Тема 6 Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва. (лекція 6/ заняття 7)

План лекції.

1. Ринок: сутність і функції

2. Інфраструктура ринку.

3. Сутність, функції та види конкуренції.

1. Ринок: сутність і функції

Ринок – це економічні відносини, що будуються на основі ринкових законів і принципів. У самому широкому, універсальному трактуванні поняття «ринок» асоціюється з ринковою економікою в цілому, стає скороченням терміна «ринкова економіка».

Ринок («Экономикс») – інститут або механізм, що зводить покупців і продавців окремих товарів і послуг.

Ринок – сфера, у якій обмін здійснюється за допомогою суспільної оцінки, що знаходить своє відбиття в ціні. Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу виробництва і його цілісність.

Для того, щоб відповісти на основні економічні питання, ринок виконує ряд функцій:

• Посередницька. Ринок виступає посередником між виробниками і споживачами, дозволяючи їм знайти найбільш вигідний варіант купівлі-продажу.

• Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси – виробництво, обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту та пропозиції;

• Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів та послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів.;

• Функція санації. Ринок постійно проводить «природний добір» серед учасників господарської діяльності. Використовуючи інструмент конкуренції, ринок очищає економіку від неефективно функціонуючих підприємств. І навпроти, дає зелене світло більш заповзятливим і активним.

• Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективнішою є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

• Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробників, продавців, споживачів про те, що вигідно виробляти та купувати, а що – ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

• Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

2. Інфраструктура ринку.

Поняття інфраструктура відображає сукупність різних установ і інститутів, певних видів діяльності, які забезпечують рух об'єктів власності: банки, фондові й товарні біржі, біржі робочої сили, валютна біржа, інформаційні центри й ін.

Функції інфраструктури ринку:

• Створення умов для ділових контактів підприємців;

• Сприяння матеріально-технічному забезпеченню реалізації товарів та послуг;

• Регулювання руху робочої сили;

• Здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування;

• Правове та економічне консультування підприємств, захист їх інтересів у державних та інших структурах;

• Страховий захист підприємницької діяльності;

• Забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств;

• Підвищення оперативності, ефективності роботи суб’єктів ринку.

Ринкова інфраструктура

Підсистеми

Організаційно-технічна:

товарні біржі;

оптові ринки;

аукціони;

торговельно-промислові палати;

сервісні центри;

опціони;

ярмарки;

транспортні комунікації;

ріелтерські фірми;

земельні аукціони

Фінансово-кредитна:

банки;

фондові біржі;

валютні біржі;

фінансові небанківські інститути;

страхові компанії;

інвестиційні, пенсійні та інші фонди;

ощадні каси;

ломбарди

Державно-регулятивна:

(законодавче регулювання ринкових відносин):

біржі праці;

ліцензування;

оподаткування;

митна система;

державні фонди для сприяння ділової активності

Науково-дослідницьке та інформаційне забезпечення:

науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем;

консалтингові компанії;

інформаційні центри та агентства;

рекламні агентства;

спеціальні навчальні заклади;

юридичні контори

Товарна біржа – це постійно діючі ринки, де купівля-продаж здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, що відповідають форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни і види доставки та інші умови. Товарні біржі поділяються на міжнародні і національні, універсальні і спеціалізовані.

На біржі здійснюються 2 види товарообігу:

• Реальний – передбачає перехід товару від продавця до покупця;

• Ф'ючерсний - продаються право на товар (наприклад, на майбутній врожай), ф'ючерсні контракти, тому рух товарів тут необов'язково.

Різниця між ціною контракту в день його укладання і ціною контракту в день його виконання виплачують чи продавець (якщо ціна піднялася), чи покупець (якщо ціна знизилася). На випадок можливих збитків, обумовлених зміною цін на ринку в майбутньому, ф'ючерсні контракти страхуються (хеджирование).

Фондова біржа – організований ринок цінних паперів, що виконує функції мобілізації грошових засобів для довгострокових інвестицій в економіку та для фінансування державних програм.

