34. Роль мев у вирішенні проблем роззброєння і конверсії військового виробництва.

У світі нагромаджено 50000 ядерних боєприпасів, який здатен знищити все на землі.. застосування зброї масового знищення має глобальний характер.Окрім загрози термоядерної атаки дедалі реальнішою стає екологічна зброя.

Відмова від гонки озброєнь і перехід до політики роззброєння створили б сприятливі умови для економічного розвитку всього світового співтовариства. Стрижневим економічним аспектом роззброєння є питання про конверсію військового виробництва. Конверсія – це ланка процесу «роззброєння – розвиток» і способом вивільнення в ході роззброєння матеріальних, фінансових, людських і наукових ресурсів та спрямування їх на розвиток цивільного сектора господарства.

Із другої половини 80-х років 20 століття світове співтовариство, враховуючи сформовану ситуацію, змушено було по новому подивитися на проблему безпеки і збереженням світу, поставивши питання про конверсію

У мирних цілях використовується тільки 1/5 досліджень у військовій сфері. Однак існує думка ,що в майбутньому військові витрати стануть гальмом економіки, оскільки вони мають чітко виражений інфляційний характер. Відповідно до сучасних досліджень, конверсія не є причиною зростання безробіття, тому що на створення одного робочого місця у військовому виробництві потрібно приблизно в 4 рази більше капітальних вкладень, ніж у цивільному виробництві. Тому в інтересах кожної країни переключити свої ресурси на мирні цілі. Адже використання 10% світових військових витрат на розв’язання глобальних проблем помогло б успішно подолати основні з них.

Таким чином,розв’язання глобальних проблем сучасності, забезпечення майбутнього людської цивілізації вимагають розробки і реалізації колективної програми економічної, військово-політичної безпеки т. Фінансові засоби її здійснення пов’язані з процесом роззброєння, конверсією, а суб’єктами втілення її у життя є всі зацікавлені країни і народи світу.

34. Роль мев у подоланні світової проблеми економічного відставання країн, що розвиваються.

Проблема відставання країн,що розвиваються, особливо проявляється в кризі заборгованості. Зовнішня заборгованість набула глобального характеру.

Етапи розвитку теорії проблеми зовнішньої заборгованості:

Перший етап (1970 рр)-вважалося що в розвинутих країнах акумульовано достатньо заощаджень, щоб ефективно ре циркулювати їх у країнах, що розвиваються, які , незважаючи на існуючий дефіцит балансу поточних операцій, можуть ефективно використовувати позики і розраховуватися із зовнішніми боргами.

Другий етап (1980рр)- характеризується тим, що надані позики обслуговуються погано, процентні ставки великі, терміни платежів скорочуються; багато країн, що розвиваються стоять на межі банкрутства

Третій етап (наприкінці 1980-хрр)- основним механізмом розв’язання боргової проблеми виступає перегляд термінів виплат і довгострокова реструктуризація боргу на багато років вперед, коли країни змогли б потенційно почати виплати за своїми борговими зобов’язаннями.

Четвертий етап ( середина 1990 рр)- як єдиний засіб розв’язання проблеми боргового тягаря країн розглядається просто списання значної частини зовнішньої заборгованості , оскільки стало остаточно зрозуміло, що багато з цих країн ні за яких умов і ніколи не зможуть її виплатити.

Серед найбільш поширених методів зниження боргу є:

-викуповування боргу(країна дебітор купує борг у банку зі знижкою)

-своп борг-за-борг( банк обмінює свою позику на облігації, випущені країною-дебітором зі знижкою)

-своп борг-за-цінні папери ( банк обмінює свою позику на місцеву валюту зі знижкою)

Другою важливою проблемою є продовольча, оскільки для її розв’язання недостатньо зусиль окремих країн,а потрібне добре налагоджене співробітництво всіх країн незалежно від їхнього суспільного ладу.

Одним із найбільших перспективних шляхів розв’язання світової продовольчої проблеми полягає в суспільному розвитку с/г і промислового виробництва. Створення так званих біотехнологій дозволило б у найкоротший термін усунути продовольчу проблему, тому,що такі технології доступні для освоєння сільським населенням і не вимагають вкладення в інфраструктуру порівняно великих фінансових засобів.

Після 2 світової війни створилася Продовольча і сільсьгосподарска організація (ФАО), яка згодом ввійшла до складу ООН.

Основні цілі ФАО:

• сприяння розвитку виробництва, переробки, збуту і розподілу продовольства і продукції с/г.

• поліпшення харчування людей і ліквідація голоду

• підвищення рівня життя сільського населення

• здійснення програм технічного співробітництва

• консультативна допомога.