Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
687.62 Кб
Скачать

Фактори

Земля

Труд

Капітал

Підприємництво

Ціна

Рента

ЗП

Процент

Прибуток

Родинний розподіл НД здійснюється між окремими домогосподарствами.

Доходи домогосподарств (особисті доходи) – сума коштів і продуктів, отриманих або вироблених домогосподарствами за певний період часу.

Основні складові особистих доходів:

  • оплата праці;

  • дохід від підприємницької діяльності;

  • дохід від власності (відсоток, дивіденди, рента);

  • соціальні трансфери (пенсії, стипендії, допомога у зв'язку з безробіттям і т.д.)

Контрольні питання:

  1. Що таке відтворення?

  2. Назвіть структуру відтворення

  3. Чим відрізняється просте відтворення від розширеного?

  4. Назвіть форми сукупного продукту в процесі відтворення?

  5. Які особливості відтворення сукупного суспільного продукту?

  6. Які існують методи розподілу національного доходу?

Тема 11 Макроекономічна нестабільність і економічне зростання (лекція 11/ заняття 14)

план лекції:

  1. Економічне зростання і його типи.

  2. Економічні коливання та їхні причини

  3. Безробіття: сутність та форми

  4. Соціально-економічні втрати від безробіття

  1. Економічне зростання і його типи

При розширеному відтворенні має місце економічний ріст.

Економічний ріст – це кількісні і якісні зміни у виробництві, що виражаються в збільшенні його кінцевих результатів.

Розрізняють два основних типи економічного росту: екстенсивний і інтенсивний.

При екстенсивному типі економічний ріст досягається завдяки кількісному збільшенню факторів виробництва при збереженні його колишньої технічної основи.

При інтенсивному типі економічного росту збільшення масштабів випуску продукції досягається шляхом якісного вдосконалювання факторів виробництва: застосування більше прогресивних засобів праці й більше економічних предметів праці, підвищення кваліфікації робочої сили, а також шляхом поліпшення використання наявного виробничого потенціалу. Інтенсифікація виробництва знаходить вираження в збільшенні віддачі, росту виходу кінцевої продукції з кожної одиниці залучених у виробництво ресурсів, підвищенні якості продукції.

У реальному житті екстенсивні й інтенсивні фактори не існують окремо в чистому виді, а сполучаються один з одним у певній комбінації. Тому розрізняють переважно екстенсивний або переважно інтенсивний тип економічного росту.

Економічний ріст визначають 4 групи факторів:

  1. фактори пропозиції:

  • кількість і якість природних ресурсів (земля, корисні копалини, енергоносії, водні ресурси, клімат);

  • кількість і якість трудових ресурсів;

  • обсяг капіталу країни (устаткування, виробничих будинків, доріг)

  • технологія, що охоплює також науково-дослідні й проектно-конструкторські розробки, менеджмент і підприємництво.

  1. фактор попиту, тобто макроекономічне середовище може забезпечувати такий рівень сукупних витрат, при якому повністю використаються наявні ресурси.

  2. Фактор ефективності - передбачає не тільки повне використання ресурсів, а й досягнення оптимальної структури виробництва.

  3. Соціокультурні, інституційні та інші фактори

  1. Економічні коливання та їхні причини.

У ринковій економіці обсяг реального ВВП, реальні доходи та зайнятість то зростають, то спадають. Такі зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості та доходах називають економічними коливаннями.

Економічний цикл - це рух виробництва від початку попереднього до початку наступного спаду.

З точки зору тривалості виокремлюють декілька типів економічних циклів:

  • короткі (2-3 роки);

  • середні (близько 10 років);

  • довгі (40-60 років).

Економічний цикл включає такі фази: піднесення, спад, вершина та дно.

Прояви економічних циклів можна побачити за рядом ознак показників економічної активності:

  • рівень завантаженості виробничих потужностей;

  • сукупні обсяги виробництва;

  • загальний рівень цін;

  • зайнятість населення та рівень його доходів;

  • прибутки та курси акцій найбільших корпорацій;

  • інвестиції та контракти на нове будівництво.

Спад – це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва скорочується протягом не менш як двох кварталів поспіль. Домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок, зростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва. Тому реальний ВВП починає зменшуватися. Скорочуються інвестиції в будівництво, машини та устаткування. Спадає попит на робочу силу.

