Міністерство транспорту та зв’язку україни Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій Інститут заочного та дистанційного навчання

ЗАТВЕРДЖУЮ Зав. ННКП у м. Львові ___________В.Я.Ничай „___” __________2008р.

Конспект лекцій

З навчальної дисципліни

Комп’ютерні технології вимірювань в телекомуніцкаціях

Частина 1

Розробив Викладач, к.т.н. Бохонко Б.А.

ЛЬВІВ – 2008

Лекція 1

1. Технічна діагностика: основні положення і визначення. Задачі технічної діагностики засобів телекомунікацій. Комп’ютерні технології в технічній діагностиці засобів телекомунікацій

1. Технічна діагностика: основні положення і визначення

Наведемо деякі найбільш вживані терміни і визначення, що відносяться до технічного контролю і діагностики.

Терміни і визначення за ДСТУ ISO/IEC 2382-14:2005. Безвідмовність, ремонтопридатність і готовність.

Функціональний блок – об’єкт апаратних засобів чи програмного забезпечення або їхньої сукупності, здатних виконувати визначену задачу. Синонім – «виріб».

Ремонтопридатність – здатність функціонального блоку за певних умов використання зберігати або відновлювати стан, в якому він може виконувати потрібну функцію, якщо технічне обслуговування виконано за певних умов із застосуванням встановлених процедур і ресурсів.

Терміни і визначення з інших джерел:

Діагностика – виявлення, аналіз або опис несправностей, відмов чи помилок.

Вимірювання – (Measurement) – знаходження фізичних величин експериментальним шляхом за допомогою спеціальних технічних засобів.

Контроль (технічний контроль) – перевірка на відповідність об’єкту встановленим технічним вимогам.

Об’єкт технічного контролю – продукція, що контролюється, процес її створення, застосування, зберігання, технічного обслуговування і ремонту. А також відповідна технічна документація.

Метод контролю – правила застосування певних принципів і засобів контролю.

Надійність – властивість об’єкту зберігати в часі у встановлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати потрібні функції в заданих режимах в умовах застосування, технічного обслуговування, ремонту, зберігання і транспортування.

Діагностика (з грецьк. diagnosis=dia+gnosis=роз+пізнання) (рос.диагностика; анг. diagnostics; нім. Diagnostik) – загальна назва різних методів контролю, перевірки функціонування, прогнозування стану об'єктів або систем.

Технічний стан об’єкту діагностування – сукупність його властивостей, що визначаються певними ознаками, встановленими технічною документацією на цей об’єкт, і які піддаються змінам в процесі експлуатації. Ознаками технічного стану можуть бути області значень якісних та кількісних характеристик властивостей об’єкту. В залежності від фактичних значень ознак видами технічного стану об’єкту є: справність, працездатність, несправність, непрацездатність, правильне функціонування, неправильне функціонування.

Справність – стан, у якому об’єкт відповідає всім вимогам, що встановлені нормативно-технічною документацією на даний об’єкт.

Несправність – стан, у якому об’єкт не відповідає хоча б одній з вимог, що встановлені нормативно-технічною документацією на даний об’єкт.

Працездатність – стан, в якому об’єкт здатний виконувати задані функції, зберігаючи значення заданих вихідних параметрів в межах, що встановлені нормативно-технічною документацією. При цьому інші характеристики об’єкту можуть не відповідати вимогам нормативно-технічної документації (наприклад, наявність корозії, механічних пошкоджень тощо). Отже, працездатний об’єкт може бути несправним. Справний об’єкт завжди працездатний.

Непрацездатність – стан, при якому значення хоча б одного заданого параметру, що визначає здатність об’єкту виконувати задані функції, не відповідає вимогам нормативно-технічної документації.

Перехід виробу з працездатного стану в непрацездатний в заданих умовах застосування називається відмовою.

Перебуваючи в одному і тому ж технічному стані, об’єкт може бути працездатним при одних умовах і непрацездатним за інших умов.

Правильне функціонування означає, що об’єкт, який використовується за призначенням, виконує приписаний йому алгоритм функціонування. Об’єкт може знаходитись в такому непрацездатному стані, в якому він правильно функціонує в одних режимах роботи і неправильно в інших. Працездатний об’єкт правильно функціонує у всіх режимах роботи.

Для виявлення технічного стану об’єктів застосовуються спеціальні методи і технічні засоби контролю.

Під контролем технічного стану розуміють процес визначення технічного стану об’єкту. В загальному випадку контроль технічного стану об’єкту є сукупність операцій з перевірки працездатності, локалізації і прогнозування відмов об’єкту. Складовими елементами контролю є вимірювання та оцінювання контрольованих параметрів об’єкту, оброблення отриманих даних з метою розпізнавання виду стану і місця відмови з заданою детальністю (глибиною) і управління процесом контролю.

Ступінь деталізації при технічному діагностуванні, що вказує до якої частини контрольованого об’єкту визначається місце відмови, називається глибиною пошуку дефекту.

Відповідно до ДСТ 20911-75 під технічним діагностуванням розуміють «процес визначення технічного стану об'єкта діагностування з визначеною точністю». При цьому як об'єкт діагностування (ОД) може виступати як виріб в цілому, так і його складові частини або заготівля. Діагностуванню може піддаватися, наприклад, аналоговий або дискретний (цифровий) пристрій в цілому, друкована плата в зборі (типовий елемент заміни - ТЕЗ), окремі мікросхеми, нарешті, заготівля - друкована плата без елементів.

Тестовим називають діагностування, при якому на ОД подаються тестові впливи. Одне або кілька таких впливів, що подаються на ОД у визначеній послідовності, складають тест. При цьому повинні бути відомі еталонні реакції ОД. Порівнюючи фактичні реакції з еталонними, судять про технічний стан об'єкта. Число впливів, що складають тест, називають його довжиною.