- •Розділ 5. Психологія педагогічної діяльності
- •Тема 1. Психологія вчителя
- •1. Загальна характеристика педагогічної діяльності.
- •3. Характеристика основних функцій та педагогічних умінь.
- •4. Стилі педагогічної діяльності.
- •1. Загальна характеристика педагогічної діяльності
- •2. Здібності в структурі суб’єкта педагогічної діяльності
- •3. Характеристика основних функцій та педагогічних умінь
- •4. Стилі педагогічної діяльності
- •Тема 2. Педагогічне спілкування
- •Комунікативне завдання
- •Стадії педагогічного спілкування
- •Уявлення про стиль педагогічного спілкування
- •4. Педагогічна перцепція
- •Стереотипізація як механізм міжособистісного пізнання
- •Основні стереотипи міжособистісного пізнання
- •Стереотитзація у пізнанні вчителем особистості учня
- •Інші механізми міжособистісного пізнання та їх місце в педагогічній перцепції
- •Перцептивні вміння і навички вчителя
Перцептивні вміння і навички вчителя
Викладене дає підстави зробити висновок про важливість засвоєння майбутніми вчителями у процесі професійно-педагогічної підготовки закономірностей та технологій пізнання людини, формування відповідних педагогічних умінь. Серед останніх виокремлюють рефлексивно-перцептивні вміння та навички
Органічний комплекс рефлексивноно-перцептивнихх умінь педагога утворюють уміння пізнати власні індивідуально-психологічні особливості, оцінити власний психічний стан, здійснювати різнобічне сприймання і адекватне пізнання особистості учня. Ці вміння ґрунтуються на системі відповідних знань (закономірностей і механізмів міжособистісного пізнання і рефлексії, вікової психології дітей, підлітків, юнацтва тощо) та рефлексивно-перцептивних навичок. Останні дають змогу педагогу здійснювати дії з пізнання особистості учня без поетапного усвідомлюваного регулювання і контролю. Розрізняють соціально-перцептивні, рефлексивні та інтелектуальні навички.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що школі потрібен учитель, який:
бачить у кожному учневі не горезвісний «об’єкт педагогічного впливу», а самостійну особистість, яка постійно змінюється, розвивається, має право на самоутвердження;
вміє жити в реальному світі, об’єктивно сприймати факти і працювати з ними, долаючи прагнення сховатися за систему власних психологічних захистів;
здатний орієнтуватися у будь-якій ситуації на сутнісні аспекти, визначати її психологічні основи, передбачати прямі й опосередковані наслідки кожного свого рішення і вчинку, об’єднувати окремі події в насичені єдиним смислом системи;
долає деструктивний вплив зовнішніх побічних (організаційних, бюрократичних, формальних) чинників на розвиток власної особистості і стосунки з учнями;
бере на себе відповідальність за розвиток ситуацій, усвідомлює, що саме доросла людина має розуміти, що відбувається з дитиною і як їй допомогти;
уміє дозувати міру свого втручання в особисте життя учня, поділяти проблеми на ті, які має розв’язувати сама дитина, і ті, де необхідний його вплив;
може дозувати ступінь своєї активності, розподіляти увагу між усіма дітьми найоптимальнішим способом;
здатний змінюватися у мінливому світі і змінювати світ на краще;
не вдається до демагогічних гасел, не підмінює справу словами, а робить її надійно, з повною віддачею.
