5.1. Підготовчий етап.

Підкреслити (розкрити) значення теми заняття для подальшого вивчення дисципліни і професійної діяльності лікаря з метою формування мотивації для цілеспрямованої навчальної діяльності. Ознайомити студентів з конкретними цілями та планом заняття.

Провести стандартизований контроль початкового рівня підготовки студентів.

5.2. Основний етап (зміст теми).

НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ.

Основним і специфічним проявом діяльності нервової системи є здійснення рефлексів. За висловлюванням І. П.Павлова, у житті складного організму рефлекс є суттєвим і найбільш частим нерво­вим явищем. За його допомогою встановлюється постійне, правиль­не і точне співвідношення частин організму між собою і відношен­ня цілого організму до навколишніх умов.

Рефлекс — це закономірна реакція організму на зміни внут­рішнього або зовнішнього середовища, що здійснюється за участю ЦНС у відповідь на подразнення рецепторів. Завдяки рефлексам організм здатний швидко і точно реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ і пристосовуватися до цих змін.

Рефлекторна дуга (шлях рефлексу)—це нейронний ланцюг від периферичного рецептора через ЦНС до периферичного ефектора (робочого органа).

Компонентами рефлекторної дуги є:

1) сприймальні рецептори, 2) аферентний шлях, 3) “нервовий “центр” (центральні нейрони), 4) ефе­рентний шлях та 5) ефектор.

Рецептори - сенсори, які сприймають різ­номанітні зміни, що відбуваються в організмі або в навколишньому середовищі.

Рецептивне поле - сукупність рецепторів при подразненні яких виникає певний рефлекс.

Рефлекси відзначаються великою різноманітністю. За ознаками їх умовно ділять на групи та типи: моносинаптичниі і полісинаптичні, за характером реакції, залежно від того, які органи в ній беруть участь, рефлекси ділять на рухові і вегетативні Рефлекси ділять також на екстеро-, інтеро- та пропріоцептивні - залежно від того, де розташовані рецептори, подразнення яких зумовлює даний.

Основні функції спинного мозку: рефлекторна та провідникова. Рефлекторні реакції спинного мозку різноманітні. Вони порівняно прості, мають сегментарний характер, їх функціональне значення полягає у підтриманні тонусу м'язів, виконанні рухових і ве­гетативних функцій. Частина з них залежить безпосередньо від діяльності спинного мозку, інші — від структур головного мозку, які посилають до мотонейронів спинного мозку командні сигнали (низхідний контроль діяльності спинного мозку).

Розрізняють т о н і ч н і (міотатичні, шийні, рефлекс опори та ін.) і ф а з и ч н і (сухожильні, черевні, розгинальні перехресні, ритмічні та ін.) рефлекси. Значною мірою рефлекторні реакції спинного мозку залежать від імпульсів, що надходять від пропріорецепторів.

Розрізняють три види пропріорецепторів - м'язові веретена, сухожильні рецептори Гольджі і рецептори суглобів.

ТОНІЧНІ РЕФЛЕКСИ СПИННОГО МОЗКУ: міотатичний рефлекс, шийні рефлекси. Вони здійснюються при повороті або нахилі голови. Їх рецептори знаходяться у м'язах шиї, а полісинаптична рефлекторна дуга замикається на рівні І-ІІІ шийних сегментів. Імпульси від цих сегментів передаються до мязів тулуба і кінцівок, зумовлюючи загалом тонус м’язів-розгиначів.

ФАЗНІ РЕФЛЕКСИ СПИННОГО МОЗКУ. Ці рефлекси зумовлюють короткочасне скорочення м'язів. До них належать сухожильні рефлекси, які виникають при швидкому розтягуванні м'яза. Наприклад, у відповідь на легенький удар молоточком по сухожиллю м'яз швидко скорочується. Ці рефлекси особливо виражені на розгиначах, зокрема, на чотирьохголовому та литковому м'язах. Прикладом може бути колінний рефлекс, який виникає при ударі молоточком по сухожиллю чотирьохголового м'яза. Подібний рефлекс виникає при ударі по ахілловому сухожиллю (ахілловий рефлекс). При цьому скорочується литковий м'яз. При ударі по сухожиллю м'яза верхньої кінцівки виникає ліктьовий рефлекс. Сухожильні рефлекси (колінний, ахіллів, ліктьовий) одержали свою назву через те, що вони виникають при ударі по сухожиллю того чи того м'яза. Удар по сухожиллю м'яза зумовлює його розтягування, що є адекватним подразником для м'язових веретен і спричиняє міотатичний рефлекс (рефлекс на розтягування). Розтягування м'яза при ударі по сухожиллю, на відміну від розтягування м'яза силою гравітації, здійснюється інтенсивно, різко, поривчасто. Тому характер рефлекторної реакції м'язів у відповідь на подразник також буде іншим - рухова реакція буде не тонічною, а фазичною.

