
- •1.1. Предмет вікової психології
- •1.2. Методи дослідження
- •Організаційні (порівняльні, лонгітюдні, комплексні)
- •Розділ 2. Передумови розвитку психіки
- •2.1. Рушійні сили, чинники й умови психічного розвитку
- •Взаємодія біологічного і соціального чинників.
- •2.2. Теорії вікового психічного розвитку
- •Теорія дозрівання а. Гезелла
- •Нормативний підхід л. Термена
- •Теорія трьох ступенів розвитку к. Бюлера
- •Теорія научіння і.П. Павлова і Дж. Уотсона
- •Соціогенетичні концепції психічного розвитку
- •Концепція соціального научіння. А. Бандура
- •Теорія р. Сірса
- •Теорія конвергенції двох факторів.
- •Когнітивні теорії в психології розвитку Теорія ж. Піаже
- •Теорія морального розвитку л. Колберга
- •Культурно-історична концепція л.С. Виготського
- •Розділ 3. Періодизації психічного розвитку
- •3.1. Критерії періодизації психічного розвитку
- •3.2. Періодизація розвитку особистості за з.Фрейдом
- •3.3. Періодизація розвитку особистості за е.Еріксоном
- •3.4. Періодизація розвитку особистості за л.Колбергом
- •3.5. Періодизація інтелектуального розвитку за ж.Піаже
- •3.6. Періодизація психічного розвитку за л.С.Виготським
- •3.7. Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним
- •3.8. Періодизація розвитку особистості за а.В.Петровським
- •Розділ 4. Період немовляти (від народження до 1-го року)
- •4.1. Криза новонародженості
- •Особливості розвитку органів чуття
- •Розвиток емоційної сфери
- •4.2. Вік немовляти
- •4.3. Криза 1-го року
- •Розділ 5. Раннє дитинство
- •5.1. Психологічна характеристика розвитку дитини в ранньому дитинстві
- •Соціальна ситуація розвитку
- •Розвиток предметної діяльності
- •5.2. Особливості спілкування в ранньому віці
- •Розвиток мови
- •Специфіка спілкування в ранньому віці
- •5.3. Розумовий розвиток дітей раннього віку
- •Розвиток мислення
- •Виникнення знакової функції
- •Розвиток уяви і пам'яті
- •5.4. Криза трьох років
- •Негативізм
- •Впертість
- •Норовливість дитини
- •Знецінювання
- •Розділ 6. Психологія дошкільного віку
- •6.1. Загальна характеристика дошкільного віку
- •1. Предметна гра
- •2. Рольова гра
- •3. Гра за правилами
- •6.2. Особливості спілкування дошкільника Спілкування в сім'ї
- •Мовне та емоційне спілкування
- •Стилі спілкування дорослих з дитиною
- •6.3. Розумовий розвиток дошкільника Практичне оволодіння мовою і осмисленість мови
- •Сенсорний розвиток
- •Загальна характеристика розвитку мислення
- •Розвиток уваги, пам'яті та уяви
- •6.4. Моральний розвиток дошкільника
- •6.5. Криза семи років
- •Розділ 7. Психологія молодшого школяра
- •7.1. Психологічна готовність дитини до навчання у школі
- •7.2. Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра
- •7.3. Навчальна діяльність
- •Інші види діяльності в молодшому шкільному віці
- •Вплив учіння на розумовий розвиток дитини
- •7.4. Особливості спілкування молодшого школяра
- •Стилі спілкування, які пропонуються дорослими в сім'ї та у школі
- •Спілкування в сім'ї
- •Спілкування з учителем
- •7.5. Розумовий розвиток молодшого школяра Усна і письмова мова
- •Сенсорний розвиток
- •Розвиток мислення
- •Розвиток уваги, пам'яті, уяви
- •Розвиток уваги
- •Розвиток пам'яті
- •Розвиток уяви
- •7.6. Розвиток особистості у молодшому шкільному віці
- •Розділ 8. Психологія підліткового віку
- •8.1. Соціальна ситуація розвитку в підлітковому віці
- •8.2. Фізіологічні особливості розвитку підлітка
- •8.3. Криза підліткового віку та підходи до її аналізу
- •8.4. Провідна діяльність у підлітковому віці
- •8.5. Навчальна діяльність підлітків
- •8.6. Розумовий розвиток в підлітковому віці
- •Сенсорний розвиток.
