
- •Лекція 2 загальна екологічна ситуація у світі. Основні ресурси життєдіяльності. Зміна клімату і
- •Лекція 3 основні елементи понятійно-термінологічного апарату екології та неоекології. Поява терміну "екологія" та його означення
- •Лекція 4 структура науки "екологія"
- •Лекція 6 історія розвитку екології
- •Лекція 7 основні поняття: охорона навколишнього природного середовища, енвайронментологія, охорона довкілля і довкілістика, охорона природи, збалансоване природокористування
- •Освітньо-кваліфікаційні вимоги до випускників з вищою освітою за професійним спрямуванням бакалавра екології
- •Пояснювальна записка до програми підготовки фахівців екологічного напрямку з кваліфікаційним рівнем " Фахівець "
- •Лекція 14 основні підрозділи міністерства охорони навколишнього природного середовища україни
- •Державна екологічна інспекція
- •Лекція 15 структури державного управління онпс та держекоінспекції у вінницькій області
- •Структура Державної екологічної інспекції у Вінницькій області
- •Лекція 16 міжнародні організації у галузі екології та охорони навколишнього природного середовища
- •Практичне заняття 1 мета та завдання курсу «вступ до фаху» за напрямом
- •6.040106 "Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування"
- •Практичне заняття 2 перелік умінь і навиків в процесі навчання за спеціальністю та вивчення дисципліни "вступ до фаху"
- •Практичне заняття 3 навчальний план напряму підготовки 6.040106
- •Практичне заняття 4 перший всеукраїнський з'їзд екологів на базі внту. Резолюція з'їзду
- •Резолюція
- •Практичне заняття 5 маніфест еколога за реймерсом
- •Практичне заняття 6 екологічні права та обов'язки громадян
- •Практичне заняття 7 основні закони екології. Закони в. Вернадського і б. Коммонера
- •Практичне заняття 9 екологічний маркетинг та менеджмент
- •Практичне заняття 10 екологічний аудит та екологічна експертиза
- •Практичне заняття 11
- •Біосфери
- •34 Т/добу
- •Практичне заняття 12 радіація та радіоактивне забруднення. Штучні та природні джерела радіації
- •Природні джерела радіації
- •Практичне заняття 13 альтернативні (відновлювальні) джерела енергії
- •Практичне заняття 14 екологічна ситуація в україні
- •Практичне заняття 15 екологічний стан вінниччини та інженерні шляхи вирішення екологічних проблем регіону
- •Практичне заняття 16 філософські аспекти екологічної свідомості, науки і освіти, виховання і культури
- •Перелік питань для срс з дисципліни "вступ до фаху"
- •Словник
- •Основна література
- •Додаток а громадські екологічні організації вінницької області
- •Актуальність розроблення оновленої національної екологічної політики
- •Механізм моніторингу, оцінки та удосконалення дій з реалізації національної екологічної політики
- •Додаток в закон україни про охорону навколишнього природного середовища (окремі положення)
- •Основні нормативно-правові акти Верховної Ради України у сфері природоохоронної діяльності
- •Вибіркові нормативно-правові акти Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
- •Вступ до фаху
Практичне заняття 10 екологічний аудит та екологічна експертиза
Екологічний аудит
Для встановлення фактичного екологічного стану підприємства, визначення відхилень від норми і вимог чинного природоохоронного законодавства або міжнародних стандартів та пропозиції заходів щодо приведення виробничої діяльності підприємства у відповідність до цих вимог проводять екологічний аудит, тобто екологічне обстеження.
Отже, екологічний аудит — це інструмент управління, який системно охоплює всі питання екологічної оцінки діяльності підприємства, удосконалення системи регулювання впливу на довкілля та його інвестиційної привабливості.
Характерними особливостями екологічного аудиту є його: незалежність, конфіденційність, об'єктивність, системність, компетентність, ліцен- зійність та відповідність цілям, які визначаються замовником при укладанні договору на проведення 1 аудиту.
Згідно з міжнародними стандартами, екологічний аудит є складовою частиною системи екологічного менеджменту. Екоаудит сприяє ефективному проведенню природоохоронних заходів та узгодженню дій державних і громадських органів, місцевих органів влади та підприємств.
Екоаудит організовується за ініціативою керівника або господаря об'єкта і має характер екологічного самоконтролю. Його здійснюють незалежно від державної екологічної експертизи. Для проведення екоаудиту залучають спеціалізовані аудиторські організації, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Сфера дії екоаудиту - це система екологічного менеджменту підприємства, його виробничі площі та прилегла територія на відстані 5 км по периметру, основні й допоміжні технологічні процеси, будівлі та обладнання.
В обов'язковому порядку екоаудит проводять у таких випадках:
в процесі приватизації державних підприємств;
при екологічному страхуванні;
при розробці планів природоохоронних заходів;
при наданні підприємствам фінансової допомоги з екологічних фондів;
у разі подання підприємством заявок на отримання знака високого екологічного стандарту продукції ("зелена мітка"), а також в інших випадках, пов'язаних з визначенням екологічних витрат.
