Тема 5 Теорія грошей. Інфляція (лекція 5/ заняття 6)

План лекції.

1. Сутність і функції грошей.

2. Закон грошового обігу.

3. Сутність і причини інфляції.

4. Економічні наслідки інфляції.

5. Економічна політика в умовах інфляції.

6. Валютні курси. Конвертованість валют (самостійне опрацювання)

1. Сутність і функції грошей.

Гроші – універсальний товар, обмінюваний на будь-які продавані товари й послуги й придатний для розрахунків і платежів.

Функції грошей:

1. засіб обігу (обмін товарами, послугами між людьми, підприємствами, країнами). Заміняють схему «товар-товар» схемою «товар - гроші - товар». Гроші є як би універсальним товаром. Обмінюючи свій товар на гроші (універсальний товар) ви уникаєте необхідності шукати рідких власників потрібного вам товару, які погодяться на обмін.

2. Засіб платежу – покупка з наступною оплатою. Приклад виконання цієї функції - покупка товарів у кредит, оплата штрафів, авансових платежів. У багатьох випадках одержання товару (послуги) і оплата розділені в часі значними проміжками часу.

3. Міра вартості (або одиниці рахунку, засобу виміру). Зіставлення кількості товарів у фізичних величинах незручно (різні одиниці, більші числа).

4. Функція нагромадження (збереження вартості, утворення багатства). З погляду цієї функції гроші - це актив, щось збережене протягом часу. Сутність грошей, як засобу утворення багатства, характеризується здатністю впливати на грошовий обіг, збільшуючи його або зменшуючи.

5. Функція грошей як світових грошей (можливість використання грошей у міжнародних розрахунках).

2. Закон грошового обігу.

Кількість грошей, необхідне в країні для обігу, підкоряється законам. З урахуванням функцій грошей як міри вартості й засоби обігу загальна кількість грошей в обігу в якому-небудь році визначається:

КГ= СЦ/О (5.1)

СЦ - сума цін всіх товарів, зроблених у країні цього року;

О - середнє число оборотів кожної грошової одиниці за рік.

З урахуванням функції грошей як засобу платежу формула здобуває вид:

(5.2)

К - товари, продані в кредит;

П - сума платежів, по яких наступив строк сплати;

БП - безготівкові платежі (без участі грошей).

Основними елементами закону грошового обігу є товарна маса, що є в обігу, рівень цін товарів і швидкість обороту грошей. Причому не рівень цін товарів залежить від кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які є в обігу, залежить від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їхньої кількості, а кількість грошей залежить від швидкості обігу. Збільшення швидкості обігу грошової одиниці рівноцінна зменшенню грошової маси.

3. Сутність і причини інфляції.

Термін «інфляція» (у перекладі з латинського - здуття) уперше став уживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861-1865р. і позначав процес розбухання паперово-грошового обігу.

Інфляція – процес переповнення каналів обігу грошовою масою понад потреби товарообігу, що викликає знецінювання грошової одиниці стосовно товарів і іноземних валют. Це процес знецінювання грошей, що проявляється як стійке підвищення загального рівня цін в економіці.

Типи інфляції.

1. в залежності від характеру інфляційного процесу:

• відкрита, при якій спостерігається ріст загального рівня цін;

• подавлена (схована) – знецінювання грошей виявляється в товарному дефіциті

2. в залежності від причини:

• інфляція попиту (перевищення грошового попиту над товарною масою);

• інфляція пропозиції (ріст цін унаслідок збільшення витрат виробництва).

3. в залежності від можливості прогнозування:

• очікувана, котру можна прогнозувати на якийсь період, вона «планується» і економіка може до неї пристосуватися;

• неочікувана характеризується раптовим стрибком цін і негативно позначається на економіці.

4. в залежності від характеру:

• збалансована – ціни на всі групи товарів ростуть приблизно однаково і співвідношення між цінами залишається постійним;

• незбалансована – різні темпи росту цін на різні товари і відповідне зміну співвідношення цін.