- •Розвиток мислення
- •8.7. Розвиток особистості в підлітковому віці
- •Розділ 9. Психологія юнацького віку
- •9.1. Криза юнацького віку
- •9.2. Загальна характеристика юнацького віку
- •9.3. Соціальна ситуація розвитку в юнацькому віці. Професійне самовизначення
- •Провідна діяльність в юнацькому віці
- •9.4. Розвиток особистості в ранній юності
- •Екзистенціальна криза юнацького віку
- •9.5. Інтелектуальний розвиток в юності
- •9.6. Особливості спілкування в юнацькому віці
- •Розділ 10. Психологія ранньої дорослості
- •10.1. Розвиток особистості в дорослому віці
- •Поняття дорослості і критерії досягнення дорослості
- •10.2. Проблема періодизації дорослості
- •10.3. Загальна характеристика періоду ранньої дорослості
- •Перша фаза ранньої дорослості
- •Друга фаза ранньої дорослості
- •10.4. Розвиток психофізіологічних функцій в період ранньої дорослості
- •Розвиток сенсорної функції у ранньому дорослому віці
- •Розвиток моторної функції у ранньому дорослому віці
- •Розвиток мнемічної функції у ранньому дорослому віці
- •10.5. Розвиток когнітивної сфери в період ранньої дорослості
- •Розвиток інтелекту та мислення в ранньому дорослому віці
- •Розвиток пам'яті в ранньому дорослому віці
- •Розвиток мовлення у ранньому дорослому віці
- •Розвиток уваги у ранньому дорослому віці
- •10.6. Розвиток сімейних стосунків в ранньому дорослому віці
- •Вплив батьківства на розвиток в ранньому дорослому віці
- •Проблема самотності
- •Розвиток дружніх стосунків в ранній дорослості
- •10.7. Професійна діяльність в період раннього дорослого віку
- •Етапи професійного шляху
- •Професійна підготовка
- •Початок трудової діяльності
- •10.8. Особливості я-концепції у ранньому дорослому віці
- •Професійна я - концепція та самооцінка
- •10.9. Кризи раннього дорослого віку Криза тридцяти років
- •Моделі поведінки жінок Модель поведінки "Турботливі"
- •Модель поведінки "Або-або"
- •Модель поведінки "Інтегратори"
- •Модель поведінки "Нестабільні"
- •Моделі поведінки чоловіків.
- •Модель поведінки "Нестабільні"
- •Модель поведінки "Закриті"
- •Модель поведінки "Вундеркінди"
- •Криза середини життя
- •Розділ 11. Психологія зрілого дорослого віку
- •11.1 Загальна характеристика зрілого дорослого віку
- •11.2. Зміни фізичного розвитку в зрілому дорослому віці
- •Менопауза і клімакс
- •11.3. Розвиток когнітивної сфери в зрілому дорослому віці
- •Розвиток сенсорних функцій відчуття та сприйняття
- •Розвиток уваги
- •Особливості розвитку інтелекту
- •11.4. Розвиток сімейних стосунків в зрілому дорослому віці
- •Стосунки з дорослими дітьми
- •Стосунки з літніми батьками
- •Виконання ролі бабусі чи дідуся
- •Відтворення сім'ї
- •11.5. Дружні стосунки в зрілому дорослому віці
- •11.6. Професійний розвиток в зрілому дорослому віці
- •Переоцінка цінностей в середині кар'єри.