Цінні папери – документи, що виражають майнові (боргові) зобов’язання.

Види цінних паперів:

Акції – цінні папери, випущені акціонерним підприємством, які засвідчують вкладення певної кількості капіталу і дають право їхньому власнику на отримання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного товариства.

Види акцій:

• Іменні;

• На пред’явника;

• Прості (розмір дивідендів визначається не одразу, а після отримання прибутку);

• Привілейовані (власник акції має право на фіксовану частку доходу - дивіденд);

• З правом голосу;

• Без права голосу.

Облігація – документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк із правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов’язання про повернення суми боргу у визначений термін.

Вексель – письмове боргове зобов’язання за встановленою законом формою, яке видається позичальником кредитору, що надає право вимагати від боржника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк.

Варрант – цінний папір, що випускається разом з облігацією чи привілейованою акцією і дає право її власнику на додаткові пільги у визначений строк.

Ваучер – майновий купон, що видається в процесі приватизації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації.

Сертифікат – фінансовий документ, випущений банком, який засвідчує наявність грошового депозиту і зобов’язання виплатити цю суму тримачеві сертифіката у певний строк.

Коносамент – розписка, що видається агентом транспортного підприємства відправникові багажу, яка засвідчує прийняття вантажу для перевезення і зобов’язання видати його в пункті призначення тримачеві коносаменту.

На фондовій біржі відбувається розподіл і перерозподіл фінансового капіталу (на “первинному” ринку – коли акції випускаються і продаються населенню, різним компаніям і фінансово-кредитним інститутам, і “вторинному” ринку – коли емітовані акції є в обігу і переходять з одних рук в інші).

Валютна біржа – біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.

Біржа робочої сили чи служба зайнятості – це установи, що здійснюють посередницькі функції між працівниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці і перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, частково регулюють процес зайнятості.

Фрахтова біржа – постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди щодо фрахтування та від фрахтування суден.

Розглянуті вище біржі називаються спеціалізованими.

Універсальна біржа – біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними паперами та фрахтовими контрактами.

Отже, біржі – це ринкові структури, де укладаються угоди, здійснюються біржові операції.

Угода (операція) – домовленість про взаємну передачу прав та зобов’язань стосовно біржового товару, яка супроводжується передачею фінансового інструмента від однієї особи до іншої.

3. Сутність, функції та види конкуренції.

Конкуренція (від лат. сoncurrentia — змагання, суперництво) означає боротьбу, суперництво між окремими суб’єктами ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва і реалізації (купівлі і продажу) товарів. Конкуренція як один з важливих компонентів функціонування ринкового механізму можлива тільки за умови, що більшість товаровиробників мають свободу господарської діяльності і підприємництва.

У процесі конкуренції існують стійкі причинно-наслідкові зв’язки, які свідчать, що це явище не випадкове, а має силу об’єктивного економічного закону. Економічною основою конкуренції є різниця між альтернативною вартістю товару і витратами виробництва, а також можливість одержання сталого доходу (прибутку). Формами вияву економічного закону конкуренції є боротьба за виживання, привернення уваги споживача до свого товару, захоплення певного сегменту ринку. Методами цієї боротьби є вдосконалення виробництва завдяки досягненням науково-технічного прогресу, зниження

витрат виробництва й отримання високої норми прибутку.