5. в залежності від темпів:

• повзуча – ціни ростуть не більш, ніж на 10% у рік, і темп зростання доходів, як правило, відповідає темпу росту цін;

• галопуюча – ціни зростають на 10-100% щорічно, темп зростання доходів істотно відстає від темпу росту цін;

• гіперінфляція – ціни зростають на 1000% і більше на рік, гроші практично перестають виконувати свої функції. Як міру вартості, засобу обертання і нагромадження починає використовуватися іноземна валюта;

• стагфляція – інфляція, супроводжувана стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні: одночасне підвищення рівня цін і рівня безробіття.

Причини інфляції:

• Грошова емісія, не покрита товарною масою;

• Дефіцит держбюджету;

• Мілітаризація, оскільки вона тягне:

1. ріст витрат бюджету;

2. додаткове поглинання матеріальних, трудових ресурсів і, отже, їхнє вилучення зі сфери виробництва споживчих товарів;

3. збільшення споживчого попиту з боку зайнятих в оборонній промисловості.

• монополізм підприємств;

• механізм оподатковування (при збільшенні податку на прибуток проявляється тенденція до зниження обсягів виробництва).

• диспропорції в суспільному виробництві;

• більше швидкий ріст заробітної плати, чим ріст продуктивності праці.

5.4 Економічні наслідки інфляції.

Наслідки інфляції складні та різноманітні. У міру поглиблення інфляція перетворюється в серйозну перешкоду для виробництва, загострює економічну й соціальну напруженість у суспільстві.

Основні наслідки інфляції:

- інфляція дезорганізує господарство, наносить серйозний економічний збиток як великим корпораціям, так і дрібному бізнесу насамперед через невизначеність ринкової кон'юнктури;

- утрудняє проведення ефективної макроекономічної політики; політична нестабільність;

- нерівномірний ріст цін підсилює диспропорції між галузями економіки, спотворює структуру споживчого попиту;

- ціна перестає виконувати свою головну функцію в ринковому господарстві - бути об'єктивним інформаційним сигналом;

- відбувається відтік капіталу в торгівлю;

- інфляція активізує процес «втеча від грошей»;

- підриває стимули до грошового нагромадження;

- порушує функціонування грошово-кредитної системи, відроджує бартер;

- знецінює надходження від оподатковування, тобто негативно впливає на фіскальну політику;

- ризик інвестицій;

- курс національної валюти падає;

- падає виробництво в силу зниження стимулів до праці й розширення виробництва;

- зниження життєвого рівня населення в наступних формах:

1. зниження реальної цінності особистих заощаджень;

2. падіння поточних реальних доходів.

Інфляція приводить до того, що всі грошові доходи фактично зменшуються. Це визначається розходженнями між номінальним доходом і реальним.

Номінальний дохід – кількість коштів, які одержує людина у вигляді заробітної плати, ренти, прибутку або відсотка. Реальний дохід визначається кількістю товарів і послуг, які він може купити на суму номінального доходу. Якщо номінальний дохід залишається стабільним або росте повільніше темпу інфляції, то реальний дохід падає. Саме тому від інфляції страждають люди з фіксованим доходом. Якщо ж ріст доходу випереджає темпи інфляції, то фінансовий стан поліпшується.

Інфляція перерозподіляє доходи й багатство. Так, боржники багатіють за рахунок своїх кредиторів. Причому виграють дебітори на всіх рівнях, тому що позичка береться при одній купівельній спроможності грошей, а вертається, коли на цю суму можна купити набагато менше.

Інфляція збільшує вартість нерухомого майна.

У період інфляції ростуть ціни на товарно-матеріальні цінності, що користуються попитом на ринку. Результатом ажіотажної закупівлі матеріалів є посилення інфляції попиту.

Інфляція приводить також до знецінювання амортизаційного фонду фірми, що утрудняє процес нормального відтворення. Інфляція зменшує також і реальну цінність всіх інших заощаджень, будь те внесок у банку, облігація, страховка або готівка.

