10. Економічне середовище міжнародних економічних відносин

До нього належать такі фактори: 1) переважаючі відносини власності в країні; 2) механізм організації національних господарств, тобто сукупність форм, в яких здійснюється конкретне регулювання повсякденного економічного процесу; 3) виробничі та зовнішньоекономічні традиції країни; 4) економічний потенціал країни. Причому враховується не тільки наявність ресурсів, а й можливість їх ефективного використання, оптимальність розвитку народногосподарських структур і експортних потенціалів; 5) якісний рівень і диверсифікація розвитку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт; 6) рівень розвитку засобів виробництва, техніки та технології, який характеризується: – прискоренням темпів морального зносу обладнання та устаткування; – технологічною диверсифікацією; – сумісністю технологій; 7) міжнародна спеціалізація економічної діяльності країн; 8) рівень розвитку інфраструктури; 9) спорідненість економічних структур країн; 10) демографічна ситуація, яка характеризується загальним обсягом, структурою, перспективами росту населення окремих країн; 11) рівень споживання населення, який визначається доходами, цінами, заощадженнями, доступністю одержання кредитів.

11. Соціально-культурне середовище міжнародних економічних відносин

Незважаючи на економічну цілісність сучасного світу, стереотипи поведінки та системи цінностей, які проявляються в ході контактів між людьми, ще далеко не уніфіковані. Кожна країна має свої традиції, норми та заборони. Ігнорування культурних особливостей та їх основних елементів може суттєво гальмувати розвиток міжнародних економічних відносин. Вплив соціально-культурного середовища на динаміку світогосподарських зв’язків здійснюється у формі сприйняття зарубіжним споживачем товару чи послуг, специфіки поведінки споживача на ринку, можливостей впливу на нього. Крім того, культурне середовище формує своєрідні норми поведінки в бізнесі. Соціально-культурне середовище аналізується, як правило, за такими напрямками: – мова; – релігія; – ідеологія; – особливості історичного розвитку; – національні традиції, інші культурні цінності; – норми поведінки в бізнесі, діловій етиці та менеджменті; – соціальні інститути. Загальну кількість мов світу лінгвісти визначають у п’ять тисяч. До найбільш поширених з них належать (приблизна кількість людей, які розмовляють даною мовою в млн. чол., початок 90-х рр.):

• китайська (1200),

• англійська (450),

• хінді і близька до неї урду (350),

• іспанська (300),

• російська (240),

• бенгальська, індонезійська і арабська (по 180),

• португальська (150), японська (123),

• німецька і французька (по 100).

Цими 12 мовами розмовляє майже дві третини всього людства.

12.Міжнародний рух капіталів.

Міжнародні фінансово-кредитні відносини—це відносини, що виникають між суб”єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів з метою отримання їхніми власниками підприємницьких прибутків, позичкових процентів.

Міжнародні кредитні відносини—це відносини, що існують між кредиторами і позичальниками з різних країн з приводу надання, використання і погашення позики, включаючи наростання процентів.

Міжнародний рух капіталу—це переміщення капіталу між країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування.

Експорт капіталу—це одностороння міграція капіталу з однієї країни в інші з метою здобуття зиску. Експорт капіталу можна звести до трьох видів:

1. Експорт підприємницького капіталу-це довгострокові закордонні інвестиції.

2. Експорт позичкового капіталу-відноситься до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту.

3. Міжнародна економічна допомога-це надання капіталу в грошовій чи товарній формі суб”єктами однієї країни у власність суб”єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення тобто безвідшкодності.

Міжнародна економічна допомога має свої форми:

• фінансова допомога-це надання коштів у вигляді безоплатного кредиту чи безвідшкодного фінансування суб”єктами одних країн суб”єктам інших країн для здійснення певних соціально-економічних та технічних проекиів.

• матеріальна допомога-це безплатна передача суб”єктами одних країн суб”єктам інших товарів і послуг виробничого та побутового призначення.

За принадлежністю капітал, що експортується ділиться:

1.Приватний капітал—експортується у формі інвестицій та кредитів, рідше у формі допомоги.2.Державний капітал—експортується у формі міжнародної економічної допомоги, а також кредитів, але він переслідує дещо інші цілі і має іншу тенденцію.

Користь від імпорту капіталу:

1.Отримання нових технологій при порівняно низьких затратах.2.Порівняно швидкий розвиток виробництва.3.Підвищення рівня класифікації працівників.4.Нові робочі місця.

5.Розширення експорту, розвиток сфери послуг, набуття іноземного досвіду в господарюванні.6.Поповнення національного бюджету.

Шкідливий бік імпорту:

1.Можливе вивезення сировини.2.Іноземне втручання у національну банківську справу.

3.Захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки країни.4.Вивезення у прихованому виді прибутків з країни.5.Деякі втрати політичної свободи.