7. Визначення різьби при зйомці з натури

Для визначення різьби при зйомці з натури (наявних деталей) застосовуються різьбоміри (рис. 7.16): № 1 – для метричних різьб (на його корпусі вибите клеймо М60°, на кожній пластині – крок різьби в міліметрах), № 2 – для дюймових (на його корпусі вибите клеймо Д55°, на кожній пластині – число витків на довжині 1”).

Для визначення кроку різьби підбирають пластину з зубами, що без зазору уводяться в западини різьби. Потім читають зазначений на пластині крок (або число витків на дюйм). Зовнішній діаметр на стрижні та внутрішній діаметр в отворі виміряється штангенциркулем. За цими двома даними (крок і зовнішній або внутрішній діаметр) перевіряють різьбу за відповідними стандартними таблицями.

При відсутності різьбоміру крок різьби може бути визначений за допомогою відбитка на папері (рис. 7.17). Для цього на аркуші паперу на рівній поверхні роблять відбиток різьби з декількома кроками (бажано не менше 5). На відбитку вимірюють довжину відбитка, поділяють на число кроків (при цьому слід пам’ятати, що число кроків менше на одиницю за число рисок) і одержують величину кроку. В отворах визначення кроку різьби цим способом можливе за допомогою дерев’яного олівця, обгорненого папером.

Рис. 7.16. Визначення різьби за допомогою різьбоміру

23

Рис. 7.17. Визначення кроку різьби за допомогою відбитка на папері

Список літератури

1. ГОСТ 2.311-68 (СТ СЭВ 284-76). ЕСКД Изображение резьбы. – М.: Изд-во стандартов, 1984.

2. Ванін В.В., Бліок А.В., Гнітецька Г.О. Оформлення конструкторської документації: Навч. посіб. 3-є вид. – К.: Каравела, 2003. – 160 с.

3. Інженерна графіка: Довідник / За ред. А.П. Верхоли. – К.: Техніка, 2001. – 268 с.

4. Техническое черчение / Под ред. Е.И. Годика. – К.: Вища шк., 1983. – 440 с.

5. Федоренко В.А., Шошин А.И. Справочник по машиностроительному черчению. – Л.: Машиностроение, 1982. – 334 с.

24