- •Втрата роботи
- •11.7. Особливості я-концепції у зрілому дорослому віці
- •Особливості самооцінки особистості в зрілому дорослому віці
- •11.8. Криза зрілого віку
- •Розділ 12. Психологія старості
- •12.1. Загальна характеристика старості
- •12.2. Теорії старіння і старості
- •Старість як біологічна проблема
- •Старість як соціальна проблема
- •Старість як когнітивна проблема
- •Комплексні теорії старіння
- •12.3. Розвиток когнітивної сфери у старості Розвиток відчуття і сприйняття
- •Розвиток мислення
- •Причини зниження інтелектуальних функцій
- •Основні чинники розвитку когнітивних функцій у старості
- •12.4. Вихід на пенсію: особливості адаптації
- •12.5. Розвиток сімейних стосунків у старості
- •12.6. Задоволеність життям у старості
- •12.7. Особливості я-концепції у старості
- •Завдання розвитку в похилому віці
- •12.8. Типології особистості в період старості
- •12.9. Закінчення життєвого шляху людини
- •Страх смерті
- •Етапи вмирання
- •Смерть як добровільний вибір
- •Глосарій
- •Список використаної літератури
Виконання ролі бабусі чи дідуся
Переважній більшості людей у зрілому дорослому віці доводиться виконувати абсолютно нову для них роль бабусі чи дідуся. Багатьом дорослим онуки приносять величезне почуття задоволення. Вони можуть допомагати виховувати нове покоління, не виконуючи повсякденних батьківських обов'язків та не залучаючись до інтенсивних стосунків та конфліктів, що можуть виникати між батьками та дітьми. Деякі люди середнього та старшого віку повністю беруть на себе відповідальність за виховання онуків, стають для них "сурогатними батьками", коли їх діти розлучаються чи мають інші проблеми.
Виховання онуків - індивідуальний процес, однак, дослідники виокремлюють декілька різноманітних ролей, які можуть виконувати дідусі і бабусі, залежно від характеру стосунків з онуками:
1) Присутність. Іноді бабусі і дідусі стверджують, що найважливіше для онуків - це проста їх присутність. Вона діє заспокійливо при загрозах руйнування сім'ї чи негативних зовнішніх впливах. Бабусі і дідусі є символом стабільності як для онуків, так і для їх батьків. У деяких випадках вони можуть бути стримуючим чинником у ситуаціях розпаду сім'ї.
2) Сімейна "національна гвардія". В даному випадку основною функцією старшого покоління є активна допомога онукам у критичних ситуаціях. У такі періоди вони порушують межі "простої присутності", втручаючись у виховний процес.
3) Арбітраж. Коли роль старшого покоління полягає в тому, щоб осмислювати та інтегрувати сімейні цінності, підтримувати цілісність сім'ї під час конфліктів, допомагати збереженню зв'язку між поколіннями. Незважаючи на те, що представники різних поколінь мають відмінні цінності, деякі бабусі і дідусі вважають, що їм простіше вирішити сімейні конфлікти завдяки великому досвіду.
4) Хранителі сімейної історії. Бабусі і дідусі можуть створювати відчуття єдності сім'ї, передаючи онукам сімейний спадок і традиції.
Кожна визначена роль може бути реальною чи символічною. Іноді сімейні цінності зберігаються не внаслідок прямого втручання старшого покоління, а як результат узгодження поведінки та прийняття рішень з традиційними нормами сім'ї.
Зміни в сім'ї
Подружні стосунки можуть розглядатися в контексті змін сім'ї як соціальної групи, що відбуваються внаслідок розлучення, повторного шлюбу і створення нової сім'ї. Розглянемо закономірності впливу цих змін на людей зрілого дорослого віку.
Розлучення більш імовірні в період ранньої дорослості, але їх відсоток залишається високим і в зрілому віці. Погіршення шлюбних стосунків не часто відбуваються несподівано. Як правило, розлучення є кульмінацією тривалого процесу емоційного роз'єднання подружжя, зростання їх незадоволеності та незалежності. Зазвичай останні місяці шлюбу обидва партнери сприймають як нещасливі, але остаточне рішення про розлучення, як правило, приймає тільки один з них.
Причини розлучення в період зрілого дорослого віку пов'язані з прагненням партнерів отримувати в шлюбі більше, ніж вони мають на теперішній момент. Розлучення в таких випадках сприймається як більш прийнятний варіант, порівняно з можливістю продовжувати нещасливі сімейні стосунки. Окрім того, якщо шлюб не є міцним, то після того, як діти залишають батьківський дім (стадія "спорожнілого гнізда") це може спричиняти особистісні та сімейні кризи. Подружжя розуміє, що більше не має необхідності залишатися разом заради дітей.