5.5 Економічна політика в умовах інфляції.

Можливі 2 підходи до керування господарством в умовах інфляції:

1. пошук адаптаційної політики, тобто пристосуванні до інфляції;

2. спроба ліквідувати інфляцію антиінфляційними мірами.

Адаптаційна політика побудована на тім, що всі суб'єкти ринкової економіки у своїх діях ураховують інфляцію – насамперед через облік втрат від зниження купівельної спроможності грошей. У світовій практиці існує 2 методи компенсації втрат від зниження купівельної спроможності грошей:

• індексація ставки відсотка - ця операція зводиться до збільшення ставки відсотка на величину інфляційної премії;

• індексація первісної суми інвестиції, що періодично коректується відповідно до руху певного, заздалегідь застереженого індексу.

Домогосподарства намагаються адаптуватися до інфляції через пошук додаткових джерел доходів. Працівники намагаються захистити себе від інфляції через введення в контракт інфляційного коректування заробітної плати. Іншими способами адаптації є перебудова сімейного бюджету убік найбільш нееластичних товарів і послуг, швидка матеріалізація грошей у товарно-матеріальні цінності й т. ін.

Фірми беруться лише за реалізацію короткострокових проектів, намагаються лише незначну кількість грошей зберігати на рахунках у банках. Змушені змінювати політику використання прибутку. З однієї сторони для стимулювання інтересу до діяльності фірми менеджери змушені збільшувати засоби, що направляються на матеріальне заохочення. З іншого боку - через те, що в умовах інфляції потік доходів зменшується, а потік витрат росте, власники фірми, якщо вони не хочуть допустити згортання свого капіталу, змушені все більшу частину прибутку направляти на розвиток виробництва.

Антиінфляційні міри:

• удосконалювання структури відтворення;

• фінансово-кредитна реформа;

• інвестиційна політика;

• розвиток підприємництва;

• приватизація;

• рішення проблеми бюджетного дефіциту;

• реформа оподатковування;

• структурна перебудова й конверсія військового виробництва;

• регулювання валютного курсу;

• способи збільшення норми заощаджень і зменшення їхньої ліквідності;

• грошові реформи.

Грошові реформи проводилися в умовах металевого грошового обігу, а також після Другої світової війни:

• нуліфікація означає оголошення про анулювання сильно знеціненої одиниці і введення нової валюти;

• реставрація (ревальвація) – відновлення колишнього золотого змісту грошової одиниці;

• девальвація – зниження золотого змісту грошової одиниці, а після Другої світової війни – офіційного валютного курсу до долара США;

деномінація – «закреслювання нулів», тобто укрупнення масштабу цін.

5. Валютні курси. Конвертованість валют (самостійне опрацювання)

Валютний курс – це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

У сучасних умовах розрізняють валютні курси фіксовані і плаваючі.

Фіксований валютний курс передбачає встановлення твердих зареєстрованих паритетів, що покладені в основу валютних курсів і підтримуються державними фінансовими органами. Використовуються за умови наявності в країні кризових явищ, високих темпах інфляції і т.д.

Плаваючий валютний курс складаються на валютних ринках під впливом взаємодії попиту і пропозиції.

До Першої світової війни основою валютного курсу був монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях).

Нині валютні курси встановлюють на основі співвідношення паритетів купівельної спроможності різних валют.

Розрізняють номінальний та реальний валютний курс.

Номінальний валютний курс – це відносна ціна валют двох країн. Існує 2 способи його визначення:

- європейське числення (пряме котирування) передбачає визначення кількості національної валюти, яка потрібна для купівлі одиниці іноземної валюти;

- британське числення (обернене котирування) оцінює одиницю національної валюти певною кількістю іноземної.

Реальний валютний курс – це відносна ціна товарів, що вироблені у двох країнах. Він показує в якому співвідношенні товари однієї країни можна обміняти на товари іншої. Його нерідко називають умовами торгівлі.

