11. Співчуття на словах, умовляння.

12. Жартування, відмова від розмови.

А зараз знову виконаємо завдання, де ми змогли б навчитись слухати дитину. Спробуйте визначити, до якого типу помилкових висловів належать відповіді батьків. Візьміть аркуші із завданням і аркуші, на яких написані всі 12 правил « Що заважає нам слухати дитину»:

Дочка: Ніколи не піду до зубного лікаря!

Мати: Не вигадуй, на завтра у нас талончик, треба полікувати зуб. (1)

Дочка: Я більше не витримаю. Знаєш, як боляче!

Мати: Не вмерла ж. У житті часто доводиться терпіти. Якщо ти не лікуватимеш, залишишся без зубів.

Дочка: Тобі добре казати тобі так не робили! І взагалі, ти мене не любиш!

Син: Уявляєш, я пропустив два тренування і тренер протримав мене сьогодні в запасі.

Мати: Ну, що ж, комусь там теж треба сидіти, не ти, то інший хлопчик; а взагалі - сам винен. (3)

Син: Хай інший сидить, а я не хочу. Це ж несправедливо: Петров слабший за мене, а його випустили грати!

Мати: Звідки ти знаєш, що він слабший? (4)

Син: Знаю! Я один з найкращих у команді.

Мати: Я б на твоєму місці так не хизувалася, треба бути скромнішим. (5)

Син: Що з тобою говорити, ти не розумієш...

Дівчинка (п'яти років): Подивись, що він зробив з моєю лялькою! Нога висить, відірвана.

Тато: Так, справді. А як це трапилось? (6)

Дівчинка: Звідки я знаю? Моя лялька!

Тато: Ну заспокойся. Давай щось придумаємо. (7)

Дівчинка: Не можу.

Тато: Я придумав! Уяви собі, що вона потрапила в аварію і стала симпатичним інвалідом (усміхаючись). (8)

Дівчинка: Не хочу уявляти. Не смійся. Наступного разу я тебе вб'ю.

Тато: Що ти сказала? Щоб я це чув востаннє! (9)

Дівчинка: Ти поганий, я піду до мами.

Спробуйте вдома провести один день без слів критики чи докору на адресу вашого сина чи доньки. Замініть їх фразами схвалення з будь-якого приводу чи без нього. Подивіться на реакцію дитини.

Ну, а якщо дитина щось зробила не так, хіба нам треба мовчати? Ні.

Якщо дитина своєю поведінкою спричиняє негативні емоції, переживання у вас, сповістіть їй про це.

Як же це сказати? Коли ви кажете про свої почуття дитині, кажіть від першої особи. Сповістіть про себе, про свої переживання, а не про дитину, її поведінку.

Наприклад.

1. Ви зустріли брудного сина:

— Я не люблю, коли діти ходять брудні, і мені соромно перед сусідами.

2. Ви збираєтеся на роботу, а син увесь, час плутається у вас під ногами:

— Мені важко збиратись на робота коли під ногами хтось повзає, і я весь час шпортаюся.

3. У кімнаті гучна грає музика:

— Мене дуже стомлює гучна музика.

Всі речення містять займенники: «я», «мене», «мені». Тому вислови з ними називаються «Я-повідомлення».

Хтось із батьків міг би сказати по-іншому:

— Ну що в тебе за вигляд!

— Припини тут повзати, ти мені заважаєш!

— Ти не міг би тихіше?

Це вже «Ти-повідомлення». Саме воно діє на дитину образливо, критикує, загрожує.

Наприклад:

— Коли ти, нарешті, почнеш прибирати свою кімнату? (Звинувачення.)

— Ну досить, тату. Це ж моя кімната.

— Як ти зі мною розмовляєш? (Осуд, погроза.)

— А що я сказав?

Переваги «Я-повідомлення»

1. Можна висловлювати свої негативні почуття в необхідній формі.

2. Діти ближче вивчають батьків, пізнаючи їхні емоції, почуття.

3. Коли ми відкриті у вираженні своїх почуттів, діти теж.

4. Висловлюючи почуття без наказу чи догани, ми за дітьми залишаємо право самим прийняти рішення.

Навчіться не закінчувати «Я-повідомленням» «Ти-повідомленням». Наприклад: «Мені не подобається, що ти така брудна».

Слід змінити «Ти-повідомлення» на безособове речення: «Мене дратує, коли діти брудні».

А зараз спробуємо навчитись використовувати «Я-повідомлення». Виберіть із відповідей батьків ті, які більше відповідають «Я-повідомленню».

Ситуація І. Ви кличете доньку до столу. Вона відповідає: «Зараз», - і продовжує займатись своєю справою. Ви почали сердитись. Ваші слова:

1. Скільки разів тобі треба казати!

2. Я починаю сердитись, коли доводиться повторювати одне і те саме.

3. Мене сердить, коли ти не чуєш.

Правильна відповідь 2.

Ситуація 2. У вас важлива розмова з другом. Дитина постійно заважає вам розмовляти. Ваші слова:

1. Мені важко розмовляти, коли мені заважають.

2. Не заважай розмовляти.

3. Ти не можеш зайнятися чимось іншим, поки я розмовляю?

Правильна відповідь 1.

Для виконання наступного завдання згадаємо, що використовуючи «Я-повідомлення», важливо називати почуття, яке ви зараз відчуваєте. Це не так просто: ми звикли думати про слова, які треба казати дитині, а не про наші почуття, які заганяємо всередину. В цьому завданні ви маєте послухати себе. Спочатку не думайте, що відповісти дитині, а спробуйте відповісти собі, що ви пережили в кожному випадку. Спочатку заповніть другий стовпчик.

Ситуація	Ваше почуття	«Я – по-відомлення»
1. Дитина гралася за столом і, незважаючи на попередження, розлила молоко.	Засмутилась, розсердилась
2. Ваша доросла дочка закохалася.
3. Ви входите до кімнати (9-й поверх) і бачите вашого сина, дошкільника, який сидить на підвіконні.
4. Ви чекаєте гостей. Дочка відрізала і з'їла шматок торта, який ви приготували до свята.
5. Ви вимили підлогу, син пройшов і залишив брудні сліди.
6. 3 роботи має прийти чоловік, ви просите дочку збігати по хліб, вона відмовляється.

А зараз, використовуючи назви тих почуттів, які ви записали навпроти кожної ситуації, напишіть у третьому стовпчику ваше «Я-повідомлення».

Наприклад, у першій ситуації ваш вираз може бути таким: «Мене дратує, коли діти не слухають, що їм говорять!» Нагадую, що слово «діти»

тут використовують, щоб не казати «ти».

Домашнє завдання: використовувати «Я-повідомлення» в розмовах з вашою дитиною. Успіх обов'язково прийде. Спочатку визначте, у кого зараз проблема.

Вас переповнило почуття? Тоді назвіть його самому собі. Тепер скажіть про нього дитині. І ніколи не забувайте головного правила:

Приймати дитину — означає любити її не за те, що вона красива, розумна, вчиться на відмінно, допомагає, а просто так, за те що вона є!