Не можуть отримати правову охорону позначення, які зображають:

• державні герби, прапори, емблеми;

• офіційні назви держав;

• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

• офіційні контрольні, гарантійні та пробні клейма, печатки, штампи;

• винагороди та інші відзнаки.

Товарні знаки відрізняють від маркування товару (товарні знаки вказують за умовним позначення на виробника, а маркування товару надає споживачеві всі необхідні відомості про товар і його виробника) та від промислового зразка (товарні знаки лише надають інформацію про виробника, а товарний знак є складовою частиною промислового виробу).

Право власності на знак для товарів та послуг засвідчується свідоцтвом. Термін дії становить 10 років з дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності з можливістю періодичного поновлення реєстрації кожні 10 років. Обсяг правової охорони зареєстрованого товарного знака визначається його зображенням, наведеним у свідоцтві про реєстрацію, і переліком товарів і послуг, на який цей знак зареєстровано.

¹⁵ Для України офіційним бюлетнем є бюлетень "Промислова власність".

Свідоцтво на товарний знак — це правова охорона належності знака конкретній особі й свідчить про її виключне право володіти, користуватись та розпоряджатись зареєстрованим знаком на власний розсуд; передавати на підставі договору право власності на знак або на підставі ліцензійного договору давати дозвіл на використання.

ФІРМОВІ НАЙМЕНУВАННЯ.

Фірмові найменування — це стійкі позначення підприємств (фірм, компаній, концернів тощо) або окремих осіб, під іменем яких здійснюють їх виробничу або іншу діяльність. Фірмові найменування — це засіб розпізнання підприємств серед інших, вказує на підприємство без посилань на товари та послуги, важлива складова іміджу підприємства.

Відмінності фірмового найменування від фірмового знаку:

• кожне підприємство може мати лише одне фірмове найменування, а знаків для товарів та послуг декілька;

• фірмове найменування — це засіб ідентифікації підприємства серед суб'єктів господарської діяльності, тоді як знак для товарів та послуг призначений для розрізнення товарів та послуг даного або іншого підприємства.

ЗАНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ.

Зазначення проходження товарів — це позначення на товарах, які походять з певної місцевості.

Застосування неправдивих позначень походження кваліфікується як недобросовісна конкуренція.

Згідно з Законом України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" розрізняють:

• просте зазначення походження товарів — це будь-яке словесне або графічне позначення, яке прямо або опосередковано вказує на географічне місце походження товару.

• кваліфікаційне походження товару характеризують:

• назва місця походження товару (НМП) — це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, абсолютно або частково зумовлені природнім умовами даного географічного місця або їх поєднанням з людським фактором;

• географічне зазначення походження (ГОП) — це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, який походить з даного географічного місця, має певні якості абсолютно або частково зумовлені природнім умовами даного географічного місця або їх поєднанням з людським фактором.

Правову охорону надають:

• простому зазначенню походження товару на підставі його використання і не реєструють;

• кваліфікаційному зазначенню походженню товару на підставі його реєстрації; право використання зареєстрованого кваліфікаційного зазначення походження товару засвідчує свідоцтво.

НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ.

Згідно з Законом України "Про обмеження монополізму і припинення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" від 18.02.92року та "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.96року недобросовісною конкуренцією вважають:

• неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарської діяльності (неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, пакування; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; порівняльна реклама);

• створення перешкод суб'єкту господарської діяльності у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції (дискредитація; купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом; схилення до бойкоту суб'єкта господарської діяльності постачальника до дискредитації покупця (замовника); схилення до розірвання договору з конкурентом; підкуп працівника постачальника; підкуп працівника покупця (замовника); досягнення неправомірних переваг у конкуренції);

• неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Недобросовісна конкуренція згідно з чинним законодавством карається накладанням штрафів, адміністративною, цивільною або кримінальною відповідальністю.

ТОПОГРАФІЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ МІКРОСХЕМИ.

Згідно з Законом України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 05.11.97року топографії ІМС можна надати охорону, якщо ІМС оригінальна. Виключне право на використання топографії ІМС засвідчує свідоцтво, яке діє протягом 10 років зазвичай від дати подання заявки на отримання свідоцтва.

Топографія інтегральної мікросхеми¹¹— це зафіксоване на матеріальному носієві просторово-геометричне розміщення сукупностей елементів ІМС та з'єднань між ними.

СОРТИ РОСЛИН.

Згідно з Законом України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21.04.93року право на сорт охороняється державою та засвідчується патентом, термін дії якого згідно з Законом становить 20 років від дати надходження заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності. Для винограду, деревних та плодових культур термін дії патенту триває 30 років. За клопотанням власника патенту термін його дії можна продовжити не більше ніж на 10 років.