Піднесення – дзеркальне відображення спаду. Відбувається зростання ВВП і прибутків, зменшується чисельність безробітних.

Вершина – найвища точка піднесення, коли в національній економіці досягається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність.

Дно – найнижча точка спаду. Початок піднесення, що настає за спадом, називають пожвавленням, а глибокий і тривалий спад – депресією.

Кількісну залежність між зміною обсягу національного виробництва і зміною рівня безробіття виражає закон Оукена:

Зміна рівня безробіття = 0,5 (% зміни реального ВВП – 3)

Існують різні погляди щодо появи передумов середніх економічних циклів:

  • циклічні коливання зумовлені специфікою сфери обігу – розбіжністю в часі актів продажу товарів і оплати за них;

  • суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів;

  • співвідношення оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей;

  • цикл – результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва;

  • циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво;

  • невідповідність між наявним грошовим капіталом і його пропонуванням.

Ці економічні концепції розглядають економічний цикл як породження внутрішніх причин (інтернальні теорії).

Екстернальні теорії – теорії, які пояснюють появу економічних циклів зовнішніми причинами: зміною сонячної активності, що призводить до неврожаю в сільському господарстві та до загального економічного спаду, війнами і різними політичними потрясіннями, освоєнням нових територій (що зумовлює надмірну міграцію робочої сили).

  1. Безробіття: сутність та форми

Безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів і послуг. У реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.

Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачення приводять, як правило, два аргументи:

1. безробіття є свідченням недовикористання ресурсів суспільства, а отже, і фактором, що діє убік зменшення ВВП, сукупної пропозиції;

2. безробіття - це, крім усього, визначене кількість людей з меншою платоспроможністю, що приводить до зменшення сукупного попиту.

Отже, безробіття впливає на макрорівновагу з двох сторін: з боку попиту, і з боку пропозиції.

Природне безробіття є фрикційним і структурним.

Проблема фрикційного безробіття - це проблема тривалості перебування визначеної кількості людей без роботи в проміжках, коли вони залишили одну роботу і ще не улаштувалися на іншу. Для оцінки величини фрикційного безробіття необхідно врахувати обставини: кількість людей, що добровільно змінили роботу, і тривалість їхнього перебування "між роботами". Найпростішим засобом зменшення утрат унаслідок фрикційного безробіття є скорочення часу пошуку роботи за рахунок кращої інформованості тих, хто її шукає, щодо можливостей ринку праці, спрощення процедури звільнення і прийняття на роботу. Зрозуміло, що значна роль тут належить службам зайнятості.

Структурне безробіття виникає у випадку, якщо попит та пропозиція на робочу силу не збігаються. Через визначений період у структурі споживчого попиту й у технології виробництва відбуваються деякі зміни, що, у свою чергу, приводять до змін у структурі попиту на робочу силу. У зв'язку з такими змінами попит на окремі види професій зменшується чи зовсім зникає, на інші, включаючи нові, котрих раніш не існувало, зростає. Виникає безробіття, тому що робоча сила повільніше реагує на зміни, а її структура не відповідає потребам нової структури потрібних робочих місць.

Циклічне безробіття. Під ним розуміють безробіття, обумовлену загальним спадом виробництва, тобто проходженням економіки тих фаз економічного циклу, що характеризуються скороченням витрат і обсягів виробництва. У випадку, якщо сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Характерно, що тільки наявність циклічного безробіття свідчить про погіршення стану ринку робочої сили.

Повна зайнятість досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю.

Рівень безробіття за повної зайнятості називають природною нормою безробіття.

  1. Соціально-економічні втрати від безробіття

Для вимірювання втрат від циклічного безробіття часто використовують закон Оукена:

ВВП* - природний обсяг виробництва;

ВВП – фактичний обсяг виробництва;

(ВВП* - ВВП) – ВВП - розрив;

Б* - природна норма безробіття;

Б` - фактичний рівень безробіття;

- коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (показує, що на кожен відсоток перевищення безробіттям його природної норми фактичний ВВП є меншим за природний ВВП на %.

контрольні питання:

  1. Що таке економічне зростання?

  2. Назвіть типи та фактори економічного зростання.

  3. Охарактеризуйте фази економічного циклу.

  4. Назвіть причини циклічних коливань.

  5. Охарактеризуйте основні форми безробіття.

  6. В чому зміст закону Оукена?