Основні правила пунктуації

КОМА СТАВИТЬСЯ

1. При однорідних членах речення, якщо вони не з’єднані одиничним єднальним або розділовим сполучником.

Не ставиться:

а) між двома дієсловами в однаковій формі, що вказують на рух і його мету: Йди сядь коло мене, я щось маю тобі сказати;

б) між двома однаковими або близькими за значенням словами, з яких друге вжите з НЕ, коли сполука становить одне ціле: Тінь не тінь, щось темне, невідоме закрило дворище.

2. При однорідних членах речення, з’єднаних сполучниками:

а) а, але, проте, зате, та (= але), так, хоч (хоча), однак;

б) повторювані сполучники і... і (й...й),та...та, ні...ні (ані...ані), то...то, чи...чи, чи то...чи то, або...або, не то...не то: Ні повівськії тортури, ні тюремні царські мури...;

в) парні сполучники як...так, не так...як, хоч...але (та), не тільки...але й (а ще й), не стільки...с кільки, наскільки...настільки, якщо не...то;

г) якщо частина однорідних членів з’єднана сполучниками, а частина без, то кома ставиться між усіма: Сидить, задихався, змарнів, і труситься, і хниче.

Не ставиться:

а) сполучники і (й), або, чи, та (=і) вжито один раз;

б) між двома однорідними членами речення (з протилежним значенням), з’єднаних повторюваними двічі сполучниками І або НІ, що утворюють суцільний вираз: ні туди ні сюди, ні той ні цей, ні так ні сяк, ні кінця ні краю, ні живий ні мертвий, ні вдень ні вночі, ні брат ні сестра, і холод і голод, і сміх і гріх.

3. При однорідних означеннях:

а) вказують на ознаки предмета одного порядку: На липах з’явилося свіже, молоде, пахуче листя;

б) коли друге й наступне характеризують перше: В останньому, тридцятому турі, „Шахтар” переміг „Карпати” і став чемпіоном України;

в) означення стоять після означуваного слова: І так повзла зима, заметільна, сніжна, морозна, чарівна;

г) виражені прикметником (дієприкметником) і наступним дієприкметниковим зворотом: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк.

4. При вставних словах і словосполученнях:

а) вказують на вірогідність сказаного: безсумнівно, видно, дійсно, здається, можливо, мабуть, припустимо, розуміється, к звичайно;

б) виражають почуття мовця: на щастя, на радість. На біду, нічого гріха таїти;

в) зв’язок думок, послідовність викладу: по-перше, з одного боку, отже, передусім, нарешті, навпаки, зокрема, до речі, крім того, наприклад, повторюю;

г) спосіб оформлення думок або характер висловлення: взагалі, власне, з дозволу сказати, одним словом, як кажуть;

ґ) звернені до співбесідника, щоб привернути його увагу: бачиш, розумієш, уявіть, знаєте, погодьтесь, дозвольте.

5. Вставні речення:

а) невеликі за розміром різних типів: Петро, здається мені, добре обізнаний з даною справою. Члени нашої бригади, запевнив бригадир, висловилися за орендний підряд;

б) при єднаються за допомогою сполучників: І золотої й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль...

6. При стверджувальних і заперечних словах: Так, я буду крізь сльози сміяться... Ні, я забуть тебе не міг.

7. Обставини, виражені дієприслівниковим зворотом:

а) зворот завжди відокремлюється: За хвилину діти вскочили у виноградник, випереджаючи матір;

б) одиничний дієприслівник, що стоїть на будь-якому місці: Хліба, радіючи, цвітуть.

Не відокремлюються:

а) звороти фразеологічного типу: Стояти заломивши руки. Бігти не чуючи ніг;

б) зворот, який своїм змістом тісно пов’язаний з дієсловом-присудком: Він ходив присідаючи.

8. При відокремлених обставинах, виражених сполученням іменників з прийменниками: у зв’язку з, залежно від, на відміну від, з причини, за браком, відповідно до, незважаючи на: Галина, незважаючи на свій жвавий, веселий характер, любила читати серйозні книжки.

9. При відокремлених додатках, що починаються словами крім (окрім), опріч, за винятком, особливо, наприклад: Крім вищого начальства, маршрут полку ніхто не знав.

10. При відокремлених узгоджених означеннях і прикладках:

а) стоять після означуваних слів: Лице дівчини, бліде і засмучене, спалахнуло радісною посмішкою. Дивлячись на людей, усміхався і мій батько, великий, добрий чоловік;

б) прикметники (дієприкметники) без пояснюючих слів, що стоять після іменника, перед яким є означення: Назустріч летіли кучеряві Ковалевські верби, густі, крилаті, напоєні глибинною водою;

в) стоять перед означуваним іменником і мають додаткове обставинне значення (будучи, бувши): Засланий царатом, Грабовський знемагав і мучився під Тобольськом. Вірний син трудової поневоленої України, Шевченко став найглибшим виразником мрій простого люду;

г) стосуються особового займенника (незалежно від місця): А він, сліпий, сивоусий, про колишнє плаче.

11. При уточнюючих значеннях (до попереднього означення): Над Оболонню висять білі, аж прозорі хмарки. Степанко чув, ніби буває в лелек такий день, коли вони судять своїх родичів за якісь, одним їм відомі, злочини.

12. При уточнюючих обставинах: іменник з прийменником або прислівником, коли є уточненням, обмеженням попередньої обставини (перед ними можна поставити а саме): Двадцять сьомого березня, о другій годині вдень, штабісти наділи червоні пов’язки посередників.

13. У складносурядних реченнях, зв’язаних сполучниками.

