Висновки

1. Традиційний облік визначає вартісну оцінку активів, капіталу та зобов’язань підприємства і не враховує в повній мірі суспільних витрат і доходів. Це впливає на деформацію вартісного виміру фінансового стану та результатів діяльності суб’єкта господарювання. Такий облік ігнорує проблеми і потреби зовнішнього середовища, в ньому не наводиться інформація про вплив господарської діяльності на соціум. Відображення і використання інформації соціального спрямування позитивно відіб'ється на розвитку бухгалтерського обліку та підвищить довіру до облікових даних. Тому постала необхідність у формуванні нового вектору ведення обліку, який враховував би проблеми соціального характеру.

2. Процес впровадження і використання на підприємстві соціального напряму у побудові обліку вимагає уведення категорії соціальних витрат і соціальних доходів, їх визнання, оцінку, класифікацію, відображення на рахунках, в облікових регістрах та звітності. Витрати і доходи соціального значення, як і будь-які інші витрати і доходи визнаються відповідно до принципу нарахування та відповідності доходів і витрат. Суть його полягає в тому, що витрати відображаються в обліку в тому звітному періоді, в якому виникли доходи, на отримання яких власне і були вони здійсненні.

3. Господарські операції повинні відображатися на відповідних рахунках обліку із подальшим їх перенесенням у облікові регістри. Прикладом таких регістрів можуть бути групувальні відомості. За їх допомогою можна визначити основні напрями здійснення соціальних витрат, їх структуру, фактичні величини, порівняти їх з плановими, що вказані у бюджетах, кошторисах, визначити відхилення та зробити відповідні висновки про ефективність проведення заходів соціального характеру. Таке групування доцільно здійснювати у сфері управлінського обліку, оскільки за кожним з напрямів (управління трудовими ресурсами, охорона праці і техніка безпеки, екологічні заходи, благодійництво) накопичуються різного роду витрати.

4. Кожне підприємство повинне звітувати перед тими, на кого впливає його діяльність. Тому результати соціальних заходів мають узагальнюватися у звітності підприємства. Існує два варіанти їх відображення. Перший – удосконалення існуючої системи звітності та виділення додаткових рядків з метою подання інформації соціального характеру. Другий та, на наш погляд, більш оптимальний варіант – складання спеціального соціального звіту.

Соціальний звіт – це документ, який відображає політику, стратегію та тактику підприємства в сфері корпоративної соціальної відповідальності[16]. Інформація, наведена в ньому, повинна відповідати принципу конфіденційності, тобто не слід відображати дані, які можуть негативно вплинути на діяльність підприємства в результаті їх оприлюднення.

5. Україні з метою прогресивного розвитку доцільно запозичувати досвід зарубіжних країн, пов'язаний з ефективною реалізацією програм соціального значення, створювати вітчизняні проекти підтримки соціально відповідальних підприємств та удосконалювати законодавство в частині соціальних показників.