шістдесятники у мистецтві
- •58.Українське кіно
- •3. Періодичні самвидавівські видання та репресії
- •4. Не тільки дисиденти
- •5. Технології самвидаву
- •6. Перебудова і звільнення слова
- •7. Самвидавівські журнали
- •8. Цікаві факти
- •Дитинство
- •«Шістдесятник»
- •Нове століття
- •64. Культура України в умовах нової соціальної реальності.
5. Технології самвидаву
Саморобний магнітофон на базі вузлів м / ф "Тембр" (МАГ-59М), що належав М. В. Крижанівському. Фото з Державного музею політичної історії Росії
Спочатку самвидав виник як дешева і доступна альтернатива масової типографської печатки і поширювався в рукописному варіанті і у вигляді машинописних копій. Для прискорення процесу розмноження використовувалася копіювальний папір. При листуванні вручну ( кульковою ручкою) на газетному папері (50 г / м ) чітко виходило три копії, при використанні пишучої машинки - п'ять копій. На цигарковому папері копій виходило більше, але через її напівпрозорості можна було використовувати тільки одну сторону листа.
В 1970-х роках для розмноження самвидаву працівники великих радянських інститутів стали використовувати принтери (це були перші АЦПУ великих обчислювальних машин) і плотери, а також папір великих форматів. Для розмноження машинописного самвидаву в тих же інститутах стало використовуватися ксерокопіювання (одним із заходів боротьби з подібним з боку влади і начальства був строгий облік і контроль використання подібної техніки з боку т. зв. Першого відділу). Ілюстрації перед розмноженням фотографувалися, друкувалися на фотопапері як звичайні фотографії і вклеюється вручну в готове видання. Іноді фотографувалось (на стандартну 35-мм плівку) усі видання цілком. Негативи використовувалися для передачі матеріалів за кордон і для розмноження.
Починаючи з кінця 1970-х років, в період поширення ЄС ЕОМ і СМ ЕОМ - почалося поширення самвидаву у вигляді комп'ютерних файлів, які переносяться від одного ВЦ до іншого на магнітних стрічках або, рідше, дисках.
Методом самвидаву поширювалися не тільки літературні твори, публіцистика і зображення, а й музика. Аудіотворів або нарізалися голкою саморобного фонографа на старих рентгенівських знімках ("на кістках") (50-е - 60-і роки), або записувалися на магнітофон і згодом копіювалися один у одного. У 1970-80 рр.. це породило феномен магнитоальбомов.
6. Перебудова і звільнення слова
В кінці 1980-х гоніння на самвидав практично припиняються, машинописна і рукописна форми самвидаву відходять у минуле, а основним інструментом розмноження стає АЦПУ і матричний принтер. Тоді ж в самвидав приходить комерція: роздруковані на принтері "Штірліц" П. Асса і Н. Бегемотова, а також збірки політичних анекдотів поширюються поштою післяплатою, копіюються на дискетах і поширюються по мережі " Фідо "
З початку 1990-х і до теперішнього моменту для виготовлення першої копії видання використовується лазерний принтер, а потім воно розмножується на ксероксі або на різографі. У зв'язку з загальнодоступністю оргтехніки та витратних матеріалів на лазерному принтері може бути роздрукований і весь тираж видання (вже з середини 80-х на Заході набули поширення т. зв. "Персональні видавництва"). Машинописний самвидав зараз практично не зустрічається, зате деякі рукописні видання самі по собі є художніми творами. У середині 1990-х, у зв'язку з масовим поширенням персональних комп'ютерів і нерозвиненістю глобальних мереж були поодинокі спроби розповсюдження самвидаву на дискетах у вигляді інтерактивних журналів з ASCII-картинками, проте електронна форма передачі швидко витіснила як паперові, так і магнітні носії.