
- •Стронгілоїдоз свиней, жуйних і коней.
- •Питання на дописування
- •Однорівневі питання
- •Розділ: хвороби серцево-судинної системи Завдання № 1. Визначити захворювання (поставити діагноз) с. Г. Тварин.
- •Завдання № 2. Вивчити захворювання (поставити діагноз) с. Г. Тварин.
- •Завдання № 3. Визначити захворювання (поставити діагноз) с. Г. Тварин.
- •Завдання № 4. Визначити захворювання (поставити діагноз) с. Г. Тварин.
- •Завдання № 5. Визначити захворювання (поставити діагноз) у великої рогатої худоби.
- •Розділ: хвороби респіраторних органів. Завдання № 1. Визначити захворювання (поставити діагноз) у с. Г. Тварин.
- •Завдання № 2. Визначити захворювання (поставити діагноз) у коней.
- •Завдання № 3. Визначити захворювання (поставити діагноз) у с. Г.Тварин.
- •Завдання № 4. Визначити захворювання (поставити діагноз) с. Г. Тварин.
- •Завдання № 5. Визначити вид захворювання (поставити діагноз) у коней і собак.
- •Завдання № 6. Визначити вид захворювання (поставити діагноз) - у коней.
- •Завдання № 7. Визначити захворювання (поставити діагноз) у с. Г. Тварин.
- •Завдання № 8. Поставити діагноз у с. Г. Тварин.
- •Завдання № 9. Визначити вид захворювання (поставити діагноз) у коней.
- •Завдання № 10. Визначити захворювання (поставити діагноз) у с. Г. Тварин.
- •Завдання № 11. Визначити захворювання (поставити діагноз) у тварин.
- •Завдання № 12. Визначити вид захворювання (поставити діагноз) у молодняка вел. Рог. Худоби (на відгодівельних і молочних комплексах).
- •Завдання № 13. Визначити захворювання (поставити діагноз) у тварин.
Однорівневі питання
Міокардит це:
1. Запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;
2. Запалення серцевого м’яза;
3. Запалення серцевої сумки;
4. Дистрофічні зміни міокарда.
Етіологія міокардиту:
1. інфекційні та інвазійні хвороби;
2. отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;
3. алергічні, аутоімунні ураження;
4. всі перераховані фактори.
У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
1. Не змінюється;
2. Підвищується;
3. Знижується;
4. Розвивається екстрасистолія.
У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
1. Не змінюється;
2. Підвищується;
3. Знижується;
4. Виникають блокади серця.
За міокардиту у першу стадію АКТ:
1. Підвищується систолічний;
2. Підвищується систолічний і діастолічний;
3. Знижується систолічний;
4. Підвищується діастолічний.
Тони серця за міокардиту в першу стадію:
1. Посилюються;
2. Не змінюються;
3. Акцентується перший тон;
4. Акцентується другий тон.
Частота пульсу за міокардиту в першу стадію у коней становить (уд/хв):
1. 24 – 40;
2. 40 – 60;
3. 60 – 90;
4. 20 – 30.
До основних лікарських засобів при лікуванні міокардиту відносять:
1.Препарати етіотропної дії;
2. заспокійливі засоби;
3. кисень, глюкозу, препарати камфори;
4. всі перераховані засоби.
Міокардоз – це:
1. Захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, які в подальшому призводять до порушення основних функцій серця;
2. Захворювання, яке характеризується розростанням сполучної тканини у міокарді й ущільненням його;
3. Захворювання, яке характеризується ураженням і морфологічними змінами клапанного апарату серця;
4. Захворювання, яке характеризується розширенням і збільшенням порожнин серця в об’ємі.
Етіологія міокардозу (міокардіодистрофії):
1. Порушення обміну речовин;
2. Гострі інфекційні хвороби;
3. Сепсис;
4. Гіпоксія.
Збудливість серця за міокардозу:
1. Не змінюється;
2. Підвищується;
3. Знижується;
4. Виникають блокади серця.
За міокардозу АКТ:
1. Підвищується систолічний;
2. Підвищується систолічний і діастолічний;
3. Знижується систолічний;
4. Підвищується діастолічний.