Такі дослідники як Д.Бернард, Дж.Генонт, М.Кулмен стверджують, що часто розлучення може бути викликане помилковими уявленнями про шлюб. До процесу формування міфів про шлюб можуть залучатися релігійні інститути (церква), консультанти з питань сім'ї та шлюбу, популярні засоби масової інформації, родичі, друзі тощо. Ці міфи часто пов'язані з нереалістичними очікуваннями стосовно шлюбу, які призводять до сімейних невдач. Міф у даному випадку визначається як спрощене і помилкове уявлення, яке визначає певні очікування людини.
Після розлучення життя людей може суттєво ускладнюватися, особливо, якщо в сім'ї є діти. Сім'я як система повинна пройти період серйозної адаптації до практичного життя. Багато подружніх пар після розлучення постають перед найрізноманітними проблемами, яких не було, коли вони були одружені. Чоловіки мають проблеми, які пов'язані з організацією і веденням домашнього господарства, оскільки звикли до того, що раніше ці обов'язки виконувала дружина. Окрім того, як чоловіки, так і жінки можуть зіштовхуватися з фінансовими проблемами.
Людям зрілого віку, які вже звикли до певного способу життя, особливо важко переживати наслідки розлучення. Нові фінансові і соціальні обставини можуть болісно сприйматися в цей період, особливо якщо людина змушена зосереджуватися на виконанні завдань розвитку (повернення до навчання, пошук нової роботи тощо), які, зазвичай, вирішуються в молодості. Руйнування подружніх стосунків після розлучення або смерті одного з партнерів є травматичною, стресогенною подією.
Втрата близьких стосунків може викликати ностальгічні почуття, навіть тоді, коли сімейне життя не було щасливим. У колишньої подружньої пари можуть виникати сумніви з приводу правильності прийнятого рішення про розлучення. В цей же час відбувається порушення звичного ритму життя і встановленого порядку. З'являється бажана (чи небажана) незалежність і автономія, а іноді може наступити повна самотність. Більшість людей, які переживають розлучення сприймають його як поразку.
Перехід до нового способу життя після розлучення має індивідуальний характер, в кожному випадку відбувається по-різному. Певна частина дорослих може сприймати розлучення як значне полегшення та отримання бажаної свободи. Для жінок більш поширеним є усвідомлення того, що розлучення дає їм "ще один шанс". Інші бояться навіть думки про майбутнє самотнє життя. Жінки похилого віку, які були одружені протягом тривалого періоду, переживають значні труднощі, пов'язані з тією роллю, яку вони виконували до розлучення.
Дорослі, які одружилися в юному віці, не мають потрібного досвіду самотнього життя і не вміють правильно використовувати отриману незалежність. Ці люди та їх родичі, часто недооцінюють всієї складності процесу влаштування нового життя. У чоловіків і жінок, які недавно розлучилися, спостерігається вищий рівень алкоголізму, соматичних захворювань і депресій.
Більшість розлучених пар вирішують свої проблеми через 2-3 роки після остаточного розриву. У них знову з'являється відчуття благополуччя. Зазвичай, такі люди одружуються вдруге приблизно через 3-4 роки після розлучення. Дослідження показують, що чоловіки після розлучення мають повторний шлюб в 3 рази частіше, порівняно з іншими самотніми людьми. Більшість чоловіків після розлучення у віці понад 40 років одружуються знову, в той же час, лише третина розлучених жінок цього віку мають повторний шлюб. Багато чоловіків при повторному одруженні обирають жінок молодших за віком. Розлучені чоловіки та жінки, які розвивають нові близькі стосунки, з більшою імовірністю зможуть успішно влаштувати життя, у зв'язку з тим, що це сприяє послабленню емоційних зв'язків з колишнім партнером.
Менша, однак, значна частина людей після розлучення, можуть переживати розпач і самотність протягом навіть 10 років. Деякі чоловіки втрачають зв'язок зі своїми дітьми та, незважаючи на існування необхідних матеріальних ресурсів, відмовляються допомагати їм. Певна частина жінок продовжують використовувати дітей як засіб для боротьби з колишніми чоловіками, намагаючись викликати у них почуття вини та сорому.