4. Світове господарство.

Світове господарство – це сукупність національних господарств або національних економік, пов'язаних між собою факторами виробництва та міжнародним поділом праці

Структура світового господарства:

- міжнародна виробничо-інвестиційна сфера;

- міжнародні науково-технічні відносини;

- світовий ринок та світова торгівля;

- міжнародний рух капіталів;

- міжнародні валютні відносини;

- міжнародна міграція робочої сили;

- міжнародна транспортна система та зв'язок;

- міжнародна інформаційна система.

Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг.

Національний ринок поєднує внутрішню та зовнішню торгівлю даної країни.

Світова економіка – це сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини.

Світова економіка сформувалась на стадії зрілого капіталізму (к. ХІХ - поч. ХХст.).

Світову економіку можна визначити як економічну систему, що самовідтворюється на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і визначених аспектів надбудовних відносин у тій мірі, у якій вхідні в нього національні господарства мають визначену сумісність на кожному із трьох названих рівнів. У цьому визначенні знаходять висвітлення основні складові частини господарства, включаючи матеріальну базу, реалізацію різних форм власності і визначений порядок функціонування відтворювальних процесів.

Елементи системи економічних відносин:

- міжнародний рух капіталу

- міграція робочої сили

- міжнародний товарний обіг

- міжнародний технологічний обіг

- міжнародні кредно-фінансові відносини

- міжнародні зв'язки

5. Міжнародний поділ праці.

Суспільний поділ праці — відокремлення різних видів трудової діяльності в межах світового господарства (в тому числі окремих регіонів), національної економіки й окремого підприємства, внаслідок чого значно зростає продуктивність суспільної праці.

Існують три основні форми СПП :

1) загальна форма – виникає у результаті поділу суспільного виробництва на окремі великі роди;

2) часткова форма – створюється в результаті поділу цих родів виробництва на види і підвиди.

Ці дві форми СПП характеризують процеси всередині суспільства.

3) одинична форма – характеризує цей процес всередині окремого підприємства.

Передумовою МПП є суспільний поділ праці. Міжнародний поділ праці – це вища форма суспільного, територіального поділу праці, яка характеризується міжнародною спеціалізацією та міжнародним кооперуванням виробництва. На формування МПП впливають наступні фактори:

• Природно-географічні: (відмінності у кліматичних у мовах, території, чисельності населення, економічно-географічному положенні, наявності природних ресурсів).

• Соціально-економічні: (трудовий потенціал, наявність робочої сили, науково-технічний потенціал, економічний потенціал: рівень розвитку продуктивних сил, масштаби і серійність виробництва, масштаби виробничої і соціальної інфраструктури, соціально-економічний тип національного виробництва і наявність зовнішньоекономічних зв’язків).

• НТП (науково-технічний прогрес): НДДКР (науково-дослідних та дослідно конструкторських розробок, прискорення темпів морального зносу, технологічна диверсифікація – це швидке проникнення нових технологій у всі галузі виробництва).

Порівняльна характеристика:

А. Суспільний поділ праці – СПП – ґрунтується на спеціалізації виробників, що задовольняють потреби переважно внутрішніх національних ринків.

Суспільний поділ праці – категорія теорії феодальної економіки. За феодалізму суспільний поділ праці ґрунтується на спеціалізації, що визначається і поглиблюється:у сільському господарстві,у ремісництві,у цеховому виробництві;у торгівлі;у інших сферах господарства.

Суспільний поділ праці визначає місце виробників на внутрішньому/національному ринку за відповідною спеціалізацією.

В. Міжнародний поділ праці стає різновидом прояву суспільного поділу праці. Таким чином, суспільний поділ праці починає проявлятися: а) у вигляді спеціалізації виробництва на національному рівні; б) як спеціалізація на міжнародному рівні; як спеціалізація між країнами або як міжнародний поділ праці.

Отже, міжнародний поділ праці – МПП – як форма прояву МЕВ являє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві певних видів продукції для задоволення потреб міжнародного/світового ринку за міжнародною спеціалізацією.