Тони серця за міокардозу:
1. Посилюються;
2. Послаблюються;
2. Не змінюються;
4. Акцентується другий тон;
За міокардозу (міокардіодистрофії) застосування серцевих глікозидів:
1. Показане (особливо разом з препаратами, що стимулюють обмінні процеси в міокарді);
2. Протипоказане;
3. Не бажане (призначають тільки у випадках некомпенсованої серцевої недостатності);
4. Призначають тільки на ранніх стадіях захворювання.
За морфологічною ознакою ендокардит буває:
1. Бородавчастим;
2. Гнійним;
3. Ерозивним;
4. Виразковим.
За локалізацією ендокардит буває:
1. Клапанним;
2. Судинним;
3. Пристінковим;
4. Перфоративним.
Ускладненнями клапанного ендокардиту є:
1. Міокардит;
2.Міокардіодистрофія;
3. Перикардит;
4. Набуті пороки серця.
Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Недостатності двостулкового клапана;
2. Недостатності клапанів аорти;
3. Недостатності клапанів легеневої артерії;
4. Недостатності тристулкового клапана.
Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;
2. Звуження отвору аорти;
3. Звуженні отвору легеневої артерії;
4. Недостатності тристулкового клапана;
Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Недостатності двостулкового клапана;
2. Недостатності клапанів аорти;
3. Недостатності клапанів легеневої артерії;
4. Недостатності тристулкового клапана.
Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;
2. Звуження отвору аорти;
3. Звуження отвору легеневої артерії;
4. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;
Основною причиною нетравматичного перикардиту є:
1. Інфекційні хвороби;
2. Порушення обміну речовин;
3. Зниження резистентності організму;
4. Простуда.
Вторинний травматичний перикардит виникає:
1. Як ускладнення інфекційних хвороб;
2. Внаслідок ендокардиту;
3. За зовнішньої травми перикарда стороннім тілом;
4. Внаслідок травматичного ретикуліту
Специфічним симптомом фібринозного перикардиту є:
1. Перикардіальні шуми тертя;
2. Перикардіальні шуми хлюпання;
3. Збільшення ділянки абсолютного серцевого притуплення;
4. Переповнення яремних вен.
Для випітного перикардиту характерно:
1. Перикардіальні шуми хлюпання;
2. Болісність серцевої ділянки;
3. Переповнення і напруження яремних вен;
4. Посилення серцевого поштовху.
За травматичного перикардиту АКТ:
1. Підвищується систолічний;
2. Підвищується систолічний і діастолічний;
3. Знижується систолічний;
4. Підвищується діастолічний.
Частота пульсу за травматичного перикардиту у корови становить:
1. 100 – 120;
2. 80 – 90;
3. 50 – 80;
4. 40 – 60.
Основною відмінністю травматичного перикардиту від ретикулоперитоніту є:
1. Позитивний венний пульс;
2. Зміни тонів серця;
3. Підвищена температура;
4. Наявність перикардіальних шумів.
Для профілактики травматичного перикардиту застосовують:
1. Промивання рубця;
2. Магнітні зонди і ловушки;
3. Попереджують порушення вітамінно-мінерального обміну;
4. Відновлюють структуру раціону.
За яких хвороб серця відмічається болісність у ділянці серця:
1. гідроперикард;
2. міокардіофіброз;
3. міокардит;
4. міокардоз.
Основними симптомами серцевої недостатності є:
1. Набряки;
2. Наявність шумів серця
3. Венозний застій;
4. Задишка.
Які лікарські препарати показані для лікування кровотечі з носа?
1. Кальцію хлорид;
2. Антибіотики;
3. Адреналін;
4. Вікасол.
За макробронхіту хрипи:
1. Високого тембру;
2. Низького тембру;
3. Крепітуючі;
4. Не постійні.
За мікробронхіту хрипи:
1. Високого тембру;
2. Низького тембру;
3. Крепітуючі;
4. Не постійні.
До лобулярних пневмоній відносять:
1. Катаральну бронхопневмонію;
2. Крупозну пневмонію;
3. Пастерельозну пневмонію;
4. Ателектатичну пневмонію.
До лобарних пневмоній відносять:
1. Аспіраційну пневмонію
2. Крупозну пневмонію;
3. Пастерельозну пневмонію;
4. Метастатичну пневмонію.
Для крупозної пневмонії характерно:
1. Катаральне запалення;
2. Стадійність розвитку;
3. Фібринозне запалення;
4. Лобулярне поширення.
