2. Нотатки для керівника. Місце і роль сім'ї у вихованні особистості.

Сім'я, родина — найвища цінність на Землі, яка робить життя кожної людини щасливим, повноцінним, плідним. Але батьки повинні усвідомити, що вони виконують і важливу соціальну роль, адже кожна повноцінна родина є фундаментом здорового суспільства. У статті 59 Закону України «Про освіту» зазначено, що виховання у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

М. Стельмахович розглядає родину як перше соціальне та емоційне мікросередовище, у якому розвивається і виховується людина від моменту її народження. В. Сухомлинський писав: «У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростає пагін і гілки, і квітки, і плоди. Сім'я — це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».

На сім'ю, родину покладено найважливіші функції:

• репродуктивну (продовження людського роду),

• економічну (бюджет сім'ї),

• побутову (забезпечення житлом, ведення домашнього господарства),

• комунікативну (створення сприятливого сімейного мікроклімату),

• релактивну (організація вільного часу та відпочинку),

• виховну (формування особистості дитини, передача соціального досвіду).

Наразі, на жаль, можна спостерігати відчуження батьків і дітей, зміну ціннісних орієнтацій молоді, втрату високих ідеалів української родинної педагогіки.

Сімейне виховання — це зусилля, які докладають дорослі задля того, щоб молодші члени сім'ї відповідали їхнім уявленням про те, якою повинна стати дитина, підліток, юнак чи юнка. Сімейне виховання полягає у формуванні особистості дитини, розвитку її здібностей, інтересів, світогляду, духовної культури, передачі дорослими членами сім'ї соціального досвіду.

Родина формує ставлення до праці, до іншої людини, до світу, до суспільства, до самої себе. Вона допомагає подолати життєві випробування, дає реальну підтримку, вселяє віру у власні сили і краще майбутнє.

Як свідчать дослідження А. Баранова, О. Іванова, В. Сисенко та ін., сім'я:

• створює сприятливий емоїцйно-психологічний мікроклімат, заснований на неповторній близькості батьків з дітьми, яка неможлива в інших ситуаціях спілкування дітей з дорослими;

• формує характер, звички, ставлення до людей, праці, суспільства, природи тощо;

• дає уроки життя в усіх його виявах, виконуючи своєрідне тренування у виконанні певних функцій;

Досвід показує досить наочно, що жодні виховні заклади, навіть найкращі, не можуть виконувати ту роль у вихованні дітей, яку відіграє сім'я,

не можуть ефективно функціонувати без участі і допомоги сім'ї, без взаємодії з батьками. Про це слід пам'ятати керівникові.

Велике значення у вихованні молодшого покоління відіграє батьківська педагогіка як компонент народної педагогіки. Вона репрезентує народну мудрість виховання дитини в сім'ї завдяки передачі їй дорослими духовного й виробничого досвіду, прищеплює культуру поведінки. У Національній доктрині розвитку освіти України зазначено: необхідно відроджувати кращі національні виховні ідеї і методи, українські звичаї і традиції. У цьому велику роль відіграє педагог і його професійна робота з батьками.