Конкуренція виконує такі функції:

• регулюючу: конкуренція впливає на пропозицію товарів і послуг у такий спосіб, щоб вона максимально відповідала попиту споживачів. Згідно з класичною ринковою моделлю власне споживач через попит визначає, що і в якій кількості має бути виготовлено;

• аллокаційну або функцію розміщення (від англ. allocation — розподіл, розміщення), яка виявляється в тому, що в кінцевому підсумку ресурси і вироблені продукти завжди концентруються там, де можуть забезпечити максимальну віддачу: робоча сила мігрує в райони з максимальною заробітною платою; земля і капітал концентруються в руках тих, хто здатен забезпечити їх використання з найбільшою віддачею (рента, процент, дивіденд). Тільки ефективніше використання всіх виробничих можливостей може принести максимальну винагороду;

• інноваційну й адаптаційну: завдяки конкуренції суб’єкти ринкової економіки змушені підвищувати продуктивність праці. В результаті господарство загалом рухається до оптимуму економічної ефективності. Життєво необхідними стають інновації, оскільки

виробники повинні постійно прагнути до збільшення віддачі і водночас пристосовувати структуру виробництва до змін попиту споживачів;

• контролюючу: за умови реальної конкуренції жоден виробник або потенційний споживач не може домогтися панівного становища на ринку й ставити свої вимоги іншим його учасникам.

Конкуренцію можна поділити за певними критеріями:

1. За методами конкурентної боротьби:

• Цінова;

• Нецінова;

• Добросовісна;

• Недобросовісна

2. За галузево-територіальною ознакою:

• Внутрішньогалузева;

• Міжгалузева.

3. За кількістю суб’єктів ринку та ступенем їх конкурентної сили:

• Досконала (чиста);

• Недосконала.

Цінова конкуренція — це вид конкурентної боротьби за допомогою зміни цін на товари. Мета продавця — отримати максимальні надходження від реалізації свого товару. Грошова виручка залежить від обсягів виробництва і ціни за одиницю реалізованої товарної продукції. Нижча ніж у конкурентів ціна на продукцію приваблює покупців, вони збільшують обсяги купівель у конкретного продавця, в результаті цього зменшуються грошові надходження в інших продавців. Встановити нижчі, ніж у конкурентів, ціни можна за рахунок скорочення витрат на виробництво і реалізацію товару завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, підвищенню продуктивності праці. Цінова конкуренція характеризується також ціновою дискримінацією на товари та послуги, що реалізуються. Цінова дискримінація — це практика встановлення різних цін на товари й послуги незалежно від різниці у витратах. Найчастіше використовується при наданні послуг (послуги адвокатів, лікарів, власників готелю тощо).

За нецінової конкуренції продавці привертають увагу і гроші покупців, не змінюючи ціни. Спонукання покупців придбати певний товар відбувається у такий спосіб. По-перше, продавець намагається забезпечити вищу якість свого товару, використовуючи технічні новинки. По-друге, фірма прагне створити сприятливі умови, пов’язані з продажем товару, наприклад, відкриваючи сервісні центри ремонту виробів, надаючи безплатні консультації щодо використання товару тощо. По-третє, продавець здійснює активну маркетингову діяльність, вивчає кон’юнктуру ринку, виявляє тенденції в попиті споживачів, щоб відповідним чином реагувати на них і тим самим випередити конкурентів. Усі маркетингові заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про існування та споживчі властивості товару, спонукаючи цим споживача до купівля.

Недобросовісна конкуренція — це діяльність суб’єктів ринку, спрямована на забезпечення домінуючого становища на ринку й одержання максимальної вигоди за допомогою обману споживачів і партнерів. Недобросовісна конкуренція має такі вияви:

• неправомірне використання товарного знака, фірмового найменування, марки товару, копіювання форми, упаковки, пряме відтворення товару іншої фірми;

• поширення неправдивих відомостей про товари інших підприємців;

• оволодіння, використання, розголошення комерційної таємниці, що завдає шкоди іншому підприємцеві;

• переманювання провідного персоналу фірм-конкурентів.

Не слід, звичайно, перебільшувати масштаби і можливості такої діяльності, але і не зважати на неї не можна. Тому ринковий механізм потребує певного коригування ззовні, що може здійснити лише держава.

У радянській економічній літературі розглядали такі два види конкуренції: внутрішньогалузеву і міжгалузеву.

Внутрішньогалузева конкуренція — це суперництво між окремими підприємцями і фірмами однієї галузі щодо одержання прибутку.

