Іі. Слабкий

4. слабкий (меланхолік).

Одним із проявів ВНД є пам’ять. Пам'яттю називається збереження інформації про подразник після припинення його дії. За тривалістю процеси пам'яті ділять на такі категорії: сенсорна пам'ять (характерне короткочасне відображення –"фотографування" – слідів, триває 0,1-0,5 с); короткочасна пам'ять (процеси відображення тривають кілька секунд або хвилин); довготривала пам'ять (тривале, можливо протягом усього життя збереження інформації). Крім того, виділяють проміжну або лабільну пам'ять. Розрізняють також пам'ять механічну, логічну, образну.

Основним місцем тривалого зберігання слідів минулого досвіду (пам’ять) є кора великого мозку, причому особливе значення мають асоціативна зона скроневої кори, скронево-тім'яна, лобні ділянки мозку. У передачі слідів збудження з проміжної пам'яті в довготривалу важливу роль відіграє гіпокамп. Також є дані про участь у процесах пам'яті деяких таламічних ядер і ретикулярної формації мозкового стовбура.

Здатність до формування програм поведінки, планів є найважливішою ланкою в системі адаптивних властивостей організму. Функціональна структура поведінкового акту грунтується на минулому життєвому досвіді, домінуючій у даний момент мотивації й оцінці наявної ситуації. Згідно з теорією функціональних систем (П.К.Анохін, 1935), фізіологічна архітектура поведінкового акту складається з таких послідовних стадій: аферентного синтезу (під час дії цієї стадії в ЦНС взаємодіють кілька чинників, а саме: домінуюча мотивація, пам'ять, обстановочна аферентація й пускова аферентація; формування програми дії: що робити? як робити? коли робити?; далі приймається рішення у відповідності з конкретними обставинами; формування власне дії та її результат і, насамкінець, оцінка результату дії на підставі зворотної аферентації від органів виконавців дії.

5.3. Контрольні питання:

1. Загальні принципи структурної і функціональної організації аналізаторів.

2. Класифікація рецепторів. Адаптація рецепторів. Закон Вебера-Фехнера.

3. Шкірна рецепція та її види.

4. Загальна фізіологічна характеристика зорової сен­сорної системи та її відділів.

5. Структурна і функціональна організація слухового аналізатора.

6. Вчення Павлова I.П. про типи ВНД i його значення для медицини.

7. Вчення Павлова I.П. про першу та другу сигнальнi системи.

8. Друга сигнальна система - мовна форма вiдображення дiйсностi.

9. Методи вивчення другої сигнальної системи.

5.4. Заключний етап.

Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття, стандартизований кінцевий контроль, проводиться аналіз успішності студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач засвідчує їх своїм підписом.

Доцільно коротко інформувати студентів про тему наступного заняття і методичні прийоми щодо підготовки до нього.

6. Матеріали методичного забезпечення заняття.