Частина 2 Осушення та протипожежне водопостачання торфового покладу.

2.1. Характеристика торфового родовища та водозбірних площ.

Короткі відомості про родовище: адміністративно-географічне положення; якісна характеристика покладу, джерела водного живлення, рослинність, підстилаючий ґрунт, а також, при необхідності, інші особливості.

2.2. Водоприймач та оцінка його придатності.

2.2.1. Знаходимо в книзі «Торфяной фонд УССР» торфове родовище, яке вказане в завданні до курсового проекту і виконуємо викопіювання (масштаб 1:750000) за №74.

Родовище «Гнилужське» Чернігівської області:

Від міста Чернігів на Пдз в 28 км, ст.Жицилини ж.д. на Пдз в 11.5км

с.Лебедівка на Схід , при с.Шибеню на С, на ПдЗ.

1 - родовище; 2 - кар’єрний канал; 3 - водозбірна площа; 4 –річка.

Рис.2.1 Викопіювання з карти торфового фонду для визначення величини водозбірних площ

2.2.2. Довжина холостої частини магістрального каналу визначається з викопіювання (рис.2.1). Після викопіювання з ( рис.2.1) видно, що довжини холостої частини немає, тому що через поклад тече водоприймач.

З викопіювання визначаємо розмір водозбірної площі (F) - водоприймача в місці впадання в нього магістра­льного каналу за формулою (1.1), км²;

F=n*a

Де: n – кількість клітинок; a – розмір клітинок.

F=197*14,06=2769,82км²

2.3. Осушення торфового родовища

2.3.1. Вибір способу і проектування схеми осушення.

При виборі способу осушення враховується вид, призначення і спосіб ви­добутку торфової продукції, фізико-механічні властивості покладу і підстилаючих його ґрунтів, географічне розташування об'єкту, його рельєф і рельєф водозбірної площі, розташування водоприймача по відношенню до осушуваного торфового родовища, а також витрати на будівництво і експлуатацію осушувальної мережі.

В даний час всі родовища торфу, як правило, осушують відкритими каналами з самоплинним скиданням води у водоприймач.

Розбивку схеми осушення на плані торфового родовища починають з на­несення траси магістрального каналу (МК).

МК, як правило, прокладають: прямолінійно та по найкоротшій відстані до водоприймача; по найбільшому уклону поверхні покладу; по найнижчих відмітках поверхні; по найбільших глибинах торфу; найближче до геометричної осі покладу.

Спряженням холостої частини МК з водоприймачем здійснюється під кутом 45 - 60° до напрямку течії води у водоприймачі при витраті води в каналі на період літньо-осіннього паводку більше ніж 1 м³/с і під кутом 60 - 90° - при витраті до 1 м³/с.

Бажаною вимогою технології видобутку торфу є перпендикулярне розташу­вання валових каналів (ВК) з магістральним, а картових з валовими. Тому траса МК повинна бути за можливістю прямолінійною з мінімальною кількістю поворотів.

Слід відмітити, що перпендикулярне розташування елементів осушувальної мережі не завжди забезпечує ефективний перехват поверхневого і ґрунтового стоків. Тому при розташуванні осушувальної мережі в плані необхідно праг­нути, щоб картові канали (КК) були запроектовані паралельно, або під гос­трим кутом до горизонталей поверхні. Це дозволить досягти більшого осушуючого ефекту за рахунок кращого перехвату поверхневих і

ґрунтових вод. При проектуванні осушувальної мережі для того, щоб знайти правильне рішення, потрібно обов'язково виконати два - три варіанти розташування осушувальної мережі та порівняти їх довжину. Перевагу можна рахувати за тим варіантом, в якому довжина МК і ВК найменша.

Після нанесення осушувальної мережі необхідно розбити пікетаж. Пікетаж розбивають по всіх кана­лах (крім картових), через 100 м і номерують окремо для кожного каналу. За початок пікетажу по трасі МК прий­мається місце впадання його у водоприймач, а для ВК - місце впадання його у МК. Розбивка пікетажу по трасах ВК ведеться до тої точки, де ВК перетинає нагірний канал (НК).

Потім проектують траси НК. Траси НК прокладають між межами промислового та нульового по­кладу. Кількість поворотів каналу повинна бути мінімальною, а довжина ділянок – максимальною. Кут повороту повинен бути більшим ніж 90°. В більшості випадків НК використовують також в протипожежних цілях - для подачі води до місця пожежі.

2.3.2. Конструювання карти

Технологічний процес виробництва базується на польовому сушінні торфу, який залежить від численних факторів, основним з яких є норма осу­шення h_o (відстань від поверхні торфового покладу до рівня стояння ґрун­тових вод).

Величина норми осушення h_o залежить від якісної характеристики покладу, відстані між осушувачами (КК) Вк та глибини КК - Нк .

Глибина КК Нк приймається 1,5-1,8м.

Ширина карти Вк приймається залежно від типу покладу: при розробці торфових покладів низинного типу Вк = 40 м, а верхо­вого - 20 м.

Рис 2.2. Поперечний профіль карти

2.3.3. Режими роботи осушувальної мережі.

Існує 2 режими роботи осушувальної мережі:

1. Водовідведення (осушення).

2. Водопостачання.

Для переведення осушувальної мережі з одного режиму в інший використовують гідротехнічні споруди – шлюзи регулятори. Шлюзи регулятори використовують для регулювання напряму руху води на осушувальній мережі. Шлюзи регулятори встановлюють в місцях підводу валових каналів до нагірних, валових та магістральних каналів.

В режимі осушення шлюзи регулятори, що розташовані на валових каналах поблизу нагірних повинні бути закриті. В режимі осушення також закривають шлюзи регулятори, що облаштовані по трасі нагірних каналів через 1000 м або відстань між ними визначається за допомогою розрахунку.

На магістральному каналі теж облаштовують шлюзи регулятори через 1000 м або після розрахунку відстані.