Актуальним є застосування екологічного аудиту під час приватизації, в інвестиційному процесі, при ціноутворенні та впровадженні "зелених" технологій. Розрізняють такі типи екоаудиту:
екологічна експрес-оцінка інвестиційних ризиків (інвестиційний або фінансовий аудит);
оцінка екологічного стану ділянки території, власником якої є підприємство або якщо власник визначається в процесі приватизації;
екоаудит продукції на стадії маркетингових досліджень;
технічний аудит на стадії виробничої діяльності;
аудит системи екоменеджменту підприємств.
Екоаудит дає змогу без додаткових бюджетних витрат підвищити ефективність управління охороною довкілля та поліпшити ефективність державного екоменеджменту. Тому держава зацікавлена в запровадженні екологічного аудиту і створенні відповідних правових та нормативних умов для його здійснення.
У результаті проведення екологічного аудиту формується висновок, який є точкою зору екоаудитора. Висновки екологічного аудиту є основою для розроблення перспективних екологічних програм, планів природоохоронних заходів та формування напрямів екологічної політики.
Запровадження екологічного аудиту сприяє:
зменшенню витрат на видалення відходів шляхом зменшення їх кількості;
зменшенню витрат на сировину шляхом ефективнішого її використання;
зменшенню витрат на виробництво шляхом використання кращих технологій;
поліпшенню інформації на якій ґрунтується рішення для вибору технології, що дає змогу вигідніше витратити кошти;
зменшенню витрат на воду, на енергію шляхом економнішого їх використання;
підвищенню рівня виробництва;
розширенню ринків збуту товарів „екологічно грамотних,, покупців;
поліпшенню репутації підприємства.
Екологічна експертиза
Незалежна і об'єктивна екологічна експертиза слугує ефективним механізмом держави і суспільства для створення нормальних умов функціонування екосистем і біосфери загалом та гарантує їх екологічну безпеку.
Екологічна експертиза - це науково-практична діяльність спеціально уповноважених державних органів, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроекних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, дія яких впливає на стан довкілля та здоров'я людей.
Екологічну експертизу проводять з метою: підготовки висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності того чи іншого об' єкта господарювання нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища; раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Екологічна експертиза має сприяти запобіганню появі нових, обмеженню та ліквідації виявлених негативних джерел впливу на довкілля та здоров'я людей, а також дає змогу оцінити ступінь екологічної безпеки господарської та екологічної діяльності на окремих територіях чи об'єктах.
Основними завданнями екологічної експертизи є - визначення ступеня екологічного ризику й безпеки суб'єкта господарської діяльності; встановлення відповідності екологічного законодавства; оцінка впливу різних об'єктів; здоров'я людей; стан ресурсів та можливих негативних наслідків; оцінка природоохоронних заходів; підготовка обґрунтованих висновків.
Основними принципами екологічної експертизи є:
гарантування безпечного довкілля;
збалансованість екологічних, медико-біологічних та соціальних інтересів;
наукова обґрунтованість і незалежність, об' єктивність і гласність, варіантність та превентивність;
державне регулювання;
доцільність реалізації об' єктів експертизи;
законність.
Розрізняють такі форми екологічної експертизи: державну, громадську, спеціальну і додаткову. Додаткову незалежну екологічну експертизу проводять за ініціативою зацікавлених організацій і осіб, а також за рішенням центральних та місцевих органів влади. Державно-екологічну експертизу об' єктів загальнодержавного і міжобласного значення проводить управління екологічної експертизи Мінекоресурсів України, об'єктів місцевого значення - відділи екологічної експертизи обласних управлінь екологічної безпеки. Для врахування громадської думки щодо реалізації запланованої проектом господарської діяльності проводять громадську екологічну експертизу. Її здійснюють з ініціативи громадських організацій на добровільних засадах екологоекспертні формування із представників громадськості, преси та незалежних фахівців.
Екологічній експертизі підлягають усі види інвестиційних програм, проектів, схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей виробництва, генеральних планів населених пунктів, проектів на будівництво і реконструкцію, проекти нормативно-правових актів, документація щодо впровадження нової техніки, матеріалів і технологій.
Законом "Про екологічну експертизу", прийнятим Верховною Радою України в 1995 році, передбачено державне регулювання і управління в галузі екологічної експертизи, статус експерта, обов'язки замовників експертизи, порядок проведення експертизи, її фінансування, відповідальність за порушення та міжнародне співробітництво
.До підготовки висновків державної екологічної експертизи залучають спеціалізовані науково-дослідні, навчальні і проектні інститути, окремих висококваліфікованих спеціалістів та експертів міжнародних організацій. При цьому одночасно враховується думка громадськості шляхом залучення громадських організацій та окремих громадян до підготовки висновків експертизи. Висновки громадської експертизи направляють в органи, що здійснюють державну екологічну експертизу, центральні і місцеві органи влади, замовнику проекту та висвітлюють у засобах масової інформації.