
- •1 Періодизація історії української культури.
- •2 Культура первісного суспільства
- •3 Трипільська культура іv-ііі тис.До н.Е.
- •5. Антична культура міст-держав північного причорномор’я та криму
- •6. Язичницька культура
- •7. Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру.
- •8. Розвиток писемності, освіти та літератури в добу Київської Русі.
- •9.Архітектура Київської Русі.
- •10. Монументальний живопис Русі. Мозаїки. Фрески.
- •11. Розвиток іконопису в 10-12 ст. Київська школа.
- •12.Музична культура та народна творчість Київської Русі
- •13.Галицько-Волинська Русь як культурна спадкоємниця Київської Русі.
- •14 Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський).
- •15. Пересопницьке Євангеліє – визначна пам’ятка староукраїнської мови.
- •Матеріал, виконання
- •Історична реліквія
- •Мовознавче значення Євангелія
- •Особливості мови
- •Культурознавча парадигма Євангелія
- •Доля книги
- •Дослідження
- •Факсимільні видання
- •Роль Євангелія в офіційному церемоніалі
- •16. Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •17. Розвиток освіти і науки в Україні в 16 – 1 пол.17 ст.
- •18. Розвиток книгодрукування в Україні хvі ст.
- •19. Полемічна література.
- •20. Ренесансний стильв архітектурі і містобудуванні
- •21. Архітектура і образотворче мистецтво 17 – 1 пол. 18 ст
- •22. Музична культура і театральне мистецтво України епохи Ренесансу.
- •24. Києво-Могилянська академія –визначний центр освіти і науки.
- •Історія
- •Назви академії
- •Традиції в академії
- •Навчальний процес
- •25. Гетьман Іван Мазепа та його роль у розвитку української культури.
- •Легенда про вигнання
- •Повернення в Україну та служба Дорошенкові
- •Перехід до Самойловича
- •Гетьманство
- •26. Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •27. Музична культура і театральне мистецтво другої половини хvіі-хvііі ст.
- •28. Архітектурні пам’ятки доби козацького бороко, рококо, класицизму.
- •29. Образатворче мистецтво у 2 пол. 17 – 18 ст.
- •30. Національно-культурне відродження наприкінці 18 – 1 пол. 19 ст
- •2. Розвиток літератури
- •. Розвиток театрального мистецтва
- •4. Становлення професійного музичного мистецтва
- •36. Діяльність громад
- •38.Театральна культура в 2 пол. 19 – на поч. 20 ст
- •40. Музична культура в 2 пол. 19 – на поч. 20 ст
- •41. 42. Українська архітектура та живопис в 2 пол.19 – на поч 20 ст.
- •Нова українська література
- •Романтизм
- •Реалізм
- •Модернізм
- •Українська література у міжвоєнний період
- •45. Політика українізації та її вплив на українську культуру
- •48. Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва.
- •51. “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
- •53. Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
- •54. Діячі української культури в еміграції
- •Шістдесятники України
- •Початок 60-х
- •Кінець «відлиги»
- •Шістдесятники у мистецтві
- •58.Українське кіно
- •3. Періодичні самвидавівські видання та репресії
- •4. Не тільки дисиденти
- •5. Технології самвидаву
- •6. Перебудова і звільнення слова
- •7. Самвидавівські журнали
- •8. Цікаві факти
- •Дитинство
- •«Шістдесятник»
- •Нове століття
- •64. Культура України в умовах нової соціальної реальності.
17. Розвиток освіти і науки в Україні в 16 – 1 пол.17 ст.
18. Розвиток книгодрукування в Україні хvі ст.
В Україні поштовх для розвитку книгодрукарства дав Іван Федоров. У 1573 році Федоров за допомогою меценатів створив у Львові друкарню, де роком пізніше надрукував знаменитий «Апостол» (збірник описів життя святих). Через деякий час Федоров розорився, заклав друкарню і на запрошення князя К. Острозького переїхав у його маєток в місті Острозі. Саме в цей час тут за ініціативи К. Острозького здійснювався грандіозний проект — готувалося до друку перше у слов'янському світі повне видання Бібліїцерковнослов'янською мовою. У 1581 році «Острозька Біблія» (1256 сторінок) побачила світ, ставши взірцем для всього православного слов'янства. Її примірники купили королівські бібліотеки Швеції і Франції, що свідчило про високий рівень видання. У Москві Біблія переписувалася, так що «Острозька Біблія» довго залишалася єдиним подібним виданням.
Друкарська справа отримала розвиток у всій Україні. Вже в першій половині XVI століття тут нараховувалося близько 20 друкарень, найбільшою з яких була друкарня в Києво-Печерській лаврі. Друкарні створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького. Активно займалися організацією типографій братства.