Сорт — це штучно відібрана сукупність рослин у межах одного і того самого ботанічного таксона з властивими їм біологічними ознаками й властивостями, що характеризують їх спадковість, яка має хоча б одну відмінність від відомих сукупностей рослин того ж ботанічного таксона і може виражатись єдиною з погляду придатності для відтворювання сорту.

КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ.

Згідно з Законом України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 року комерційна таємниця підприємства — це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням фінансами та іншою діяльністю підприємства, які не становлять державної таємниці й розкриття (передача, "витік") яких може завдати шкоди його інтересам.

Згідно з Законом України "Про інформацію" від 12.10.92 року використовують аналогічний термін "конфіденційна інформація" — це відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і розповсюджуються за їх бажанням відповідно передбачених ними умов.

Комерційна таємниця — це будь-яка інформація, що має справжню або потенційну комерційну цінність через її невідомість та недоступність третім особам, до якої не існує вільного доступу на законних підставах і відносно якої власник інформації вживає заходів щодо її конфіденційності¹². Як об'єкт інтелектуальної власності комерційна таємниця має ряд специфічних особливостей, зокрема універсальність. Комерційною таємницею може бути будь-яка інформація, яка стосується особливостей виробництва, технології, управління, фінансів, інноваційної та іншої діяльності підприємства і яка дає підприємству перевагу над конкурентами.

Комерційна таємниця за умови дотримання певних вимог до її збереження діє протягом необмеженого часу. Отримання патентних прав недоцільне, оскільки приводить до розкриття комерційної таємниці на її неконтрольованого використання Іншими.

СУБ'ЄКТИ ПРАВА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ.

Суб'єкти, які беруть участь у відносинах, що пов'язані з реєстрацією, використанням і захистом прав на об'єкти промислової власності, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, до яких належать:

• автори об'єктів промислової власності,

• власники охоронних документів,

• спадкоємці,

• правонаступники,

— представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені). Автори Автором винаходу, корисної моделі, промислового

зразка, топографії ІМС, сорту рослин є фізична особа, творчою працею якої вони створені. При умові, що у створенні об'єкту брало участь кілька осіб, то всі вони є співавторами. Співавторство має різні форми.

Патентовласники Право на отримання патенту має автор або його

спадкоємець, якщо інше не передбачено законом. Особи автора й патентовласника не завжди збігаються, оскільки закон надає автору можливість відступлення права на отримання патенту будь-якій фізичні або юридичній особі указуванням у заяві на видачу патенту імені майбутнього патентовласника. Власниками патенту можуть бути декілька осіб. Якщо патентоспроможній об'єкт створено під час виконання службових обов'язків або за дорученням роботодавця (за умови, що контрактом не передбачено інше), право на отримання патенту має роботодавець або його правонаступник.

Власники прав на Право на отримання свідоцтва на знак для товарів та знак для товарів та послуг має будь-яка фізична або юридична особа. послуг

Власники прав на топографії інтегральних мікросхем

Право на отримання свідоцтва на топографію ІМС має автор або його правонаступник.

Спадкоємці

Правонаступники

У разі смерті автора або власника охоронного документа на об'єкт промислової власності суб'єктами права власності стають їхні спадкоємці. У спадщину переходять тільки майнові права померлого автора або власника охоронного документа (особисті немайнові права — право авторства, право на авторське ім'я — у спадщину не переходять). Право промислової власності успадковують згідно чинного законодавства та заповіту. За умови відсутності спадкоємців та заповіту, спадкоємцем стає держава.

Правонаступник автора винаходу, корисної моделі або промислового зразка або його роботодавця має право на отримання патенту на відповідний об'єкт промислової власності.

Правонаступник особи, яка подала заявку на

реєстрацію знака для товарів та послуг, топографії ІМС має право на отримання свідоцтва наці об'єкти інтелектуальної власності.

Представник Представники у справах інтелектуальної власності

заявника (патентні повірені) або інша довірена особа

Представники у Іноземці та інші особи, що проживають або мають

справах постійне місце проживання за межами України,

інтелектуальної реалізують свої права у відносинах з Державним власності департаментом інтелектуальної власності через

(патентні повірені) представників у справах інтелектуальної власності. їх

послугами можуть користуватись вітчизняні

заявники.

Відносини, які пов'язані з професійною діяльністю патентних повірених, регламентують Положення про представників у справах інтелектуальної власності і Положення про комісію Держдепартаменту України з атестації представників у справах інтелектуальної власності.

