23. Інтелектуальна власність у царині мнтс.

Інтелектуальну власність можна визначити, як відносини між людьми, які виникають з приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження щодо результатів інтелектуальної власності.

Предметом(об”єктом) інтелектуальної власності є : новітні технології, наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або промислові зразки устаткування, аппаратура, інструменти, технологічні лінії, документація, способи виробництва.

Інтелектуальна власність - це володіння виключним правом, яке визначає виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності щодо об”єкта інтелектуальної власності.

Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент – це документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід.

Проблема міжнародного патентування полягає в тому, що в різних країнах по різному побудовані правила щодо патентування. В США Патентне бюро повинно вирішити хто є першим, істинним та оригінальним винахідником, а час подання заявки на винахід не грає ніякої ролі, так як це практикується в Європі(при цьому сам винахідник залишається невідомим).

Основні міжнародні форми передання технологій:Продаж патентів.Міжнародне ліцензування.Міжнародний інжиніринг.Спільне проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.Іноземні інтелектуальні інвестиції.Міжнародні міжвузівські стосунки.Наукові міжнародні конференці, симпозіуми, семінари,Створення комп”ютерних банків даних(Банк промислової та технологічної інформації при ЮНІДО)

Технологічний шпіонаж.

Ноу-хау — конфіденційні знання, досвід, навички, що включають відомості технічного, економічного, адміністративного, фінансового й іншого характеру, використання яких забезпечує визначені переваги і комерційну вигоду особі, що їх отримала.

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (акронім НДДКР) (рос. НИОКР) — сукупність робіт, спрямованих на отримання нових знань та їх практичне застосування при створенні нового виробу або технології.

Патент - свідчення,  видане  компетентним  урядовим органом  винахідникові і його монопольне право, що засвідчує, на використання цього винаходу.  Термін дії  патенту 15-20 років і тільки на території тієї країни, де він виданий.

Територіальна обмеженість патентних прав – дія патенту тільки на території країни, яка видає його; будь-хто за кордоном може використати цей винахід, зробивши відкриття вдруге (паралельно) або отримавши інформацію про нього неофіційними шляхами, а для запобігання цьому необхідно патентувати винаходи в країнах, в яких потенційно може бути повторено винахід або які зацікавлені в його використанні. Щоправда, останнім часом укладено серію міжнародних угод, що дають можливість отримувати патенти, які діють у кількох країнах одразу, а в країнах ЄС створена Європейська патентна система, що передбачає подання заяви на патент в одній країні і однією мовою, а отримання пакету патентів, що діють в усіх країнах – членах інтеграційного угруповання;

Сплата мита за отримання патенту та підтримання його дії (рівень ставок мита досить високий, що вимагає значної фінансової підтримки дії патенту, особливо у деяких зарубіжних країнах);

Обмежений термін володіння патентом (на винаходи видаються патенти, терміни дії яких у різних країнах становлять 15-20 років, а на промислові зразки – свідоцтва на патент з термінами дії від 3 до 15 років).