Смерть як добровільний вибір

Останнім часом набули актуальності етичні проблеми вмирання та смерті. Серйозну полеміку викликає проблема оформлення правового статусу евтаназії (дослівний переклад з грецької: хороша смерть). Евтаназія - це певні дії лікаря, з метою припинення життя безнадійно хворої людини. Виокремлюють пасивну і активну евтаназію.

При активній евтаназії лікар використовує спеціальні засоби, що прискорюють настання смерті. Це може бути смертельна ін'єкція, передозування снодійним.

Пасивна евтаназія означає відмову від заходів з підтримання життєдіяльності. Таким чином, пасивна евтаназія не включає дії, що безпосередньо призводять до смерті. Йдеться про припинення медичних процедур, що підтримують життя людини, в результаті чого, смерть настає природнім шляхом.

З юридичної точки зору активна евтаназія недопустима. На даний момент вона розглядається як безумовно протизаконна дія і передбачає кримінальну відповідальність. Необхідність пасивної евтаназії визначається за показниками незворотного припинення функціонування, тобто смерті мозку. Виокремлюються такі критерії припинення функціонування:

o відсутність чутливості та реакцій;

o відсутність руху і самостійного дихання;

o відсутність рефлексів;

o рівна лінія електроенцефалограми, що свідчить про відсутність активності мозку;

o відсутність притоку крові до головного мозку.

У зв'язку з правовою неприйнятністю активної евтаназії, останнім часом жваво обговорюється питання автоевтаназії. Прихильники даного підходу стверджують, що якщо звичайний суїцид - це емоційне та ірраціональне вбивство себе, то евтаназія - це раціональне самогубство.

Згідно з цією позицією, автоевтаназія є етично виправданою в таких умовах:

- невиліковна хвороба, яка викликає нестерпні страждання;

- тяжка фізична інвалідизація, яка настільки обмежує нормальну життєдіяльність людини, що вона не може переносити таке існування.

Перша причина визначається як основна, друга трапляється не так часто.

Однак, значна кількість дослідників критикують ідею автоевтаназії, посилаючись на те, що самогубство в принципі не може бути раціональним. Ґрунтовний аналіз і дослідження різних випадків показують, що з клінічної точки зору, в смертельно хворих пацієнтів майже завжди самогубство відбувається під впливом психічних розладів, а не раціонального вибору.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамова Г. С. Психология человеческой жизни. Исследование геронтопсихологии : учеб. пособие / Г. С. Абрамова. -М: Академия, 2002. - 222 с.

2. Альперович В. Д. Социальная геронтология: пожилым и молодым о старости и старении / В. Д. Альперович. - Ростов-на-Дону.: Феникс, 1997. - 576 с.

3. Альперович В. Д. Старость. Социокультурный портрет: учеб. пособие / В. Д. Альперович. - М., 1998. - 270 с.

4. Альперович В. Д. Проблемы старения. Демография, психология, социология / В. Д. Альперович. - М.,2004. - 349 с.

5. Возрастная психология : личность от молодости до старости : учеб. пособие / М. В. Гамезо, В. С. Герасимова, Г. Г. Горелова, Л. М. Орлова. - М.: Ноосфера, 1999. - 269 с.

6. Донцов В. И. Старение: механизмы и пути преодоления / В. И. Донцов. В. Н. Крутько, А. А. Подколзин. - М, 1997. - 240 с.

7. Ермолаева М. В. Практическая психология старости / М.В Ермолаева. -М.: ЕКСМО-Пресс, 2002. - 318 с.

8. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг, Д. Бокум. - СПб.: Питер, 2004. - 939 с.

9. Краснова О. В. Стереотипы и аттитюды к пожилым людям (опыт социально-психологического исследования) / О.В.Краснова. - М. : Прометей, 2004. - 303 с.

10. Краснова О. В. Социальная психология старения : учеб. пособие для студ. вузов / О. В. Краснова, А. Г. Лидере. - М. : Академия, 2002. - 287 с.

11. Либерман Я. Л. Прогрессивные методы мотивирования жизненной активности в период поздней взрослости / Я. Л. Либерман, М. Я. Либерман;Урал. ин-т социальных и общинных работников. - Екатеринбург : Банк культурной информации, 2001. -104 с.

12. Максименко С. Д. Генетическая психология: Методологическая рефлексия проблем развития в психологии : Монография / СДМаксименко. - М., К.: Рефл.-бук; Ваклер, 2000. - 319 с.

13. Малкина-Пых И. Г. Кризисы пожилого возраста: справочник практ. психолога / И. Г. Малкина-Пых. - М.: Эксмо, 2005. -366с.

14. Максимова С. Г. Социально-психологические проблемы в геронтологии / С. Г. Максимова. - Барнаул, 2001. - 223 с.

15. Медведева Г. П. Введение в социальную геронтологию / Г. П. Медведева. - М.,2000. - 95 с.

16. Психология старости и старения : хрестоматия : для студ. психолог, фак. вузов / сост.: О. В. Краснова, А. Г. Лидере. -М. : Академия, 2003. - 412 с.

17. Райгородский Д. Я. Психология старости : хрестоматия / Д. Я. Райгородский. - Самара : БАХРАХ-М, 2004. - 733 с.

18. Савчин М. В. Вікова психологія : навч. посіб./ М. В. Савчин, Л. П. Василенко. - 2-ге вид., стер. - К.: Академвидав, 2009. -360 с.

19. Ястребов А. Л. Мужчина от 17 до 71: режиссура возрастных кризисов / А. Л. Ястребов. - М., 2010. - 270 с.