Мета внутрішньогалузевої конкуренції — отримання надприбутку, її механізм — підвищення продуктивності праці, зменшення витрат виробництва, зниження індивідуальної цінності товару. Результатом внутрішньогалузевої конкуренції є формування ринкової ціни товару.

Міжгалузева конкуренція є специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за їх прибутковіше застосування. Міжгалузева конкуренція зумовлена зростанням потреб на окремі групи товарів, що випускаються в різних галузях. Капітали з інших галузей, згортаючи застарілі виробництва, переливаються в галузі, де прибутки вищі. Тобто видозмінюються пропорції між галузями і великими сферами економіки.

Мета міжгалузевої конкуренції також полягає в тому, щоб одержати найвищий прибуток. Її механізм — міграція капіталів з галузей із низькою нормою прибутку в галузі з високою. Результатом переливання капіталів є формування середньої норми прибутку. Якщо в епоху вільної конкуренції переливання капіталу відбувалося у фізичних формах, тобто за допомогою інвестицій, будівництва підприємств, утворення фірм, то в епоху корпоративного виробництва основною формою переливання капіталу є купівля-продаж акцій і цінних паперів на фондовій біржі.

Досконала або чиста конкуренція — це ситуація на ринку, де представлено велику кількість продавців і покупців ідентичного (стандартизованого) товарного продукту, тобто практично однорідного продукту з однаковими споживчими властивостями. Таким стандартизованим товарним продуктом можуть бути, наприклад, цукор, пшениця певного сорту, акції фірми, цемент певної марки. Особливість досконалої конкуренції полягає в тому, що окремий продавець не може встановлювати ціну, яка перевищує ринкову, оскільки покупці можуть придбати необхідну кількість товару в інших продавців за ринковою ціною.

Характерні ознаки досконалої конкуренції:

• велика кількість незалежних учасників обміну — продавців і покупців;

• стандартизований (однорідний) тип продукту, це означає, що продукт одного виробника ідентичний продукту іншого виробника;

• мобільні ресурси, тобто вільне входження у галузь виробництва і можливість такого самого вільного виходу з неї. Початок виробництва продукту і кінець (вихід з виробництва) не завжди помітний, особливо якщо йдеться про сільськогосподарську продукцію, оскільки пшениця, ячмінь і соя — це різні ринки. Фермер може зайнятися вирощуванням пшениці або використати ресурси для вирощування сої, хоча земля фізично не змінюється, її використання відповідає розумінню входження і виходу з ринку. Мова йде про умови ринку, а не про фізичні засоби виробництва;

• наявність повної інформації в учасників обміну. Покупці повинні мати відомості про існуючих продавців, ціни їх продукції, інші умови реалізації. Якщо хтось із них підвищить ціну на свою продукцію, то втратить покупців.

Недосконала конкуренція існує тоді, коли лише кілька великих фірм виробляють основну масу певного товару і мають можливість впливати на встановлення ціни. Вона виявляється у формі монополії і монопсонії. Монополія — це виключне право на виробництво, торгівлю тощо, яке належить одній особі, групі осіб або державі. Вона виникає, коли окремий виробник займає домінуюче становище і контролює ринок певного товару. Монополія впливає на ціну за допомогою зміни обсягів виробництва та величини закупівель. Монопсонія — це домінуюче становище споживача на ринку. Монополія і монопсонія — це крайні випадки недосконалої конкуренції. Основними типами недосконалої конкуренції є монополістична й олігополістична конкуренція.