Не ставиться:

а) між двома питальними, окличними реченнями з’єднаними сполучниками і (й): Коли відбудеться лекція і хто її буде читати?

б) між двома номінативними, безособовими реченнями, коли присудки цілком однорідні: Свистіння і гуркіт. Сумно й глухо;

в) між двома сурядними реченнями, з’єднаними сполучниками і (й), та (= і), коли мають спільний член речення: Раптом десь усередині будинку заграв баян і почулася пісня.

14. Між частинами складнопідрядного речення.

15. Між однорідними підрядними реченнями:

а) не з’єднаними сурядними сполучниками: Як не мостився, як не ладнав, а оберемка не підняв;

б) з’єднаними повторюваними сурядними сполучниками, але перше підрядне від головного комою не відділяється: Ішли на берег моря і коли яскраво світило сонце, і коли важкі хмари пливли над землею.

Коли вживається одиничний єднальний або розділовий сполучник, то кома не ставиться: Дітям здавалося, що вже вечір і що зараз прийде мати.

16. При збігові сполучників сурядності і підрядності, коли при вилученні підрядного речення не вимагається перебудова головного: Кожний, хто вивчав фізику, добре знає, що, коли дріт рухається в магнітному полі й перетинає магнітні силові лінії, у ньому утворюється електричний струм. Роман згадує бої, згадує гвардії старшого лейтенанта Брянського і як той звертався до них перед боєм.

17. У безсполучникових складних реченнях ,коли виражають одночасність, сумісність, послідовність дій і тісно пов’язані між собою змістом: Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами над ставами верби зеленіють.

ТИРЕ СТАВИТЬСЯ

1. Між підметом й іменним складеним присудком:

а) пропущено слово-зв’язку;

б) перед словами це, то, ось (незалежно від того, чи є зв’язка).

Не ставиться:

а) підмет або присудок виражені особовим або питальним займенником: Він не боягуз;

б) до складу присудка входять слова як, ніби: Наше місто ніби сад;

в) перед присудком стоїть частка НЕ: Кров людська не водиця;

г) присудок стоїть перед підметом: Хороша штука життя.

2. між різними членами речення:

а) вираження несподіваності: Послухали лисичку і Щуку кинули – у річку;

б) інтонаційно виділяється слово або група слів: Словом – як листом стеле, а ділом – як голками коле.

3. На місці пропущеного члена речення:

а) завжди на місці присудка: Від малих дітей болить голова, а від великих – серце;

б) в інших випадках – від авторського бажання.

4. Між однорідними членами речення:

а) різке протиставлення без сполучників: І діло, як на гріх, не діло – тільки сміх;

б) між присудками, коли наступний виражає причину дії, пояснення, уточнення попередньої, швидку зміну: Мир утихав після денної праці: згорталися його натруджені руки – одпочивали;німіли важкі болі у серці – затихали; закривалися натомлені очі – засинали.

5. При узагальнюючих словах:

а) перед узагальнюючим словом, коли воно йде за однорідними членами: Жито, пшениця й овес – все разом поспіло й просохло;

б) узагальнююче слово перед однорідними членами, потім продовжується речення: тире ставиться після однорідних членів: Тисячі українських дівчат – інженерів, лікарів, робітниць, селянок – піднялися в роки війни на захист Батьківщини.

6. У вставних реченнях ,що стоять у середині і мають характер додаткового повідомлення: На обмеженість театрального репертуару – і саме в порядку співчуття до великої Заньковецької – скаржилася в одному з листів Леся Українка.

7. Відокремлені прикладки:

а) поширена прикладка має значення уточнення і перед нею можна поставити А САМЕ: Винуватці тої катастрофи – два хлопчики літ семи-восьми та п’ятиліток-дівчинка – наче не чули сердитого материного крику;

б) підкреслити самостійність прикладки, яка найчастіше стоїть у укінці речення: Ішли два чоловіки із селян – Гордій та Севастян;

в) поширені прикладки мають у своєму складі інші розділові знаки: Бійці – переважно вінницькі, подільські, наддніпрянські селяни – були слухняні й працьовиті.

8. У складносурядному реченні, частини якого з’єднані сполучниками І (Й), ТА (=І):

а) коли виражається швидка або несподівана зміна подій, різке протиставлення: Сонце зійшло – і враз над Києвом знялося ревище гудків.

9. У безсполучникових реченнях:

а) зміст частин зіставляється або протиставляється: Ще сонячні промені сплять – досвітні огні вже горять;

б) у першій частині вказується час дії, про яку говориться в другій: Зійде сонце – утру сльози, ніхто не побачить;

в) у першій подається умова, при якій відбувається дія в другій: Піде куди Мотря – сиди, мати, з хлопчиком і не рипайся;

г) друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що говориться в попередній частині (можна поставити слова ЧЕРЕЗ ЦЕ, ТОМУ, ТОДІ): Вдарив революціонер – захитався світ.

ДВОКРАПКА

1. Після узагальнюючого слова перед однорідними членами речення: Тепер він бачив усе: і косарів у полі, і рибалок біля ставка, і навіть жайворонків у небі.

2. при прямій мові, якщо слова автора передують їй.

3. У безсполучниковому реченні:

а) наступне речення пояснює, розкриває зміст попереднього: Погасли вечірні огні: усе спочиває у сні;

б) у першій частині є слова ТАК, ОТАКИЙ, ОДНО, конкретний зміст яких розкриваються у другій: Здавна в нашій Кавунів ці так повелося: старі дома, а молодь здебільшого на марганцях;

в) друга частина виражає причину того, про що говориться у першій: Умовк кобзар, сумуючи: щось руки не грають.