Зростання книгодрукування в Україні ілюструється такими цифрами. Якщо за 30 років (1574—1605) друкована продукція всіх друкарень в Україні знаходилася в межах 460 друкарських аркушів (що приблизно еквівалентно 46 сучасним книгам на 150 сторінок), то тільки за 5 років (1636—1640 рр.) — вже понад 1927 друкарських аркушів.
Поряд зі стаціонарними друкарнями також були пересувні. До середини XVI століття нараховувалося вже близько 40 різних друкарень. Найбільшу питому вагу у друкарській продукції мали книги релігійного характеру, але видавалися також наукові трактати, довідники, календарі, підручники.
19. Полемічна література.
Серед письменників давньої української літератури найвидатнішим полемістом кінця XVI - початку XVII століття був Іван Вишенський. На жаль, біографічних відомостей про цього письменника-полеміста дуже мало: лише те, що був він людиною освіченою, а в 30-35 років постригся в ченці, став монахом-аскетом, переселився у Грецію на Святу гору, на Афон. На Афоні І. Вишенський почав свою літературну діяльність як письменник-полеміст, твори якого пробуджували в народі антикатолицькі й антифеодальні настрої.Спадщина І. Вишенського - це шістнадцять відомих сучасному літературознавству творів, які за життя полеміста поширювалися в рукописних списках. Найвідоміші твори І. Вишенського - це «Послання до єпископів», «Послання до всіх, в Лядській землі живущих», «Послання до князя Острозького», «Викриття диявола-світодержця» та інші. Із перших своїх літературних виступів 1. Вишенський критикував суспільний лад Речі Посполитої, звички й побут єпископів і магнатів - а це вже критика феодалізму в цілому. Викриваючи сучасне йому суспільне зло, він виступав проти гніту і церковного, і соціального, і національного.«Послання до єпископів» І. Вишенського написане після Брестської унії і звернене до тих представників вищого духовенства, які зрадили православну віру, стали ворогами українського народу, бо проголосили унію.У «Посланні до єпископів» І. Вишенський звинувачує і критикує єпископів за те, що вони присвоювали собі церковні доходи, вели невідповідне їх чину життя. Єпископи, архімандрити мали численні маєтки, кріпаків, які на них працювали, тобто їх життя нічим не відрізнялося від панів світських.Критикуючи діяльність вищого духовенства, І. Вишенський викриває порушення ними шести церковних заповідей. Єпископи не тільки не нагодували, не напоїли, не упокоїли мандрівників, не зодягли голих і не допомогли хворим, а й навпаки, самі грабують бідних підданих, накладаючи на них непосильні податки. А духовні владики багатіють. Тому І. Вишенський висміяв і затаврував кріпосників у церковному вбранні.Сатира полеміста образна і вагома, з дотриманням народного гумору, його викривальної сили. І. Вишенський нагадує єпископам, ким і чим вони були раніше та ким і чим вони стали, здобувши духовний сан, ставши на службу до Папи Римського й польського короля.Отже, в своєму «Посланні до єпископів» письменник змалював широку сатиричну картину життя світських панів і духовенства Речі Посполитої кінця XVI - початку XVII століття, рішуче виступав на захист людської гідності православного селянина. Сатира І. Вишенського спрямована проти хабарництва вищого духовенства, торгівлі церковними посадами, порушення основних заповідей. Письменник виступав проти зла та неправди тих далеких часів.І. Вишенський - найвидатніший письменник-полеміст XVI-XVII століть, суворий викривач соціальної несправедливості. Постійна боротьба трудящого люду за свою незалежність із татаро-турецькими загарбниками, із литовськими й польськими поневолювачами. Посилення феодального національно-релігійного гніту в другій половині XVI століття. Громадсько-політичне й національно-культурне значення діяльності братств в Україні. (Організація друкарень, шкіл, створювання бібліотек, боротьба проти церковної унії. Діяльність І. Федорова на ниві книгодрукування. Діяльність Києво-Могилянської колегії на ниві освіти.Біографічних відомостей майже не збереглося. Народився близько 1550 року в містечку Судова Вишня, що на Львівщині. У молоді роки жив у Луцьку. У 30-35 років постригся в ченці й оселився на Афоні в Греції, де пробув більше сорока років у різних монастирях. Його послання в Україну - зразок полемічних творів.І. Вишенський - сильна особистість, освічена людина свого часу, гуманіст і демократ, який прагнув духовної і соціальної свободи народу.)Відомо 16 творів письменника-полеміста, в яких він захищає права пригнобленого народу, викриває в морально-етичному плані католицьке духовенство, Папу Римського.ІІІ. Значення полемічних творів І. Вишенського. (Полемічна література - це релігійно-політичні трактати про викриття насильницької влади католицизму в Україні, започаткованого Брестською унією (1596 р.). У формі релігійних суперечок обговорювалися суспільно-політичні й культурно-історичні проблеми, важливі для українського народу