Ціна вітчизняного товару

в національній валюті

Реальний

обмінний курс =

номінальний

обмінний курс

Ціна іноземного товару

в іноземній валюті

RER – реальний обмінний курс;

NER – номінальний обмінний курс;

Р – рівень цін у вітчизняній економіці;

Р` - рівень цін у торговельного партнера.

Якщо RER<1, купівля вітчизняних товарів на національному ринку вигідніша за імпорт аналогічних. Зі зниженням реального валютного курсу експорт зростає, а імпорт зменшується, що збільшує чистий експорт, а стан торговельного балансу країни за інших рівних умов поліпшується.

Якщо RER>1, імпорт є вигіднішим за купівлю товарів вітчизняного виробництва. Зростання реального валютного курсу супроводжується зростанням імпорту і скороченням експорту.

Про загальну динаміку курсу національної валюти та його вплив на експорт і імпорт країни судять за ефективним номінальним обмінним курсом – середньозважене значення індексів двосторонніх номінальних обмінних курсів національної валюти стосовно валют її торговельних партнерів за певний період.

Індекс двостороннього обмінного курсу – відношення курсу національної валюти до валюти торговельного партнера у розрахунковому періоді до її курсу в базовому періоді.

Ефективний реальний обмінний курс – середньозважена індексів двосторонніх реальних обмінних курсів основних торговельних партнерів країни.

На динаміку номінального валютного курсу впливає чимало чинників, які змінюють співвідношення попиту та пропозиції на валюту, а отже й курс цієї валюти. Основні з них:

• рівень інфляції у країні та за кордоном. Валюта країни з вищим рівнем інфляції знецінюється;

• номінальний валютний курс залежить від зміни рівня реальних процентних ставок у країні та за кордоном. Підвищення процентних ставок у країні порівняно з іншими країнами веде до зростання курсу її валюти;

• динаміка номінального валютного курсу країни залежить від темпів зростання продуктивності праці в даній країні та за кордоном;

• на номінальний курс валюти впливає стан платіжного балансу країни;

• номінальний валютний курс залежить від валютно-курсових сподівань та спекуляції;

• номінальний валютний курс країни залежить від банківських інтервенцій – втручання її центрального банку в процес формування валютного курсу.

Контрольні питання за темою:

1. Що таке гроші?

2. Які функції виконують гроші?

3. Що визначає закон грошового обертання?

4. Що таке інфляція?

5. Які бувають види інфляції?

6. Що може стати причиною інфляції?

7. Якими є економічні наслідки інфляції?

8. В чому сутність адаптаційної політики в умовах інфляції?

9. Які є напрямки антиінфляційної політики?

10. Назвіть види грошових реформ.

Тести до самоконтролю:

1. Оголошення грошових знаків недійсними і випуск замість них нових називається:

а) дефляція;

б) нуліфікація;

в) ревальвація;

г) девальвація.

2. Яка з функцій грошей реалізується у поданій формулі:

КГ =

а) засіб платежу;

б) засіб накоплення;

в) засіб обігу;

г) міра вартості;

д) світові гроші

3. Гіперінфляція – це знецінення грошей:

а) на 10 % за рік;

б) на 1 % за рік;

в) на 2 % за день.

4. Одна з функцій грошей пов’язана з накопичуванням грошей і їхньою здатністю впливати на грошовий обіг, збільшуючи або зменшуючи його. Це функція:

а) Міра вартості;

б) Світові гроші;

в) засіб обігу;

г) Засіб створення скарбів

5. Причинами інфляції є:

а) мілітаризація економіки;

б) зростання попиту на товари або послуги;

в) зростання пропозиції на товари і послуги;

г) розширення державного апарату.

6. Гроші як міра вартості:

а) роз'єднують у часі акти обміну;

б) прив’язані до обороту готівки;

в) забезпечують можливість зіставлення цін;

г) служать для утворення капіталу.