3. Характерні реакції на ClO3¯

1. Розведена H₂SO₄ виділяє з хлоратів HClO₃, яка поступово розкладається. Тому розчин її діє як окислювач при нагріванні; він забарвлює йодкрохмальний папір в синій ко­лір:

КClО₃ + 6 KJ + 3 H₂SO₄ = KCl +3 K₂SO₄ + 3 J₂ + 3 H₂O.

Солі ClO₃^- в нейтральному середовищі не виявляють власти­востей сильних окисників (на відміну від СlO^-).

2. HСl розкладає хлорати з виділенням вільного хлору:

KClO₃ + 6 HCl = KCl + 3 Cl₂↑ + 3 H₂O.

3. При кип’ятінні хлоратів з солями Fe²⁺ в присутності розведеної кислоти швидко йде повне відновлення їх до хлоридів (на відміну від НClО₄):

6 FeSO₄ + KClO₃ + 3 H₂SO₄ = 3 Fe₂(SO₄)₃ + KCl + 3 H₂O.

4. До досліджуваної твердої речовини додають близько 1 мл концентрованої H₂SO₄ і 1-2 краплини водного розчину сульфату аніліну. В присутності хлорату з’являється темно-синє за­барвлення. Нітрат не дає подібного ефекту.

5. MnSO₄, розчинений в концентрованій H₃PO₄, утворює при нагріванні з хлоратом комплексний фосфат Mn³⁺ червоно-фіолетового кольору:

KClO₃ + 6 MnSO₄ + 12 H₃PO₄ = 6 H₃[Mn(PO₄)₂] + KCl + 3 H₂O + 6 H₂SO₄.

4. Характерні реакції на ClO4¯

1. КCl осаджує білий кристалічний осад KClO₄, який не розчиняється у воді, але розчинний у 90-97%-вому спир­ті. Солі амонію утворюють аналогічний осад:

NH₄Cl + HClO₄ = NH₄ClO₄ + HCl.

2. Нижчі оксиди ванадію, молібдену і вольфраму, а також TiCl₃ відновлюють перхлорати до хлоридів:

8 TiCl₃ + KClO₄ + 8 HCl = 8 TiCl₄ + HCl + 4 H₂O.

При сплавленні перхлората з хлоридом виділяться Cl₂:

KClO₄ + 4 ZnCl₂ = KCl + 4 ZnO + 4 Cl₂↑.

5. Характерні реакції на BrO3­¯

BrO₃^¯ можна відновити різними відновниками:

KBrO₃ + KBr + 3 H₂SO₄ = 3 H₂O + 3 Br₂↑ + 3 K₂SO₄;

KBrO₃ + 5 Na₂SO₃ + H₂SO₄ = 5 Na₂SO₄ + H₂O + Br₂↑ + K₂SO₄.

Вільний бром, що виділився, можна визначити за забарвленням шару CHCl₃ або С₆Н₅CH₃ в червоно-бурий колір. Надлишок відновників (але не бромідів) відновлює вільний бром до Br¯, завдяки чому забарвлення зникає.

6. Характерні реакції на ch3coo-

1. H₂SO₄ виділяє СН₃СООН з її солей:

2 СН₃СООNa + H₂SO₄ = Na₂SO₄ + 2 СН₃СООН.

Якщо додати трохи спирту і нагріти, то утворюється оцтоетиловий ефір з характерним запахом:

СН₃СООН + C₂H₅OH H₂O + СН₃СООC₂H₅.

2. FeСl₃ забарвлює нейтральні розчини оцтовокислих солей в червоний колір:

FeСl₃ + 3 СН₃СООNa = Fe(СH₃COO)₃ + 3 NaCl.

При кип’ятінні розведених розчинів випадає бурий осад:

3 Fe(СН₃СОО)₃ + H₂O + NaCl =

[Fe(OH)₂(СН₃СОО)₆]Cl + СН₃СООNa + 2 СН₃СООН.

3. При сухій перегонці Сa(СН₃СОО)₂ утворюється ацетон:

Ca(СН₃СОО)₂ СН₃СОCH₃ + CaCO₃ .

Якщо ацетоном подіяти на лужний розчин о-нітробензальдегіду, то утворюється індиго. При невеликих кількостях ацетату каль­цію можна діяти парами ацетону на змочений розчином о-нітробензальдегіду реактивний папір і, таким чином, відкрити СН₃СОО¯ в присутності всіх мінеральних кислот.

