34. Європейські інтеграційні процеси.

Європейський Союз є найвпливовішим інтеграційним об’єднанням сучасності. Початок його створення пов’язаний з укладанням угоди про функціонування Європейського об’єднання вугілля і сталі у складі Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембурга (1951 рік).

У 1957 році була укладена угода щодо створення Європейського економічного співтовариства. З часом були створені:

• Зони вільної торгівлі (1958 – 1969 рр.);

• Митний союз (1968 – 1976 рр.);

• Європейська валютна система (1979 р.);

• Європейський парламент (1979 р.);

• Спільний ринок (1987 – 1992 рр.);

• Економічний союз (1993 – до сьогодення);

• Європейський валютний інститут (1994 р.);

• Безготівковий обіг євро (1999 р.);

• Введення євро в готівковий обіг в 12-ти країнах-членах ЄС (2002 р.).

Такі основні етапи розвитку європейської інтеграції. Сучасний ЄС є результатом більш, ніж 55-річної інтеграційної діяльності в Європі.

ЄС має парламент. Це представницький консультативний (626 депутатів обираються прямим голосуванням від усіх країн на 5 років).

Європейська Рада – директивний орган ЄС, збирається на періодичні засідання (не менш ніж 2 рази на рік) у склади керівників держав і урядів та голови Комісії ЄС.

Рада ЄС (Рада Міністрів) – міжурядовий орган, представляє національні інтереси окремих країн-членів.

Комісія ЄС – наддержавний виконавчий орган, складається з 20 членів (комісарів), призначених на 5-річний термін урядами країн ЄС.

Європейський суд – вищий судовий орган, забезпечує дотримання права у тлумаченні і застосуванні угод, укладених ЄС.

Європейське ревізійне відомство – вищий контролюючий орган, перевіряє надходження та видатки бюджету ЄС, їх правомірність і реалістичність.

Існують також правові документи, що приймаються органами ЄС, та спільні фінансові інститути ЄС, а саме Європейський фонд розвитку і Європейський інвестиційний банк.

ЄС має власний прапор. На блакитному тлі – коло з дванадцяти золотих зірок, замкнене їх коло символізує союз країн-учасниць європейської інтеграції. Дванадцять – символ досконалості та достатку.

Гімн ЄС – це прелюдія до останньої частини Дев’ятої симфонії Бетховена. ЇЇ назва «Ода радості» - символ свободи, почуття спільноти та миру між громадянами країн, які вирішили об’єднатися.

34. Північноамериканська міжнародна економічна інтеграція.

Інтенсивно розвиваються інтеграційні процеси в Північній Америці. Початок їм поклала Угода про вільну торгівлю, підписана у вересні 1988 р. між США та Канадою. Протягом тривалого часу (1988-1992 pp.) інтеграційні процеси відбувалися тут переважно на корпоративному та галузевому рівні і не були пов´язані з міждержавним (наддержавним) регулюванням.

Наприкінці 80-х років починається серія консультацій і переговорів із приводу поглиблення та юридичного оформлення інтеграційних зв´язків між Мексикою та США. До цього переговорного процесу підключається Канада, і у вересні 1992 р. підписується тристороння угода про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі, НАФТА (NorthAmericanFreeTradeAgreement, NAFTA). Згідно із цією угодою, із січня 1994 р. розпочато формування найбільшого у світі ринку. Створення його передбачено завершити у 2009 році.

НАФТА має великий природно-ресурсний, людський, виробничий і фінансовий потенціал. Населення країн, що входять до організації, перевищує 375 млн. чоловік. Це утворює потенційно широкий ринок для товарів та інвестицій. Економічні відносини між країнами НАФТА стають більш інтенсивними. У США реалізується 20% експорту Канади і 70% - Мексики. У Канаді реалізується 20% експорту США. Частка США становить 75% усіх іноземних інвестицій у Канаді. Торговельний обіг лише між Канадою та США набагато перевищує обсяг будь-якої двосторонньої торгівлі у світі, а в майбутньому він зросте ще більше.

Зона вільної торгівлі трьох названих країн робить їх повністю незалежними від зовнішніх поставок енергоресурсів. Виробники кожної із трьох країн отримують необмежений доступ до ринків Двох інших. Сільське господарство та промисловість Канади й Мексики виграють від використання розроблених у США технологічних процесів. У свою чергу, ринки Мексики й Канади відкриваються для товарів і капіталів США. Американські фірми мають більш вільний доступ до багатих мінеральних ресурсів і деревини Канади, до нафти Мексики. Дешева робоча сила в Мексиці сприяє притоку сюди капіталу зі США та Канади. У той самий час, Мексика отримує доступ на широкий споживчий ринок СШАдля своєї продукції легкої промисловості та сільськогосподарської продукції. Привабливим для мексиканців є ринок робочої сили у США.

В організаційному відношенні в НАФТА не утворено наднаціональних структур, подібних до інших регіональних економічних угруповань. Регулювання діяльності здійснюється переважно шляхом двосторонніх переговорів між країнами-членами.

Створення північноамериканського спільного ринку відкриває нові горизонти економічної взаємодії США та Канади із країнами Латинської Америки. На початковому етапі це відбувається через зв´язки Мексики, яка має режим вільної торгівлі з п´ятьма державами Центральної Америки, а потім вибудується нова модель відносин інших латиноамериканських країн із могутніми північними сусідами.

Місце та роль Північної Америки в системі світогосподарських зв´язків визначається цілою низкою чинників. У першу чергу, йдеться про економічний та науково-технічний потенціал США, які більше ніж століття не мають собі рівних в економічному змаганні, в технологічному розвитку, у здатності максимально ефективно використовувати досягнення науково-технічного прогресу. Присутність США в будь-якому куточку Земної кулі, поширення їхніх інтересів на всі регіони світу є свідченням політичної, економічної та військової могутності, що робить цю країну найбільш впливовою силою сучасного світу.

Провідні позиції у світі посідають такі галузі економіки США, як автомобілебудування, авіакосмічна, телекомунікаційна, хімічна, електротехнічна, електронна. Країна створила найбільш ємний у світі ринок машин і обладнання. На його частку припадає понад 40% продукції машинобудування, яка реалізується в розвинутих країнах. Більше 150 промислових корпорацій входять до 500 найбільших за обсягом капіталу компаній світу. США залишаються найбільшим у світі виробником продукції високих технологій, у них сконцентровано три чверті банків даних, що діють у розвинених країнах. Могутній науково-технічний та економічний потенціал, високий рівень освіти та професійної підготовки американців служить фактором сили для американських корпорацій в їхній конкурентній боротьбі на світовому ринку.

Зазначені характеристики, а також унікальне географічне розташування дають можливість США посідати важливі стратегічні позиції в євроатлантичних структурах, активно співробітничати з Європейським Союзом. Такою ж активною є їхня участь в інтеграційних процесах, що відбуваються в Азіатсько-Тихоокеанському та Південноамериканському регіонах. Країни Південної Америки, інтегруючись між собою, разом із США та НАФТА розробляють плани утворення зони вільної торгівлі в межах обох Америк. Початок загальноамериканській інтеграції був покладений у грудні 1994 p., коли лідери 34 країн Америки прийняли зобов´язання про створення всеамериканського торговельного ринку.