Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Modul_3_parazit_i_terapiya.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
84.99 Кб
Скачать

Однорівневі питання

  1. Міокардит це:

1. Запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;

2. Запалення серцевого м’яза;

3. Запалення серцевої сумки;

4. Дистрофічні зміни міокарда.

  1. Етіологія міокардиту:

1. інфекційні та інвазійні хвороби;

2. отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;

3. алергічні, аутоімунні ураження;

4. всі перераховані фактори.

  1. У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

4. Розвивається екстрасистолія.

  1. У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

4. Виникають блокади серця.

  1. За міокардиту у першу стадію АКТ:

1. Підвищується систолічний;

2. Підвищується систолічний і діастолічний;

3. Знижується систолічний;

4. Підвищується діастолічний.

  1. Тони серця за міокардиту в першу стадію:

1. Посилюються;

2. Не змінюються;

3. Акцентується перший тон;

4. Акцентується другий тон.

  1. Частота пульсу за міокардиту в першу стадію у коней становить (уд/хв):

1. 24 – 40;

2. 40 – 60;

3. 60 – 90;

4. 20 – 30.

  1. До основних лікарських засобів при лікуванні міокардиту відносять:

1.Препарати етіотропної дії;

2. заспокійливі засоби;

3. кисень, глюкозу, препарати камфори;

4. всі перераховані засоби.

  1. Міокардоз – це:

1. Захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, які в подальшому призводять до порушення основних функцій серця;

2. Захворювання, яке характеризується розростанням сполучної тканини у міокарді й ущільненням його;

3. Захворювання, яке характеризується ураженням і морфологічними змінами клапанного апарату серця;

4. Захворювання, яке характеризується розширенням і збільшенням порожнин серця в об’ємі.

  1. Етіологія міокардозу (міокардіодистрофії):

1. Порушення обміну речовин;

2. Гострі інфекційні хвороби;

3. Сепсис;

4. Гіпоксія.

  1. Збудливість серця за міокардозу:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

4. Виникають блокади серця.

  1. За міокардозу АКТ:

1. Підвищується систолічний;

2. Підвищується систолічний і діастолічний;

3. Знижується систолічний;

4. Підвищується діастолічний.

  1. Тони серця за міокардозу:

1. Посилюються;

2. Послаблюються;

2. Не змінюються;

4. Акцентується другий тон;

  1. За міокардозу (міокардіодистрофії) застосування серцевих глікозидів:

1. Показане (особливо разом з препаратами, що стимулюють обмінні процеси в міокарді);

2. Протипоказане;

3. Не бажане (призначають тільки у випадках некомпенсованої серцевої недостатності);

4. Призначають тільки на ранніх стадіях захворювання.

  1. За морфологічною ознакою ендокардит буває:

1. Бородавчастим;

2. Гнійним;

3. Ерозивним;

4. Виразковим.

  1. За локалізацією ендокардит буває:

1. Клапанним;

2. Судинним;

3. Пристінковим;

4. Перфоративним.

  1. Ускладненнями клапанного ендокардиту є:

1. Міокардит;

2.Міокардіодистрофія;

3. Перикардит;

4. Набуті пороки серця.

  1. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Недостатності двостулкового клапана;

2. Недостатності клапанів аорти;

3. Недостатності клапанів легеневої артерії;

4. Недостатності тристулкового клапана.

  1. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;

2. Звуження отвору аорти;

3. Звуженні отвору легеневої артерії;

4. Недостатності тристулкового клапана;

  1. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Недостатності двостулкового клапана;

2. Недостатності клапанів аорти;

3. Недостатності клапанів легеневої артерії;

4. Недостатності тристулкового клапана.

  1. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;

2. Звуження отвору аорти;

3. Звуження отвору легеневої артерії;

4. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;

  1. Основною причиною нетравматичного перикардиту є:

1. Інфекційні хвороби;

2. Порушення обміну речовин;

3. Зниження резистентності організму;

4. Простуда.

  1. Вторинний травматичний перикардит виникає:

1. Як ускладнення інфекційних хвороб;

2. Внаслідок ендокардиту;

3. За зовнішньої травми перикарда стороннім тілом;

4. Внаслідок травматичного ретикуліту

  1. Специфічним симптомом фібринозного перикардиту є:

1. Перикардіальні шуми тертя;

2. Перикардіальні шуми хлюпання;

3. Збільшення ділянки абсолютного серцевого притуплення;

4. Переповнення яремних вен.

  1. Для випітного перикардиту характерно:

1. Перикардіальні шуми хлюпання;

2. Болісність серцевої ділянки;

3. Переповнення і напруження яремних вен;

4. Посилення серцевого поштовху.

  1. За травматичного перикардиту АКТ:

1. Підвищується систолічний;

2. Підвищується систолічний і діастолічний;

3. Знижується систолічний;

4. Підвищується діастолічний.

  1. Частота пульсу за травматичного перикардиту у корови становить:

1. 100 – 120;

2. 80 – 90;

3. 50 – 80;

4. 40 – 60.

  1. Основною відмінністю травматичного перикардиту від ретикулоперитоніту є:

1. Позитивний венний пульс;

2. Зміни тонів серця;

3. Підвищена температура;

4. Наявність перикардіальних шумів.

  1. Для профілактики травматичного перикардиту застосовують:

1. Промивання рубця;

2. Магнітні зонди і ловушки;

3. Попереджують порушення вітамінно-мінерального обміну;

4. Відновлюють структуру раціону.