Таким чином, сухожильні рефлекси за механізмом свого виникнення є фазними, міотатичними, руховими.

СПІНАЛЬНИЙ ШОК. Відразу після перерізу або травми спинного мозку тимчасово зникають усі спінальні рефлекси. Тривалість шоку залежить від філогенетичного розвитку ЦНС. Так, у жаб він триває кілька хвилин, у хижаків - кілька годин, у мавп - кілька тижнів, у людини - кілька місяців. Причина шоку полягає головним чином у вимиканні регуляторних впливів вищерозташованих відділів ЦНС (ретикулярна формація, кора великого мозку тощо). Під час шоку спостерігається гіперполяризація постсинаптичної мембрани мотонейронів спинного мозку, що є основою гальмування. Очевидно, в природних умовах вищі відділи ЦНС збуджують, тонізують центри спинного мозку. Після травматичного розриву спинного мозку на рівні II-XII грудних сегментів (як це буває при автомобільній катастрофі) виникає повна параплегія, яка характеризується зникненням усіх довільних рухів, що іннервуються тими сегментами, котрі лежать нижче від рівня травми (наслідок порушення пірамідних шляхів), а також тимчасовим порушенням рефлексів, дуги яких з'єднуються в цих сегментах. Одночасно повністю втрачається тактильна, температурна, пропріоцептивна та больова чутливість унаслідок розриву висхідних шляхів (спіноталамічного, Голля, Бурдаха та ін.).

Недовільні рухові рефлекси поступово (протягом тижнів і місяців) відновлюються (спочатку згинальні, пізніше розгинальні). У цей період рефлекси навіть посилюються (стадія гіперрефлексії) поряд з підвищенням тонусу м'язів та появою патологічних рефлексів (наприклад, рефлексу Бабінського).

ВЕГЕТОТРОПНІ РЕЧОВИНИ

Вегетотропними називають речовини, що впливають на рецептори синапсів

вегетативної нервової системи. Ці речовини здатні збуджувати, або блокувати рецептори синапсів вегетативної нервової системи, чим змінювати регулюючий вплив того чи іншого відділу вегетативної нервової системи на певні органи.

Вегетотропні речовини використовуються доволі часто, як складова тієї чи іншої фармакотерапії. Здавна люди використовували з лікувальною метою різні рослини. Більшість з них природньо містять вегетотропні речовини.

Всі вегетотропні речовини поділяються на дві великі групи: адренотропні та холінотропні. Назви груп вказують, на які рецептори діють речовини. Адренотропні речовини впливають на адренореактивні структури, холінотропні- відповідно на холінергічні структури. В свою чергу ці дві групи поділяються на речовини, що активують відповідні рецептори (міметики) та ті, що блокують відповідні реценптори (літики або блокатори) .

Більш детальна класифікація вегетотропних речовин наведена нижче.

ВЕГЕТОТРОПНІ РЕЧОВИНИ.

(Класифікація та приклади)

І

ХОЛІНОТРОПНІ

(впливають на холінергічні синапси)

Міметики 1.М- і Н-міметики (ацетилхолін, карбохолін) 2.М-міметики (пілокарпін, ацеклідин) 3.Н-міметики (цітітон, лобелін) 4.Антихолінестеразні (фізостигмін, галанта-мін)

Блокатори 1.М-і Н-блокатори (циклодол) 2.М-блокатори (атропін, скополамін) 3.Н-блокатори (пирилен, бензогексоній) 4.Курареподібні (тубокурарін, диплацин, дитилін)

ІІ