4. Співвідношення податку, збору, мита.

На практиці часто як синоніми вживають поняття податку, збору, обов'язкового платежу. Дійсно, це дуже схожі категорії, але перебувають вони у певному співвідношенні.

У законодавстві багатьох держав немає розмежування між податком і збором, тому податкову систему там характеризують як сукупність податків і зборів.

Природно, що податок, мито, збір мають певні загальні риси, зокрема, такі:

-обов'язковість сплати податків і зборів до відповідних бюджетів і фондів;

-чітке надходження їх до бюджетів і фондів, за якими вони закріплені;

-стягнення їх на основі законодавчо закріпленої форми й порядку надходження;

-примусовий характер стягнення;

-здійснення контролю єдиними органами ;

-без еквівалентний характер платежів.

Попри схожість цих механізмів, вони, однак, мають чіткі розбіжності.

Мито і збір відрізняються від податків:

За значенням. Податкові платежі забезпечують до 80 відсотків надходжень у доходну частину бюджету, інші види відрахувань, відповідно, менше.

За метою. Мета податків — задоволення потреб держави, мета мит, зборів — задоволення певних потреб чи витрат установ.

За обставинами. Податки являють собою безумовні платежі; мито і збір сплачуються у зв'язку з послугою, наданою платнику державною установою, що реалізує державно-владні повноваження.

За характером обов'язку. Сплата податку пов'язана з чітко вираженим обов'язком платника; мито і збір характеризуються певною добровільністю дій його і не регулюються іноді відносинами імперативного характеру.

За періодичністю. Збори і мито часто мають разовий характер і сплата їх здійснюється без певної системи; податки ж характеризуються певною періодичністю.

5. Елементи юридичного складу податку.

Стаття 7. Загальні засади встановлення податків і зборів

7.1. Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

7.1.1. платники податку;

7.1.2. об'єкт оподаткування;

7.1.3. база оподаткування;

7.1.4. ставка податку;

7.1.5. порядок обчислення податку;

7.1.6. податковий період;

7.1.7. строк та порядок сплати податку;

7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

7.2. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

7.3. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

7.4. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом

Платниками податків визнаються фізичні особи (ре­зиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які ма­ють, одержують (передають) об'єкти оподаткування або про­вадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Кожний з платників податків може бути платником пода­тку за одним або кількома податками та зборами.

Платник податків може вести справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позба­вляє його права мати свого представника, як і участь подат­кового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником пода­тків — фізичною особою, на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства. Представ­ник платника податків користується правами, встановленими для платників податків.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації това­рів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, пос­луг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнен­ня у платника податкового обов'язку.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фі­зичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткуван­ня, тобто, база оподаткування — це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого за­стосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Одиницею виміру бази оподаткування є конкретна вар­тісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування. Причому, одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.

Ставкою податку визначається розмір податкових нараху­вань на одиницю виміру бази оподаткування. А обчислення су­ми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткуван­ня на ставку податку (із застосуванням певних коефіцієнтів).

Податковою пільгою вважається передбачене податко­вим або митним законодавством звільнення платника подат­ків від обов'язку нарахування та сплати податку, або сплати ним податку в меншому розмірі при наявності законодавчо визначених підстав.

Податкова пільга може надаватися шляхом:

а) податкового вирахування (знижки) що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обо­в'язку платника податку і сплати конкретного виду податку, і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначе­ному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим сво­єчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається ка­лендарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, ква­рталами, місяцями, декадами, тижнями, днями, або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Податковим періодом визначається встановлений Подат­ковим кодексом України період часу, з урахуванням якого ві­дбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів. Базовий податковий (звітний) період — це пері­од, за який платник податків зобов'язаний здійснювати роз­рахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, роз­рахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим кодексом, коли контролю­ючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму подат­кового зобов'язання платника податку. Податковим періодом може бути: календарний рік, квартал, місяць або день.

Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі в національній валюті України в готівковій або в безготівко­вій формі.

Податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму подат­ку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи. Податковий обов'я­зок виникає у платника за кожним податком та збором з момен­ту настання обставин, з якими Податковий кодекс України по­в'язує сплату ним податку. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків пла­тника податків. Виконанням податкового обов'язку — сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зо­бов'язань у встановлений податковим законодавством строк.