  1. За яких хвороб серця відмічається болісність у ділянці серця:

1. гідроперикард;

2. міокардіофіброз;

3. міокардит;

4. міокардоз.

  1. Основними симптомами серцевої недостатності є:

1. Набряки;

2. Наявність шумів серця

3. Венозний застій;

4. Задишка.

  1. Які лікарські препарати показані для лікування кровотечі з носа?

1. Кальцію хлорид;

2. Антибіотики;

3. Адреналін;

4. Вікасол.

  1. За макробронхіту хрипи:

1. Високого тембру;

2. Низького тембру;

3. Крепітуючі;

4. Не постійні.

  1. За мікробронхіту хрипи:

1. Високого тембру;

2. Низького тембру;

3. Крепітуючі;

4. Не постійні.

  1. До лобулярних пневмоній відносять:

1. Катаральну бронхопневмонію;

2. Крупозну пневмонію;

3. Пастерельозну пневмонію;

4. Ателектатичну пневмонію.

  1. До лобарних пневмоній відносять:

1. Аспіраційну пневмонію

2. Крупозну пневмонію;

3. Пастерельозну пневмонію;

4. Метастатичну пневмонію.

  1. Для крупозної пневмонії характерно:

1. Катаральне запалення;

2. Стадійність розвитку;

3. Фібринозне запалення;

4. Лобулярне поширення.

  1. За крупозної пневмонії у стадію припливу перкусійний звук стає:

1. Тимпанічним;

2. Не змінюється;

3. Притупленим;

4. Тупим

  1. За крупозної пневмонії у стадію гепатизації перкусійний звук стає:

1. Тимпанічним;

2. Не змінюється;

3. Притупленим;

4. Тупим

  1. Причинами катаральної бронхопневмонії є:

1. Пастерельоз;

2. Асоціації мікроорганізмів;

3. Парагрип;

4. Низька резистентність.

  1. Причинами аспіраційної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Інфекційні хвороби;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

  1. Причинами метастатичної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Інфекційні хвороби;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

  1. Причинами ателектатичної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Інфекційні хвороби;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

  1. Причинами гіпостатичної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Серцева недостатність;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

  1. Основним ланцюгом патогенезу пневмоній є:

1. Респіраторний ацидоз;

2. Киснева недостатність;

3. Серцева недостатність;

4. Диспротеїнемія.

  1. Задишка за катаральної бронхопневмонії:

1. Відсутня;

2. Інспіраторна;

3. Експіраторна;

4. Змішана.

  1. Патологічні дихальні шуми за катаральної бронхопневмонії:

1. Шуми тертя;

2. Патологічне бронхіальне дихання;

3. Хрипи;

4. Шуми плескоту.

  1. Тип дихання за катаральної бронхопневмонії:

1. Переважно черевний;

2. Грудо-черевний;

3. Переважно грудний;

4. Діафрагмальний.

  1. При призначенні антибіотиків для лікування пневмоній враховують:

1. Розчинність препарату;

2. Чутливість мікроорганізмів дихальних шляхів і легень;

3. Токсичність;

4. Синергізм дії.

  1. За хронічного перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:

1. Препарати бактеріостатичної дії;

2. Препарати бактерицидної дії;

3. Препарати пролонгованої дії;

4. Важкорозчинні препарати.

  1. Симптоматична терапія при лікуванні тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію. передбачає застосування:

1. Новокаїнових блокад;

2. Відхаркувальних препаратів;

3. Вітамінів;

4. Серцевих препаратів.

  1. Патогенетична терапія при лікуванні тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію, передбачає застосування:

1. Новокаїнових блокад;

2. Відхаркувальних препаратів;

3. Вітамінів;

4. Імуностимулювальних препаратів.

  1. Концентрація аміаку в приміщенні для телят 1–2-місячного віку має бути:

1. не більше 10 мг/м3;

2. не більше 15 мг/м3;

3. не більше 20 мг/м3;

4. не більше 5 мг/м3.

  1. Для профілактики респіраторних хвороб застосовують:

1. Неспецифічний імуноглобулін;

2. Антибіотики;

3. Аерозолі лікарських препаратів;

4. Сироватку крові тварин-реконвалесцентів.

  1. У хворого коня рухи грудної клітки симетричні, коробковий звук при перкусії, ослаблене везикулярне дихання, каудальна межа легень зміщена назад. Запальний жолоб. Поставити діагноз.

1. Гідроторакс;

2. Інтерстиціальна емфізема легень;

3. Альвеолярна емфізема легень;

4. Бронхіт.

  1. Причинами альвеолярної емфіземи є:

1. Тривале надмірне фізичне навантаження;

2. Пневмоторакс;

3. Серцева недостатність;

4. Бронхіт.

  1. За альвеолярної емфіземи дихальна поверхня легень:

1. Не змінюється;

2. Зменшується;

3. Збільшується;

4. Утворюються ателектази.

  1. Типовими симптомами альвеолярної емфіземи є:

1. Патологічне бронхіальне дихання;

2. Коробковий звук при перкусії грудної клітки;

3. Збільшення задньої межі легень;

4. Зменшення задньої межі легень.

  1. Для лікування тварин, хворих на альвеолярну емфізему легень, застосовують:

1. Протимікробні препарати;

2. Бронхолітики;

3. Протиалергійні препарати

4. Новокаїнові блокади.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]