Державний департамент інтелектуальної власності — це центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (Установа). Установа разом із сукупністю експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших державних закладів відповідної спеціальності, які входять до сфери її управління, становлять державну систему правової охорони інтелектуальної власності.

Департамент спрямовує діяльність таких закладів, як Державне підприємство "Український інститут промислової власності" — Укрпатент, Державне підприємство "Українське агенство з авторських і суміжних прав", Інститут інтелектуальної власності і права.

Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.

Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності здійснюються згідно з відповідними Законами України, Митним кодексом України та порядком установленим адміністративним, цивільним та кримінальним законодавством.

• Закон України про охорону прав на винаходи і корисні моделі №3687X11 від 15.12.1993 зі змінами й доповненнями, внесеними Законом України №1771-111 від 01.06.2000 і №2188-111 від 21.12.2000).

• Закон України "Про авторське право і суміжні права" (№ 3792-ХІІ від 23.12.1993 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 2627-ІП від 11.07.2001 року).

• Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" від 01.07.94 року.

• Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 01.07.94 року.

• Закон України "Про обмеження монополізму і припинення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" від 18.02.92 року.

• Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.96 року.

• Закон України "Про обмеження монополізму і припинення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" від 18.02.92 року.

• Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 05.11.97 року.

• Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21.04.93 року.

• Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 року.

• Закон України "Про інформацію" від 12.10.92 року.

ТЕМА . ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХОДІВ І КОРИСНИХ МОДЕЛЕЙ.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Визнання об'єктів промислової власності об'єктами правової охорони засвідчується виданими на них встановленими законодавчим порядком охоронними документами, якими в Україні є:

• патенти на винаходи;

• патенти на корисні зразки;

• патенти на сорти рослин;

• свідоцтва на знаки для товарів і послуг;

• свідоцтва на топографії ІМС.

Патент — це охоронний документ, який засвідчує пріоритет, авторство і право власності на об'єкт промислової власності.

Право власності забезпечує можливість патентовласнику у межах терміну дії патенту виготовляти й реалізовувати запатентовану продукцію на монопольній основі. Наявність охоронних документів виключає довільний доступ конкурентів до запатентованого технічного рішення й забезпечує умови для отримання додаткового прибутку у межах терміну дії патенту. Після строку дії патенту технічне рішення стає доступним для будь-якої особи.

Створюваний технічний об'єкт, який розглядають як товар, має подвійний характер:

• індивідуальний під час створення (індивідуальний характер об'єкта зумовлено тим, що під час його створення витрачаються розумові та фізичні ресурси, які не пов'язані з виробництвом та споживанням);

• суспільний під час його використання.

Одним з головних завдань системи патентування технічних розробок є забезпечення стимулів для створення й використання нових об'єктів. Це досягається за рахунок того, що патентовласник дістає виключні права на комерційне використання запатентованих технічних рішень на обмежений період часу в обмін на публічне розкриття суті рішень. При цьому виключні права, які забезпечує патент, стосуються лише комерційного використай ня запатентованого об'єкта. Для некомерційних цілей іншим особам без відома патентовласника залишається можливість використовувати технічну інформацію, наприклад, розкриту в описі винаходу або корисної моделі (приклад: вільне використання інформації для удосконалення існуючого об'єкта чи створення на його основі нового).

В Україні діють декілька видів патентів на винаходи й корисні моделі.

Патент на винахід — це різновид патенту, який видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.

Патент на корисну модель — це різновид патенту, який видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель.

Крім цього, розрізняють патент на секретний винахід і патент на секретну корисну модель. У цьому разі винахід і корисна модель відноситься до державної таємниці (відомості, що становлять державну таємницю, регламентує Закон України "Про державну таємницю" та інші нормативно-правові акти).

Термін дії¹³ патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності

20

Міністерства освіти і науки України . Термін дії патенту на корисну модель становить 10 років від подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

УМОВИ ПАТЕНТОСПРОМОЖНОСТІ.

²⁰ Далі Установа — це Державний департамент Інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Згідно із Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" редакція від 01.06.2000року винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новий, має винахідницький рівень, є промислово придатний, а корисна модель, якщо вона нова та промислово придатна.

Для надання правової охорони винаходу або корисній моделі вони мають відповідати й іншим умовам: мають не суперечити суспільним інтересам, мають відповідати принципам гуманності.

Об'єктом винаходу може бути:

• продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);

• спосіб застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням (при цьому дія патенту, виданого на спосіб отримання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо отриманий цим способом).

