Деонтологія – це розділ етичної теорії, що розглядає проблеми моралі і моральності. Термін «Деонтологія» вперше був застосований англійським соціологом Ієремією Бентамом для визначення вчення про мораль в цілому.
Пізніше Деонтологію стали відрізняти від етичної аксіології – теорії добра і зла.
Юридична деонтологія – це наука про обов’язки юриста, про кодекс його професійної поведінки, правила поведінки.
Поняття юридичної деонтології вживається як у широкому так і вузькому розумінні. У вузькому розумінні – наука про застосування загальних норм моралі у діяльності юриста.
У широкому – наука, що аналізує психологічні, політичні, естетичні та етичні і звичайно моральні вимоги, які регламентують ставлення юриста до – клієнта, своїх і чужих колег, до всіх оточуючих.
Предмет юридичної деонтології – це звід правил, якими має користуватись юрист. Це система правових, політичних, психологічних, етичних норм, що визначають режим спілкування юриста з людьми, взаємовідносини з клієнтами і його поведінкою.
2. Завдання та принципи юридичної деонтології
Завданням юридичної деонтології є:
а) розкрити значення професійного обов’язку, відповідальності юриста у правничій діяльності;
б) визначити систему правил і вимог до юристів в їх взаєминах з клієнтом;
в) виявити, за яких умов конкретні взаємини можуть бути здійснені.
Принципи юридичної деонтології – «основні положення які закріплені в нормативних актах і виражають суть юридичної деонтології. Це – принцип пріоритету людини її прав, гуманності, законності, істинності, плюралізму, професійно-правової активності.
Мета юридичної деонтології – дати майбутньому юристу сучасні уявлення про обрану професію та основні установки на вивчення юридичних наук.
Основним змістом юридичної деонтології є знання про вимоги до професійних та особистих якостей юриста.
Отже, юридична деонтологія:
Дає загальне уявлення про юридичну науку і практику;
Формує знання про вимоги до професійних та особистих якостей юриста;
Розкриває систему формування професійних та особистих якостей юриста.
Методологія юридичних наук.
Методологія юридичних наук – це система принципів та методів, за допомогою яких вивчається державно-правова діяльність.
Методи юридичної науки – це система прийомів та засобів, спрямованих на отримання обꞌєктивних та обґрунтованих знань.
Юридичні науки використовують такі методи:
Всезагальні – характеризують філософську сторону пізнання
Загальні – конкретизують всезагальні методи
Спеціальні – використовують конкретні юридичні науки
Серед всезагальних методів розрізняють:
Метафізико-ідеалістичний та діалектико-матеріалстичний
Метафізичний підхід базується на твердженнях, що держава і право є явищами, які не розвиваються та не залежать від інших соціальних явищ.
Ідеалістичний підхід спирається на первинність свідомості, яка творить матеріальне життя суспільства.
Матеріалістичний підхід базується на тому, що при вивченні держави та права виходять з того, що причиною виникнення та існування держави є матеріальне життя суспільства, а не ідеї та воля людей.
Діалектичний підхід означає по-перше державно-правові явища повинні розглядатися при їх виникненні та розвитку; по-друге держава та право повинні розглядатися у взаємодії з іншими явищами.
Загальні методи поділяються на:
Логічний метод, який включає в себе аналіз, синтез, індукцію та дедукцію.
Аналіз – теоретичний розподіл явищ, що вивчаються. Наприклад, розподіл норми на гіпотезу, диспозицію та санкцію.
Синтез – теоретичне обꞌєднання явищ. Наприклад склад правопорушення є обꞌєднанням чотирьох складових: субꞌєкта правопорушення, обꞌєкта правопорушення, субꞌєктивного та обꞌєктивного аспектів правопорушень.
Індукція – логічний умовивід від окремого до загального. Наприклад вивчаючи окремих злочинців можна встановити причини злочинності в цілому.
Дедукція - логічний умовивід від загального до окремого, від загальних суджень до окремих висновків.
Порівняльний метод. Передбачає порівняння кількох споріднених юридичних явищ з метою виявлення їх подібностей та розбіжностей.
Соціологічний метод. За його допомогою визначають практичну поведінку людей у державно-правовій сфері з метою визначення ефективності функціонування державно-правових закладів або в інших цілях.
За допомогою соціологічного методу юристи зꞌясовують певну поведінку людей стосовно певних правових норм:
Поведінку основної маси громадян, які дотримуються правових норм;
Поведінку посадових осіб, які застосовують норми права;
Поведінку посадових осіб, які застосовують норми права;
Поведінку осіб, які беруть участь у правотворчості;
Поведінку правопорушників.
Структурно-функціональний метод. Передбачає дослідження структури будь-якого явища, а потім встановлення, як ця структура працює.
Статистичний метод. Передбачає кількісні вимірювання державно-правових явищ за допомогою математичних засобів та компꞌютерної техніки.
Спеціальні методи - це загальні методи, що мають спеціальне застосування в конкретних юридичних науках.