17.Загальні закономірності розвитку світового ринку трудових ресурсів.

Світовий ринок трудових ресурсів – це система відносин, що виникає з приводу постійного балансування попиту та пропозиції щодо світових трудових ресурсів, яка склалася у зв”язку з нерівномірністю кількісного та якісного розміщення робочої сили по світу Під трудовими ресурсами мають на увазі частину населення, що досягла необхідного фізичного розвитку, розумових здібностей і знань для роботи в народному господарстві.

Економічно активне населення – це частина працездатного населення, зайнята суспільно-корисною працею, що дає їй дохід, необхідний для відтворення самої себе (наймані робітники, власники підприємств, члени родин, що допомагають підприємцям).Частка економічно активного населення залежить від частки працездатних у всьому населенні, а також від ступеня зайнятості окремих вікових груп. Основними факторами, що впливають на розміщення населення, є:

• природні умови територій;

• наявність багатих і різноманітних природних ресурсів;

• рівень економічного розвитку територій;

• умови для розвитку транспорту і товарообміну;

• історія освоєння і заселення територій.

Під відтворенням (природним рухом) населення розуміють сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту, що забезпечують безперервне поновлення і зміну людських поколінь.

Найважливішими факторами, що впливають на природний рух населення, є:

• соціально-економічні умови життя населення;

• військово-політичні фактори;

• природні умови;

• релігійні й етнічні особливості;

• екологічні фактори й ін.

Показники природного руху населення:

1. Коефіцієнт смертності. 2. Коефіцієнт народжуваності.

3. Коефіцієнт природного руху, що дорівнює різниці коефіцієнтів народжуваності і смертності. 4. Коефіцієнт щорічного приросту:

Рк = Рr/ Рm*100%де Pr – приріст населення протягом року;

Pm – середня чисельність населення протягом року.

5. Показник очікуваної тривалості життя при народженні.

Усі країни світу за тривалістю життя можна розділити на 3 групи:

• з високою тривалістю життя (не менш 70 років). Це в основному країни з розвинутою економікою, високими показниками ВВП на душу населення. До них відносяться: Японія (середня тривалість життя 80 років, у тому числі жінки – 83 роки), Швеція і Швейцарія (78 років), Нідерланди, Норвегія, Франція, Австралія (77 років), США, Канада, Австрія, Великобританія, Німеччина, Ізраїль, Фінляндія (75 – 76 років).

• із середньою тривалістю життя (55 – 70 років). У числі таких країн Росія і більшість республік СНД, Китай, Польща, Індія, Мексика, Бразилія й ін.

• з низькими показниками тривалості життя (нижче 55 років). Це більшість країн Африки, Південної і Південно-Східної Азії.

18. Суть міжнародних трудових відносин.

За висновком Організації Економічного Співробітництва і розвитку, на сьогоднішній день переселення в багаті країни все збільшується. Його метою крім возз’єднання сімей є пошук праці, що заохочується багатими країнами через збільшення кількості власних громадян пенсійного віку. Пріоритетними галузями праці іноземців у таких країнах є аграрні роботи, будівництво, і догляд за престарілими особами.

Таким чином виникають і існують трудові відносини, пов’язані більше ніж з однією правовою системою як, наприклад: праця громадян даної країни на іноземних наймачів в країні і за кордоном (трудова еміграція громадян, укладення трудових контрактів з іноземними фірмами про виконання праці всередині країни, праця у закордонних спільних підприємствах)

Трудові ресурси – це найважливіший фактор виробничого процесу, що характеризується високою мобільністю. Мобільність робочої с у світовому господарстві виявляється у формі міжнародної міграції. Міграція робочої сили – переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більш ніж на 1 рік з економічних і неекономічних мотивів (політичних, соціальних, релігійних, національних, расових та ін.).

Імміграція – в'їзд працездатного населення в дану країну із-за її меж. Еміграція – виїзд працездатного населення з даної країни за її межі. Міграційне сальдо – різниця імміграції в країну та еміграції з країни. Рееміграція – повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання. «Витік мозків» – міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.

Міжнародна міграція буває наступних видів:

• безповоротна,

• тимчасово-постійна (від одного до шести років),

• сезонна,

• маятникова (щоденний, щотижневий переїзд до місця роботи в іншу країну).

Можна виділити 5 напрямків міжнародної міграції робочої с:

1) з країн, що розвиваються в промислово розвинуті країни;

2) у рамках промислово розвинутих країн (в основному з неекономічних причин, також спостерігається відплив умів з Європи в США);

3) між країнами, що розвиваються; (в основному між НІК і країнами арабських еміратів; між країнами-членами ОПЕК та іншими країнами, що розвиваються. Наприклад, у Кувейті і Саудівській Аравії було в 60 – 80 роках зайнято до 1 млн. робітників з Ємену, у Гонконгу – в основному з Китаю і В'єтнаму. Економічні причини: більш високий рівень життя та зарплати і недостача некваліфікованої робочої с в НІК);

4) з колишніх соціалістичних країн у промислово розвинуті;

5) міграція науковців, кваліфікованих фахівців із промислово розвинутих у країни, що розвиваються.

Основні центри притягання робочої сили:Західна Європа2. Близький Схід3. США і Канада. 4. Австралія. 5. Країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. 6. Латинська Америка. В основному, Аргентина і Венесуела, крім того Мексика, Бразилія, Чилі, Парагвай, Болівія. 7. Африка. У Північній Африці – нафтовидобувна Лівія, на півдні – ПАР.