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Винахід (корисну модель) визнають новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки Установи або, якщо заявлено пріоритет до дати її пріоритету. При цьому на визнання винаходу (корисної моделі) патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього винахідником¹⁴ або особою, яка отримала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не очевидний, тобто явно не випливає з рівня техніки. Відповідність технічного рішення винахідницькому рівню означає, що воно має бути продуктом творчості. Продукт творчості не лише завжди відрізняється від відомих результатів творчості, але й при умові що його створено на основі відомих об'єктів, сам результат має бути несподіваним.

Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його можна використовувати у промисловості або в іншій сфері діяльності.

ПРАВО НА ОТРИМАННЯ ПАТЕНТУ.

Право на отримання патенту має передусім винахідник або винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель). При цьому винахідники мають однакові права на отримання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Винахіднику також належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безтерміново. Винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

Право на отримання патенту на службовий винахід (корисну модель) має

22 * *

роботодавець винахідника. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створення ним службового винаходу (корисної моделі) з описом, про суть технічного рішення. Після цього роботодавець повинен протягом чотирьох місяців подати до Установи заявку на отримання патенту чи передати право на його отримання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як комерційної таємниці. У цей термін роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір про розміри та умову виплати йому (або його правонаступнику) винагороди.

Якщо роботодавець не виконає зазначених вимог у встановлений термін, право на отримання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника (або його правонаступника). У цьому разі за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії.

Термін збереження роботодавцем (або його правонаступником) службового винаходу (корисної моделі) як конфединційної інформації, якщо його не використано, має бути не більше 4 років. У іншому разі право на отримання патенту переходить до винахідника (або його правонаступника).

Якщо винахід (корисну модель) незалежно один від одного створили два або більше винахідників, то право на отримання патенту на цей винахід або патенту на корисну модель належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, то більш ранню дату пріоритету (за умови, що зазначена заявка не вважається відкликаною, не відкликана, або якщо за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту).

ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ПАТЕНТУ.

Особа, яка бажає отримати патент і має на це право, подає до Установи заявку. Заявка — це сукупність документів, які необхідні для видачі Установою патенту на винахід або патенту на корисну модель.

За дорученням заявника заявку можна подати через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.

" Роботодавець — особа, яка найняла працівника за трудовим договором {Закон України про охорону прав на винаходи і корисні моделі № 3687ХП від 15. Ў2.1993 зі змінами й доповненнями, внесеними Законом України № Ў771-111 від 01.06.2000 і № 2 Ў88-1/1 від 21.12.2000).

Якщо винахід (корисну модель) створено з використанням інформації, яка становить державну таємницю, або це винахід (корисна модель) згідно з Законом України "Про державну таємницю" стосується державної таємниці, то заявка подається до Установи через компетентні органи.

Заявка на винахід має стосуватись одного винаходу або групи винаходів, пов'язаних єдиним задумом (вимога єдності винаходу), а заявка на корисну модель — однієї корисної моделі (вимога єдності корисної моделі).

Заявку складають українською мовою.

Заявка має містити:

• заяву про видачу патенту на винахід з проведенням кваліфікаційної експертизи чи патенту на корисну модель; у заяві зазначають заявника (заявників), його (їх) адресу, наводять дані про винахідника (винахідників);

• опис винаходу (корисної моделі);

• формулу винаходу (корисної моделі);

• креслення (якщо на них є посилання в тексті);

• реферат.

Опис винаходу (корисної моделі) має викладатись визначеним порядком та розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки доступно і повно, щоб його міг реалізувати фахівець у зазначеній галузі.

Формула винаходу (корисної моделі) має виражати його суть, базуватись на описі й викладатись визначеним порядком зрозуміло та стисло.

Реферат складають лише для інформаційних цілей. Його на можна брати до уваги з Іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення рівня техніки.

За подання заявки сплачується збір. Документ по сплату збору має надійти до Установи разом з заявкою або протягом двох місяців після дати подання заявки (термін може бути продовжено до шести місяців, за продовження терміну сплачується збір).

Дата пріоритету— це дата подання заявки до Установи або до відповідного органу держави учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет.

Датою пріоритету є дата отримання матеріалів, які містять принаймні: заяву в довільній формі про видачу патенту; відомості про автора (авторів), його адресу; матеріал, який є наближеним до опису винаходу (корисної моделі). Установа повідомляє заявника при умові невідповідності матеріалу даним вимогам. Якщо протягом двох місяців заявник не усунув недоліки, то датою подання заявки буде дата отримання Установою виправлених матеріалів. За інших умов заявка вважається неподаною.

Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий самий винахід (корисну модель) протягом 12 місяців від дати подання до Установи попередньої заявки, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет.

З метою подальшого розгляду заявки на видачу патенту уповноважений Установою заклад експертизи — Державне підприємство "Український Інститут промислової власності" — проводить експертизу заявки.