Монополістична конкуренція — це ринкова ситуація, за якої відносно велика кількість виробників пропонують схожу, але не ідентичну продукцію. Прикладами такої конкуренції можуть бути такі:“журнал для ділової жінки”, “свіжий хліб”, “широкий вибір косметики”. Кожна фірма володіє часткою ринку (відносно невеликою), тому вона має дуже обмежений контроль над ринковою ціною. Однією з основних ознак монополістичної конкуренції є диференціація продукту. Увійти в галузь з монополістичною конкуренцією відносно легко. Але порівняно з чистою конкуренцією можуть бути певні фінансові бар’єри, зумовлені потребою виробити і запропонувати товар, що відрізняється від товару конкурентів, і зобов’язанням рекламувати цей товар. Уже існуючі фірми можуть володіти патентами на свою продукцію та авторськими правами на фабричні клейма і торгові знаки, що ускладнює копіювання таких товарів. Відносна легкість входження в галузь приводить до появи конкурентів з боку нових фірм.

Якщо відносно невелика кількість фірм панує на ринках товарів і послуг — це олігополістична конкуренція. Олігополії можуть бути однорідними або диференційованими, тобто можуть виробляти стандартизовані або диференційовані продукти. Численні непродовольчі товари, які виготовляються в умовах олігополістичної конкуренції, — сталь, цинк, мідь, алюміній, свинець, цегла, технічний спирт та інші є стандартизованими продуктами. Особливістю олігополістичної конкуренції є взаємозалежність рішень фірм про зміну цін або обсягів виробництва. Жодне з цих рішень не може бути прийняте без урахування й оцінки можливих відповідних дій з боку конкурентів. Тобто фірми, які перебувають в умовах олігополістичної конкуренції, є взаємозалежними, поведінка будь-якої з них впливає і сама зазнає впливу з боку конкурентів.

Аналіз основних видів конкурентної боротьби свідчить, що нею охоплені всі суб’єкти виробництва й обігу. Конкуренція є важливою рушійною силою ринкової економіки. Вона змушує підприємців постійно шукати шляхи для зниження витрат виробництва, застосовувати новітні технології, підвищувати кваліфікацію працівників, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, що прискорює розвиток продуктивних сил.

Контрольні питання за темою:

1. Що таке ринок?

2. Які функції виконує ринок?

3. Що таке ринкова інфраструктура?

4. З яких підсистем вона складається?

5. Які функції виконує ринкова інфраструктура?

6. Які існують види цінних паперів?

7. Що таке конкуренція?

8. Які функції виконує конкуренція?

9. Назвіть види конкуренції.

10. Назвіть ознаки досконалої конкуренції.

11. Назвіть типи недосконалої конкуренції.

Тести до самоконтролю:

1. Ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами:

а) валютний ринок;

б) товарна біржа;

в) фондова біржа;

г) біржа труда.

2. На якому з ринків можна придбати робочу силу:

а) ринок споживчих товарів;

б) ринок засобів виробництва;

в) біржа труда;

г) товарна біржа.

3. Ринковий механізм:

а) робить непотрібними плани окремих господарчих одиниць;

б) служить для зіставлення єдиного державного плану;

в) координує плани споживачів та виробників;

г) зберігає усі підприємства незалежно від їх ефективності.

4. У ринковому господарстві:

а) гарантується максимум добробуту для кожного громадянина;

б) держава визначає зміст господарської діяльності;

в) відбувається рівномірний розподіл доходів;

г) відбувається найбільш ефективний розподіл обмежених ресурсів суспільства.

5. Які з названих характеристик відносять до ринкової економіки:

а) конкуренція;

б) централізоване планування;

в) перевага державної власності;

г) свобода підприємницького вибору.

6. В умовах ринкового господарства:

а) члени суспільства реалізують свої мети через ринок;

б) потік господарської інформації йде від держави;

в) приватна власність замінена суспільною;

г) господарська діяльність окремих суб’єктів узгоджується ринком.

7. Функціями держави в ринковій економіці є:

а) планування діяльності окремих підприємств;

б) виробництво суспільних благ;

в) перерозподіл доходів;

г) встановлення зв’язків між продавцями та покупцями.

8. Акція відрізняється від облігації тим, що:

а) має фіксований дохід;

б) належить викупу через визначений час;

в) свідчить про представлення грошей у кредит;

г) є титулом власності.