21. Україна у світових міграційних потоках.

Найпомітнішим наслідком глобалізації в Україні сьогодні є долучення її до світових міграційних процесів. Україна стала країною прийому емігрантів і водночас країною, що зумовлює імміграцію, одним з основних суб'єктів євразійських міграційних процесів.

Завданням міграційних потоків є переміщення працездатного населення у межах світового господарства в пошуках роботи, кращих умов життя відповідно до економічних законів.

Трудова міграція - глобальне світове явище, вона позначається і на країнах-донорах, і на країнах-реципієнтах. Демографічна ситуація в Україні як у країні-донорі значно гірша, ніж в інших.

По-перше, частка трудових мігрантів з України у відсотковому відношенні до кількості населення - найвища серед інших країн.

По-друге, в Україні відбувається сталий процес неухильного зменшення населення через різке скорочення народжуваності та зростання смертності. Тому утворений у нашому суспільстві демографічний вакуум неминуче заповнюють іммігранти з третіх країн зі стабільним природним приростом населення, які є традиційними постачальниками робочої сили у світі. Але вони - носії інших звичаїв і культурних традицій, іншого менталітету, й через засилля іммігрантів можуть відбуватися незворотні процеси в нашій культурі, у світогляді, в усьому суспільному бутті. Це сприяє формуванню соціально неповного суспільства, і може мати незворотній ефект для держави.

Характер участі України в міграційних процесах обумовлений низкою чинників, серед яких варто назвати її географічне, політико-соціальне становище, історичні традиції тощо.

Основні причини посилення міграційних процесів в Україні:

• структурна перебудова економіки;

• нерівномірність в розміщенні продуктивних сил;

• розширення зовнішньоекономічних зв'язків України;

• погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах;

• інтенсифікація інтеграційних процесів на національному грунті;

• лібералізація процедур еміграції та імміграції;

• економічні мотивації;

• криміналізація суспільства.

Україна за географічним становищем є своєрідним буфером між державами СНД і східноєвропейськими країнами, що в свою чергу мають границі з державами ЄС. Тому через україну проходять шляхи міграції робочої сили з східних країн СНД і країн Азії до центральної Європи.

Частина мігрантів залишається в Україні, поповнюючи кількість безробітних. З іншого боку, існує значний досвід міграції українського населення до західно-європейських країн, США, Канади і Австралії. Перша хвиля міграції до цих країн почалась на початку нашого століття в західній Україні. Причинами цієї міграції були бідність і безробіття, а також війни.

На сьогоднішній день реципієнтами української робочої сили є Німеччина, США, деякі інші європейські країни. Слід зауважити, що в межах цього процесу існують два потоки працівників - потік низько кваліфікованої робочої сили і потік висококваліфікованих працівників, що отримав назву "відтік умів". Останній найбільш шкодить науковому потенціалу України, оскільки в рамках цього потоку Україну залишають найперспективніші вчені і спеціалісти.

Варто підкреслити, що місце України в міжнародній міграції робочої сили визначається рівнем її економічного розвитку, що є нижчим порівняно з країнами Західної та Центральної Європи, Росією, але вищим порівняно з деякими країнами Східної Європи та Азії (Таджикистан, В'єтнам та ін.). Це обумовлює наявність в Україні трудової імміграції. Прагнення підвищення життєвого рівня, отримання більш високої заробітної плати є фактором активізації еміграції. Основними країнами в'їзду для українських емігрантів стали Білорусь, Ізраїль, Німеччина, Росія, США, Чехія.

Певна кількість емігрантів виїхала до Австралії, Вірменії, Казахстану, Канади, Польщі, Туреччини. Основу емігрантських потоків складають два діаметрально протилежні сегменти ринку праці: з одного боку, висококваліфікована робоча сила, зацікавлена у більш повній реалізації та вищій оплаті; з іншого боку, низько кваліфікована робоча сила, для якої еміграція є альтернативою безробіттю.

Залучення українських працівників до роботи за кордоном може мати і специфічні причини, наприклад, пов'язані з розривом традиційних господарських зв'язків на території СНД. Так, протягом тривалого часу кадри для підприємств нафтогазової промисловості північної Росії комплектувалися за рахунок залучення працівників з України. Необхідність збереження колективів підприємств, що вже сформувалися, стала фактором еміграції в Росію частини цих працівників.

З точки зору стратегічних національних інтересів України інтелектуальна еміграція з України має негативні наслідки, але можливість самореалізації висококваліфікованих фахівців навіть за кордоном певною мірою підтримує престиж української науки у світі. Повернення інтелектуальних емігрантів за певних умов в Україну має надати поштовх вітчизняним дослідженням теоретичного і практичного характеру.

В умовах світової економічної кризи 2007-2010 років посилилися процеси трудової рееміграції, пов'язані із заходами державної міграційної політики щодо обмеження можливостей працевлаштування іноземних громадян і навіть прямої їх депортації.

Регулювання міграційних процесів в Україні свідчать про недостатність ефективного законодавства у цій сфері, самостійної міграційної служби, а також ресурсів для вирішення існуючих міграційних проблем. Механізм регулювання міграційних процесів в Україні доречно розглядати як єдність таких трьох складових: державне регулювання, ринкове саморегулювання і громадянське регулювання.

Певною мірою таке переміщення зумовлене неекономічними факторами. З погляду речового змісту міграція малокваліфікованої та некваліфікованої, достатньо досвідченої робочої сили відбувається з азіатських та африканських країн у розвинуті країни західної Європи та латиноамериканських країн - до США. Цей вид міграції наймасовіший .

Також має місце міграція висококваліфікованої та досвідченої робочої сили із західноєвропейських країн до США, частково із слаборозвинутих країн.

З погляду соціально - економічної форми міжнародна міграція робочої сили означає процес формування її інтернаціональної вартості, а також певну сукупність відносин економічної власності між різними суб'єктами з приводу привласнення створеного нею необхідного і додаткового продукту.

Отже, світові міграційні потоки є одним з найважливіших сфер державного регулювання міжнародних економічних відносин. Також міграція робочої сили виникає та розвивається зі становленням і еволюцією міжнародної міграції капіталу, міжнародної торгівлі.