
- •Завдання і методичнів рекомендації для виконання срс з курсу
- •Тематика рефератів та методичні вказівки до їхнього написання з курсу „Основи культури і техніки мовлення”
- •Мовний етикет українців часів козацтва
- •Тематика рефератів
- •Основні правила позначення часу
- •Кличний відмінок
- •Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду іі відміни однини у родовому відмінку
- •Родовий відмінок множини іменників іі відміни
- •Передача російських прізвищ українською мовою
- •Основні правила пунктуації
Основні правила позначення часу
Години – тільки порядковий числівник: тринадцята година.
Хвилини - тільки кількісний числівник: двадцять п’ять хвилин.
Кількісним числівником позначають час, витрачений на що-небудь: операція тривала п’ять годин.
Поточний час доби – порядковий числівник з прийменником О (ОБ): концерт почнеться о шостій вечора.
Неточний час - порядковий числівник з прийменником НА: чекаю друга на сьому.
Визначення часу за частинами годин:
а) після половини години – за, до: за десять сімнадцята; двадцять до дев’яти;
б) до половини години – по, на: п’ять по восьмій; двадцять на одинадцяту.
Можливі варіанти називання часу:
дванадцята година сорок сім хвилин;
за п’ятнадцять тринадцята;
за чверть восьма;
десять до другої;
сорок п’ять хвилин по дев’ятій.
Кличний відмінок
Перша відміна
Закінчення О - тверда група: вода – водо.
Закінчення Е (Є) - м’яка і мішана групи: земля – земле, круча - круче.
Закінчення Ю - деякі пестливі іменники м’якої групи: бабусю, Галю, доню, матусю.
Друга відміна
Закінчення У – тверда група; іншомовні з основою на г, к, х; деякі мішаної групи з основою на шиплячий, крім ж: татку, Джеку, погоничу, товаришу.
Закінчення Ю – м’яка група: вчителю, Сергію, Олексію.
Закінчення Е:
тверда група (безсуфіксні): Сидоре, друже;
м’яка група із суфіксом ЕЦЬ: жнець – женче, молодець – молодче;
мішана група: власні назви з основою на шиплячий (Довбуше); загальні назви з основою на Р, Ж (школяре, подороже).
У звертаннях із двох загальних слів у кличному відмінку вживаються обидва слова, хоча друге може мати форму Н.: пане лейтенанте (лейтенант).
Якщо звертання складається:
загальна назва + ім’я – у кличному відмінку обидва слова: брате Петре;
загальна назва + прізвище - у кличному відмінку лише загальна назва: колего Іванчук.
Третя відміна
Закінчення Е – більшість іменників (властиве художньому мовленню): річ – рече, піч – пече.
Закінчення И – лише іменник мати: мати (Н.в.) – мати (кличний відмінок).
Четверта відміна
У кличному відмінку дублюються закінчення називного.
Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду іі відміни однини у родовому відмінку
Закінчення А (Я)
Назви осіб, імена, прізвища, герої художніх творів: гімназиста, Андрія, Вітра.
Назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, дуба, ясеня.
Назви населених пунктів: Краматорська, Слов’янська.
Географічні назви, в яких при відмінюванні наголос переходить на закінчення: Дінця, Псла.
Назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, грама, місяця, процента, тижня. Але: віку, року.
Назви місяців, днів тижня: вівторка, листопада (листопаду – як процес).
Назви грошових одиниць: карбованця, долара, десятка.
Назви машин та їхніх деталей: автомобіля, трактора, поршня.
Іншомовні терміни з точних наук: конуса, сектора, синуса.
Українські суфіксальні терміни: відмінка, додатка, трикутника, числівника. Але: виду, роду, синтаксису, складу, способу.
Закінчення У (Ю)
Назви речовини, матеріалу, маси: азоту, воску, пороху, спирту, сиру. Але: хліба.
Збірні поняття: ансамблю, атласу, гаю, саду.
Назви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку, гороху, очерету, кальвію, ренклоду.
Назви будівель та їхніх частин: вокзалу, даху, палацу, універмагу. Але з наголосом на закінченні – а: бліндажа, куреня. Також назви архітектурних деталей: карниза, портика.
Назви установ, організацій: інституту, клубу, штабу.
Назви місця, простору: абзацу, байраку, лугу, рову, яру. Але: горба, хутора, майданчика.
Назви почуттів: болю, гніву, страху.
Назви процесів, властивостей, ознак, явищ суспільного життя: авралу, бігу, грипу, екзамену, інтересу, крику, кашлю, ляпасу, принципу, реалізму, сорту, стилю, стону, демократизму.
Іншомовні терміни на позначення фізичних і хімічних процесів, частин площі: аналізу, синтезу.
Літературні терміни: жанру, журналу, міфу, роману, стилю.
Назви ігор, танців: баскетболу, вальсу.
Географічні назви з постійним наголосом на основі: Амуру, Бугу, Кіпру, Алжиру, Донбасу.
Більшість складних безсуфіксних слів: водогону, рукопису.