Проблема самотності

Протягом тривалого часу самотність сприймалася як сумний наслідок якогось катаклізму, наприклад, війни або ознака можливої неповноцінності чи незрілості особистості, остання думка, певною мірою, зберігається до цього часу. Частина людей у шлюбі має стереотипне уявлення про самотніх (неодружених) людей, які сприймаються як безтурботні поціновувачі життя або відверті невдахи. Представники першої категорії живуть насиченим, веселим життям, не відмовляючи собі ні в чому. Стереотипні невдахи - фізично непривабливі люди, які не мають сильних особистісних властивостей і високих інтелектуальних характеристик.

Однак, не завжди ці стереотипи відображають дійсний стан речей. Звичайно, існують люди, що відповідають описаним характеристикам. Принаймні протягом деяких вікових періодів людина може суттєво змінюватися на різних етапах життя. Самотнє життя цілком може бути результатом зваженого рішення, спробою знайти баланс між самодостатністю і взаємозалежністю. Багато самотніх людей відмовляються від одруження для того, щоб отримувати задоволення від близьких стосунків при сприятливому їх розвитку і уникати проблем, пов'язаних з невдалим подружнім життям. Вони не хочуть відчувати себе прикутим до партнера, який стоїть на шляху їх власного розвитку. Вони також уникають роздратованості, суму, сексуальної незадоволеності і самотності через необхідність спілкуватися з людиною, яку вони вже давно "переросли" (що часто трапляється в нещасливих сім'ях). Спостерігаючи за тим, як невдало складається подружнє життя деяких друзів та знайомих, вони приходять до висновку, що продовження самотнього життя є кращим вибором.

Розвиток дружніх стосунків в ранній дорослості

Важливим аспектом життя в ранньому дорослому віці виступає встановлення та розвиток дружніх зв'язків. На думку багатьох психологів, дружба в цей період, як і кохання, виходить на новий рівень. Дружба, на відміну від простих приятельських стосунків, характеризується встановленням духовної близькості.

Існує велика кількість визначень поняття "дружба", в словнику "Психологія" (за ред. А.В.Петровського, М.Г.Ярошевського) дружба визначена як вид стійких, індивідуально-вибіркових міжособистісних стосунків, які характеризуються взаємною близькістю учасників. І.Ю.Кулагіна та В.М.Колюцький, розуміють дружбу як особливий вид сутнісних стосунків, які характеризуються єднанням за значущими для учасників аспектами життя. Відповідно до запропонованих визначень, любовні стосунки часто включають дружбу як необхідний компонент.

І.С.Кон, аналізуючи проблему виникнення дружби, відзначає, що сприятливим середовищем є приятельські стосунки, які складаються при залученні до спільної діяльності. З одного боку, почуття групової солідарності, приналежності до цілого (ідентифікація з колективом) неможливе без взаємної підтримки і турботи. Закономірно, що більшу частину своїх друзів людина здобуває саме в процесі спільної діяльності, в виробничих і навчальних колективах. Важлива роль спільної діяльності для встановлення дружніх стосунків доведена великою кількістю експериментальних досліджень.

З іншого боку, для появи дружби необхідна загальна подібність учасників. Найчастіше друзі близькі за віком, соціальним становищем, культурним рівнем, цінностями і соціальними установками. Окрім того, дружба частіше виникає між особами однієї статі. Характерність для дружби загальної подібності її учасників також підтверджена чисельними емпіричними даними.

Разом з тим, існують дружні стосунки, які встановлюються між молодими людьми та представниками старшого покоління. Вони складаються також, як правило, при залученні до спільної діяльності, найчастіше, виробничої діяльності. Варто зазначити, що дружба з представниками старших поколінь частіше встановлюється у молодих людей, які не мали відповідних стосунків у сім'ї, наприклад, у випадках неповних сімей, або дефіциту батьківської уваги.

Традиційне розуміння дружби дає можливість стверджувати спонтанність, природність її появи. Дружба, як і кохання, не може виникати за бажанням, вона є результатом значної для суб'єктів подібності, близькості. Не можливо задумати чи вибрати для себе близьку людину, можливо лише зустріти її, відкрити для себе цю близькість. Саме про це писав М.М.Прішвін, підкреслюючи необхідність "спорідненої уваги": "Бути мудрим - означає, перш за все, бути уважним до душі близької людини. На питання, хто ця близька людина - відповідь така: в кожній людині споріднена увага прагне відкрити близького, кого вона відкриє, той і є близьким".