3.Організаційне забезпечення військового права та законність у Збройних Силах України.

Дія норм військового права, їхнє застосування характеризуються, насамперед, відповідністю поведінки учасників військових правовідносин вимогам законності.

Законність є загальним принципом військового права, однією з вихідних, основоположних ідей військово-правового регулювання. Військовослужбовці відносяться до особливою категорії суб’єктів права, мають спеціальний статус, який формується на підставі конституційних положень, законів і вимог загальновійськових Статутів, затверджених прийнятими Верховною Радою України законами. Законність у Збройних Силах України, в інших військових формуваннях полягає у суворій відповідності поведінки усіх без винятку учасників військово-публічних відносин вимогам Конституції України та законів.

Законність, як принцип військово-правових відносин, забезпечує військовий правопорядок, який характеризується якісним рівнем урегульованості військових відносин, відсутністю дефектності у виконанні та додержанні норм військового права. Військовий правопорядок є інтегративним поняттям, яке в цілому уособлює той зріз результату правового регулювання у військовій сфері, який характеризується найбільш якісним та стабільним виконанням правових приписів.

Військовий правопорядок є складовою у забезпеченні військової безпеки суспільства. Іншою особливістю військового правопорядку є апріорне унеможливлення зловживання військовим правом, позаяк сфера військово-правового регулювання є тією частиною публічного устрою суспільства, яка зосереджує виключно силові механізми, закладені в основу Військової організації держави. Ось чому важливим питанням є вирішення проблеми щодо здійснення ефективного контролю за діяльністю Військової організації суспільства.

Військовий правопорядок виокремлюється у системі національного правопорядку завдяки суб’єктній складовій. Суб’єктами військового права, які діють у національній правовій системі є певна, визначена законодавством категорія громадян – військовослужбовці, військовозобов’язані, резервісти. Тому військовий правопорядок, маючи загальносоціальні ознаки, грунтується на виконанні правових приписів спеціальними суб’єктами права і залежить у своєму формуванні від активності саме цих, спеціально-визначених законодавством суб’єктів, які мають реалізувати принцип законності у своїй службовій діяльності.

Військовий правопорядок через особливості нормативних ознак військового права можливо визначити у якості статутного порядку, зважаючи на ту обставину, що основні питання стосовно поведінки військовослужбовців викладені у військових статутах та, насамперед, у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України.

Дія норм військового права, їх застосування характеризуються особливими ознаками. Так, військово-правові норми діють у тій сфері публічних відносин, де присутні особливі суб’єкти із числа державних органів із спеціальним статусом, повноваженнями. Безумовно, мова йде у першу чергу про органи військового управління, військових формувань.

Застосування військового права для забезпечення законності у військово-правових відносинах пов’язують із діяльністю органів військового управління, командування різного рівня. Проте цим застосування військового права не обмежується.

Організаційне (інституціональне) забезпечення військового права охоплює:

1) управлінську діяльність;

2) контрольну діяльність;

3) правоохоронну діяльність;

4) діяльність з нагляду за додержанням військового законодавства;

5) правозастосовну діяльність судових органів.

(1) Органи військового управління (військової адміністрації), реалізуючи свої повноваження щодо застосування норм військового права, діють на підставі конституційних положень про захист держави.

Військова адміністрація – це система органів військового управління, до яких відносяться такі військові установи, як органи територіальної оборони, військові комісаріати, командування військових частин і з’єднань, начальники гарнізонів, командування видів Збройних Сил, Генеральний штаб Збройних Сил та інші, визначені законодавством органи.

(2) Контрольні повноваження по застосуванню військово-правових приписів має командування вищого рівня стосовно підпорядкованих військових частин і установ, а також спеціальні інспекції Збройних Сил України. Відомчі контрольно-ревізійні органи, а також контролюючі служби в гарнізонах доповнюють систему контрольних органів у сфері застосування військового права. Контроль у військовій сфері має наскрізний характер та охоплює усі сторони військової діяльності, забезпечуючи безумовне виконання військових наказів, військового законодавства.

(3) Правоохоронні функції у Збройних Силах України виконують підрозділи Військової служби правопорядку, які на сьогоднішній день включають органи: дізнання, безпеки дорожнього руху, охорони військових об’єктів, патрульно-постової служби, спеціального призначення.

(4) Нагляд за додержанням законів у Збройних Силах України, в інших військових формуваннях, утворених відповідно до вимог закону, за додержанням законів у діяльності Військової служби правопорядку у Збройних Силах України здійснюється органами військової прокуратури, яка входить до єдиної системи органів прокуратури України.

(5) Особливі умови застосування військово-кримінального права, особливості правового статусу військовослужбовців, які скоїли злочин, а також необхідність здійснення правосуддя в особливий період, зокрема в умовах воєнних дій, обумовлюють функціонування у системі судів загальної юрисдикції військових судів. Варто відзначити, що з огляду на особливості військово-правової сфері, відносин, які виникають у ній та діють, неможливо погодитися з існуючими численними пропозиціями щодо реформування військових судів, яке по суті передбачає їхню ліквідацію.

На жаль, прийнятим 7 липня 2010 року та підписаним Президентом України Законом України «Про судоустрій і статус суддів» військові суди виключені із системи судоустрою України, що фактично означає їх повну ліквідацію (див. ст. 21 Закону).

Висновок: Організаційне (інституціональне) забезпечення військового права зорієнтоване на реалізацію принципу верховенства права у військово-публічній сфері суспільного життя.

Викладач Е.Г.Бойченко