7. Аналіз суміші сірковмісних аніонів: s2-, s2o32-, so32-, so42-

Попередні випробування:

а) до 1-2 мл досліджуваного розчину додають 1-2 мл HCl (2 моль/л). Виділення H₂S (запах тухлих яєць) свідчить про наявність S^2-. Якщо при цьому виділяється SO₂ (запах “горілої сірки”), то це свідчить про наявність SO₃^2-; виділення SO₂ і утворення жовтого або білого осаду сірки при невеликому нагріванні свідчить про наявність S₂O₃^2- або про сумісну присутність S₂O₃^2- і SO₃^2- чи SO₃^2- і S^2-;

б) до 1-2 мл досліджуваного розчину додають 1-2 мл розчину CuSO₄. Утворення чорного осаду свідчить про наяв­ність S^2-. Якщо чорний осад не утворюється, то можна судити про відсутність сульфіду;

в) 1 мл досліджуваного розчину підкислюють 1 мл HCl (2 моль/л) і до одержаної суміші додають 1 мл розчину ВаСl₂. Утворен­ня об”ємного білого осаду свідчить про наявність SO₄^2-.

Визначення і відділення S^2-

До 1 мл досліджуваного лужного розчину додають 1 мл розчину нітропрусиду натрію. Утворення червоно-фіолетового забарвлення вказує на наявність S^2-. При його наявності до 2-3 мл визначуваного розчину додають трохи сухого CdCO₃ і збовтують. Утворений осад сульфіду кадмію відділяють фільтруванням і перевіряють повноту осадження розчином нітропрусиду натрію. Якщо відділення неповне, повторюють осадження, додаючи знову CdCO₃. Утворення осаду жовтого кольору вказує на присутність сульфіду. Осад, що містить CdS і залишки CdCO₃, відділяють фільтруванням і аналізують фільтрат, щo містить S₂O₃^2-, SO₃^2- і SO₄^2-.

Визначення S₂O₃^2-

До 2 мл фільтрату, що залишився після відділення S^2-, додають 2 мл HCl (2 моль/л) і нагрівають. Утворення білої або жов­туватої муті елементної сірки свідчить про наявність S₂O₃^2-.

Відділення SO₃^2- і SO₄^2-

До 2 мл фільтрату, що залишився після відділення S^2-, до­дають розчин SrCl₂ або Sr(NO₃)₂ до повного осаджен­ня. Осад відфільтровують і промивають водою, щоб відділити йони S₂O₃^2-. Після промивання осаду його обробляють водою і утворену суспензію ділять на дві частини, переносячи їх у пробірки.

Визначення SO₃^2-

До однієї частини суспензії у пробірці додають 0,5-1 мл HCl (2 моль/л) і по краплинах розчин J₂, знебарвлення якого свідчить про наявність SO₃^2-.

Визначення SO₄^2-

До другої частини суспензії у пробірці додають 1-2 мл розчину ВаCl₂, щоб перетворити SrSO₄ на менш розчинний ВаSO₄, і 1-2 мл HCl (2 моль/л). Якщо осад або муть у пробірці залишається, то це свідчить про наявність SO₄^2-.

8. Аналіз суміші аніонів третьої групи: NO₂^-, NO₃^-, ClO₃^-, CH₃COO^-

Визначення NO₂^-

1 мл досліджуваного розчину підкислюють HCl або H₂SO₄, додають 1 мл розчину KJ, 2-3 мл хлороформу або толуолу і збовтують. Забарвлення.шару органічної фази у фіолеіовий колір свідчить про наявність NO₂‾.

Визначення NO₃^-

1 мл досліджуваного розчину підкислюють НСl або H₂SO₄, додають 2-3 мл концентрованого розчину сечовини і кип”ятять до тих пір, поки не перестане виділятись азот. До одержаного розчи­ну додають 0,5 мл розчину формальдегіду і 0,5 мл сірчаної кисло­ти, фільтрують і до фільтрату додають 2-3 краплини сірчанокис­лого розчину дифеніламіну. Утворення синього забарвлення свід­чить про наявність йонів NO₃^-.

Визначення Cl₃^-

До 1 мл досліджуваного розчину додають 0,5-1 мл розчину AgNO₃, 0,5 мл H₂SO₄ (2 моль/л) і 0,5 мл розчину формальдегіду. Розчин нагрівають 1-2 хв. В присутності Cl ₃^- випадає білий осад AgCl.

Визначення CH₃COO^-

До 1 мл досліджуваного розчину додають 3-5 мл розчину FeCl₃ і одержану суміш нагрівають. В присутності CH₃COO^- утворюється червоне забарвлення або випадає бурий осад.