10.8. Особливості я-концепції у ранньому дорослому віці

Я-концепція - відносно стійка, більш-менш усвідомлена система уявлень особистості про себе, яка переживається нею як неповторна і є основою її самовизначення у світі, взаємодії з іншими людьми, ставлення до себе.

Більшість уявлень людини про себе в дорослому віці ґрунтується на оцінному процесі, який полягає у тому, що людина оцінює позитивно, прагне відчувати ті переживання, які її розвивають (Я здорова, красива, щаслива, вміла, успішна) і оцінює негативно чи уникає того, що, на її думку, шкодить її збереженню та розвитку (Я хвора, некрасива, невміла). Цей процес пов'язаний з тенденцією актуалізації сутнісних сил особистості. Отже, розвиток Я-концепції залежить від самоактуалізації особистості - бажання людини розвиватися.

В дорослої людини взаємовплив самоактуалізації і Я- концепції контролюється прийнятими нею соціальними і моральними принципами, ідеалами, нормами, духовними цінностями. Відповідно до прийнятих у певних соціальних групах критеріїв оцінювання, котрі інтеріоризують особистість, у неї виникають різноманітні уявлення щодо особистісної спрямованості і способів самоактуалізації та самовираження.

Дорослі відчувають психологічний комфорт тоді, коли їхні уявлення про себе дають змогу сприймати важливий для них досвід. Цю можливість забезпечує стійке ядро Я-концепції -самість, автентичність людини, що відрізняє її від інших людей і зберігається протягом усього життя; основні уявлення про себе. У людей, які активно самоактуалізуються, воно включає відкритість для досвіду, раціональність, особисту відповідальність, почуття власної гідності і свободи, здатність до встановлення і підтримки добрих особистісних стосунків і ведення духовно-морального способу життя.

Периферична частина Я-концепції дорослого включає в себе різні аспекти Я-образу (результат усвідомлення глибинної суті людини, що дає змогу відрізнити себе від інших), а також позитивні і негативні самооцінки. Відмінності між Я-образом і Я-концепцією збільшуються з дорослішанням людини. Я-концепція дорослого розвивається під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників. Особливо важливими є контакти зі значущими персоналіями, які на етапі ранньої дорослості певною мірою визначають уявлення індивіда про себе.

Отже, Я-концепція дає змогу утвердити у самосвідомості особистості відчуття визначеності у соціальному і матеріальному світі, сфері моралі та духовності, ідентифікуватися з конкретним оточенням, досягти прийнятного самоототожнення. Вона визначає, як людина діятиме у конкретній ситуації, як інтерпретуватиме власні дії і вчинки інших, чого очікуватиме в майбутньому.

Я-концепція і самооцінка

В ранньому дорослому віці особистість окреслює цілі та обирає засоби для їх досягнення, оцінює успішність своїх дій відповідно до Я-концепції, яка індивідуалізує самооцінку - суб'єктивне сприйняття досягнутих результатів, згідно з якими те, що для однієї людини є успіхом, інша сприймає як невдачу.

З віком самооцінка стає більш диференційованою. Доросла людина може високо оцінювати одні свої властивості, наприклад, свій інтелектуальний розвиток, і дуже низько інші - рівень міжособистісних стосунків чи фізичні можливості. Це явище пов'язане з існуванням у структурі Я-концепції людини реального Я (більш чи менш адекватного уявлення про себе) та ідеального Я. Ідеальне Я може бути реалістичним або фантастичним.

Реальне та ідеальне Я, як правило не тотожні. Відмінності між ними пов'язані як з негативними, так і з позитивними наслідками. Значні відмінності свідчать про неадекватність самооцінки і хворобливе ставлення до себе, що зумовлює негативні емоційні переживання та неадекватні вчинки. Така особистість нездатна подолати розрив між своїм реальним станом і тим, до якого вона прагне.

Я - концепція і психологічний вік особистості

Оскільки розвиток людини відбувається не лише у хронологічному, а й у психологічному часі, то Я-концепція особистості має індивідуальний часовий аспект. Суть його полягає в наявності різних тенденцій сприйняття та оцінювання свого віку і часу на різних етапах життя. Якщо, наприклад, підліток прагне бути старшим за свій хронологічний вік, то люди зрілого віку, особливо жінки, намагаються бути молодшими. Внутрішнє відчуття віку пов'язане із суб'єктивними переживаннями часу. Людина, яка вважає час втраченим, сприймає себе молодшою, ніж вона є насправді, тобто її психологічний вік є меншим від реального. Та, якщо життя сповнене багатьох потрясінь, її внутрішнє відчуття віку значно перевищує реальний.

В ситуації адекватної самооцінки чітко простежуються відмінності між людьми, котрі належать до різних вікових груп. З віком значно збільшується кількість дорослих із психологічним віком, що не відповідає хронологічному.

На етапі ранньої дорослості особистість усвідомлює, що її життєва перспектива є досить значною, а також реалістично сприймає життя і розподіляє майбутнє на послідовні етапи. Ця перспектива не завжди є оптимістичною, оскільки людина чітко розуміє існування численних перешкод та труднощів на життєвому шляху. Продовжуючи, орієнтуватися на майбутнє, вона більше пов'язує себе з теперішнім, залишаючись дещо ізольованою від минулого.

Я - концепція та сімейні стосунки

Створивши сім'ю чоловік та жінка починають виконувати нові соціальні ролі. Змінюються раціональна, емоційно-ціннісна та поведінкова складова цих ролей. Відчутно змінює Я-образ особистості та критерії її самооцінки народження дитини. Ці зміни стосуються само-ідентичності особистості, перерозподілу ролей у подружніх стосунках і у взаємодії з особами старшого покоління. Ефективність цих перетворень залежить від самооцінки особистості. Як правило, ті хто не відчуває проблем стосовно самооцінки, значно легше пристосовуються до нового соціального статусу.

Від міри адекватності батьківської Я-концепції залежить налагодження стосунків з дітьми. Органічне включення в Я- концепцію образів власних дітей, їхніх очікувань дає змогу налагоджувати доброзичливі стосунки з ними. Якщо центром Я-концепції батьків є Я-професійне, а проблеми дітей знаходяться на її периферії, то можуть виникати конфлікти.