Відтворення сім'ї

Коли розлучені чи овдовілі люди, які мають дітей одружуються вдруге, утворюються відтворені чи змішані сім % що також можуть визначатися як сім 7 з дітьми від попереднього шлюбу. У членів таких сімей можуть виникати додаткові труднощі, пов'язані з адаптацією до нових ролей: вітчима, мачухи, пасинка та падчерки. Однак, вдалий повторний шлюб може сприяти зниженню стресу дорослих, особливо батьків, які в цей момент ще піклуються про дітей. Розлучені мати чи батько можуть відчувати полегшення, маючи партнера, який готовий розділити фінансову відповідальність, вирішення проблем, а також прийняття рішень стосовно виховання дітей. Деякі чоловіки, які одружилися вдруге, можуть постати перед додатковими труднощам, коли вже дві сім'ї очікують на їх фінансову підтримку.

Повторні шлюби значно відрізняються від перших, вони існують у рамках більш складної сімейної організації, яка включає дітей, колишніх чоловіка чи дружину їх родичів та інших, що може призводити до серйозних конфліктів. В той же час, повторні шлюби часто відзначаються більшою відкритістю спілкування, готовністю до конструктивних вирішень конфліктів, переконанням, що будь-які непорозуміння можуть вирішуватися за взаємної згоди та задоволення сторін.

Нерідні батьки і діти потребують часу для встановлення оптимального контакту, вивчення характеру одне одного, перевірки правильності першого враження. Для цього вітчими та мачухи повинні намагатися зайняти місце в житті дітей, яке відрізнятиметься від позиції рідного батька чи матері. Спроби конкурувати з рідними батьками, як правило, бувають невдалими.

Дослідження показують, що найбільші труднощі при встановленні стосунків між нерідними батьками та дітьми, пов'язані з дисципліною, пристосуванням до звичок і особистісних особливостей дітей, а також отриманням їх визнання. Пристосування до нових ролей для мачухи часто пов'язане з більшою кількістю проблем, порівняно з вітчимом. їм доводиться долати значні труднощі, щоб досягти успіху; основними причинами цього є існування стереотипу "злої мачухи", а також той факт, що жінки проводять з дітьми більше часу, ніж чоловіки.

Існує поширене стереотипне уявлення про пасинка та падчерку. Вважається, що на таку дитину не звертають увагу, жорстоко з нею обходяться, і, звичайно, люблять менше ніж свою рідну дитину. Однак, ці стереотипи, загалом, не підтверджуються в реальному житті. В тих випадках, коли дійсно виникають такі ситуації (що трапляється не часто), не завжди слід звинувачувати нерідних батьків. Часто діти самі можуть перешкоджати встановленню нормальних стосунків. Якщо вони не змогли прийняти розлучення або зберігають ідеалізоване уявлення про батька чи матір, якщо в процесі болісного та скандального розлучення їх використовували для маніпуляцій партнером, то в цих ситуаціях діти можуть відмовлятися від любові мачухи чи вітчима, що унеможливлює сімейну гармонію.

Час, який дорослі витрачають на розвиток взаємної довіри, створення емоційних зв'язків, почуття близькості, поваги до особистості дитини найчастіше винагороджується формуванням оптимальних стосунків в сім'ї. Для дівчаток, як правило, складніше побудувати позитивні стосунки з вітчимом, порівняно з хлопчиками. Це пов'язано з тим, що після розлучення дівчинка має тісніші стосунки з матір'ю і тому поява вітчима сприймається як небажане вторгнення. З іншого боку, у хлопчиків після розлучення часто встановлюються неспокійні, конфліктні стосунки з мачухами.

Незважаючи на те, що нерідні батьки не можуть повністю замінити дитині біологічних батьків, їм часто вдається створити сімейну обстановку любові, турботи та безпеки, іноді більш прийнятну, порівняно з напруженою атмосферою сім'ї в період розлучення. Більшість вітчимів і мачух та їх пасинків і падчерок поступово досить успішно адаптуються до життя в новій сім'ї. Ефективніше таке пристосування відбувається в сім'ях, які дійсно створюють нову соціальну одиницю, що розширює спектр властивостей біологічної сім'ї дитини з залученням нових відносин, стилів спілкування, способів виховання та методів вирішення проблем.