За крупозної пневмонії у стадію припливу перкусійний звук стає:
1. Тимпанічним;
2. Не змінюється;
3. Притупленим;
4. Тупим
За крупозної пневмонії у стадію гепатизації перкусійний звук стає:
1. Тимпанічним;
2. Не змінюється;
3. Притупленим;
4. Тупим
Причинами катаральної бронхопневмонії є:
1. Пастерельоз;
2. Асоціації мікроорганізмів;
3. Парагрип;
4. Низька резистентність.
Причинами аспіраційної пневмонії є:
1. Гіпотрофія новонароджених;
2. Попадання сторонніх речовин у легені;
3. Інфекційні хвороби;
4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.
Причинами метастатичної пневмонії є:
1. Гіпотрофія новонароджених;
2. Попадання сторонніх речовин у легені;
3. Інфекційні хвороби;
4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.
Причинами ателектатичної пневмонії є:
1. Гіпотрофія новонароджених;
2. Попадання сторонніх речовин у легені;
3. Інфекційні хвороби;
4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.
Причинами гіпостатичної пневмонії є:
1. Гіпотрофія новонароджених;
2. Попадання сторонніх речовин у легені;
3. Серцева недостатність;
4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.
Основним ланцюгом патогенезу пневмоній є:
1. Респіраторний ацидоз;
2. Киснева недостатність;
3. Серцева недостатність;
4. Диспротеїнемія.
Задишка за катаральної бронхопневмонії:
1. Відсутня;
2. Інспіраторна;
3. Експіраторна;
4. Змішана.
Патологічні дихальні шуми за катаральної бронхопневмонії:
1. Шуми тертя;
2. Патологічне бронхіальне дихання;
3. Хрипи;
4. Шуми плескоту.
Тип дихання за катаральної бронхопневмонії:
1. Переважно черевний;
2. Грудо-черевний;
3. Переважно грудний;
4. Діафрагмальний.
При призначенні антибіотиків для лікування пневмоній враховують:
1. Розчинність препарату;
2. Чутливість мікроорганізмів дихальних шляхів і легень;
3. Токсичність;
4. Синергізм дії.
За хронічного перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:
1. Препарати бактеріостатичної дії;
2. Препарати бактерицидної дії;
3. Препарати пролонгованої дії;
4. Важкорозчинні препарати.
Симптоматична терапія при лікуванні тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію. передбачає застосування:
1. Новокаїнових блокад;
2. Відхаркувальних препаратів;
3. Вітамінів;
4. Серцевих препаратів.
Патогенетична терапія при лікуванні тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію, передбачає застосування:
1. Новокаїнових блокад;
2. Відхаркувальних препаратів;
3. Вітамінів;
4. Імуностимулювальних препаратів.
Концентрація аміаку в приміщенні для телят 1–2-місячного віку має бути:
1. не більше 10 мг/м3;
2. не більше 15 мг/м3;
3. не більше 20 мг/м3;
4. не більше 5 мг/м3.
Для профілактики респіраторних хвороб застосовують:
1. Неспецифічний імуноглобулін;
2. Антибіотики;
3. Аерозолі лікарських препаратів;
4. Сироватку крові тварин-реконвалесцентів.
У хворого коня рухи грудної клітки симетричні, коробковий звук при перкусії, ослаблене везикулярне дихання, каудальна межа легень зміщена назад. Запальний жолоб. Поставити діагноз.
1. Гідроторакс;
2. Інтерстиціальна емфізема легень;
3. Альвеолярна емфізема легень;
4. Бронхіт.
Причинами альвеолярної емфіземи є:
1. Тривале надмірне фізичне навантаження;
2. Пневмоторакс;
3. Серцева недостатність;
4. Бронхіт.
За альвеолярної емфіземи дихальна поверхня легень:
1. Не змінюється;
2. Зменшується;
3. Збільшується;
4. Утворюються ателектази.
Типовими симптомами альвеолярної емфіземи є:
1. Патологічне бронхіальне дихання;
2. Коробковий звук при перкусії грудної клітки;
3. Збільшення задньої межі легень;
4. Зменшення задньої межі легень.
Для лікування тварин, хворих на альвеолярну емфізему легень, застосовують:
1. Протимікробні препарати;
2. Бронхолітики;
3. Протиалергійні препарати
4. Новокаїнові блокади.