
- •1.1. Предмет вікової психології
- •1.2. Методи дослідження
- •Організаційні (порівняльні, лонгітюдні, комплексні)
- •Розділ 2. Передумови розвитку психіки
- •2.1. Рушійні сили, чинники й умови психічного розвитку
- •Взаємодія біологічного і соціального чинників.
- •2.2. Теорії вікового психічного розвитку
- •Теорія дозрівання а. Гезелла
- •Нормативний підхід л. Термена
- •Теорія трьох ступенів розвитку к. Бюлера
- •Теорія научіння і.П. Павлова і Дж. Уотсона
- •Соціогенетичні концепції психічного розвитку
- •Концепція соціального научіння. А. Бандура
- •Теорія р. Сірса
- •Теорія конвергенції двох факторів.
- •Когнітивні теорії в психології розвитку Теорія ж. Піаже
- •Теорія морального розвитку л. Колберга
- •Культурно-історична концепція л.С. Виготського
- •Розділ 3. Періодизації психічного розвитку
- •3.1. Критерії періодизації психічного розвитку
- •3.2. Періодизація розвитку особистості за з.Фрейдом
- •3.3. Періодизація розвитку особистості за е.Еріксоном
- •3.4. Періодизація розвитку особистості за л.Колбергом
- •3.5. Періодизація інтелектуального розвитку за ж.Піаже
- •3.6. Періодизація психічного розвитку за л.С.Виготським
- •3.7. Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним
- •3.8. Періодизація розвитку особистості за а.В.Петровським
- •Розділ 4. Період немовляти (від народження до 1-го року)
- •4.1. Криза новонародженості
- •Особливості розвитку органів чуття
- •Розвиток емоційної сфери
- •4.2. Вік немовляти
- •4.3. Криза 1-го року
- •Розділ 5. Раннє дитинство
- •5.1. Психологічна характеристика розвитку дитини в ранньому дитинстві
- •Соціальна ситуація розвитку
- •Розвиток предметної діяльності
- •5.2. Особливості спілкування в ранньому віці
- •Розвиток мови
- •Специфіка спілкування в ранньому віці
- •5.3. Розумовий розвиток дітей раннього віку
- •Розвиток мислення
- •Виникнення знакової функції
- •Розвиток уяви і пам'яті
- •5.4. Криза трьох років
- •Негативізм
- •Впертість
- •Норовливість дитини
- •Знецінювання
- •Розділ 6. Психологія дошкільного віку
- •6.1. Загальна характеристика дошкільного віку
- •1. Предметна гра
- •2. Рольова гра
- •3. Гра за правилами
- •6.2. Особливості спілкування дошкільника Спілкування в сім'ї
- •Мовне та емоційне спілкування
- •Стилі спілкування дорослих з дитиною
- •6.3. Розумовий розвиток дошкільника Практичне оволодіння мовою і осмисленість мови
- •Сенсорний розвиток
- •Загальна характеристика розвитку мислення
- •Розвиток уваги, пам'яті та уяви
- •6.4. Моральний розвиток дошкільника
- •6.5. Криза семи років
- •Розділ 7. Психологія молодшого школяра
- •7.1. Психологічна готовність дитини до навчання у школі
- •7.2. Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра
- •7.3. Навчальна діяльність
- •Інші види діяльності в молодшому шкільному віці
- •Вплив учіння на розумовий розвиток дитини
- •7.4. Особливості спілкування молодшого школяра
- •Стилі спілкування, які пропонуються дорослими в сім'ї та у школі
- •Спілкування в сім'ї
- •Спілкування з учителем
- •7.5. Розумовий розвиток молодшого школяра Усна і письмова мова
- •Сенсорний розвиток
- •Розвиток мислення
- •Розвиток уваги, пам'яті, уяви
- •Розвиток уваги
- •Розвиток пам'яті
- •Розвиток уяви
- •7.6. Розвиток особистості у молодшому шкільному віці
- •Розділ 8. Психологія підліткового віку
- •8.1. Соціальна ситуація розвитку в підлітковому віці
- •8.2. Фізіологічні особливості розвитку підлітка
- •8.3. Криза підліткового віку та підходи до її аналізу
- •8.4. Провідна діяльність у підлітковому віці
- •8.5. Навчальна діяльність підлітків
- •8.6. Розумовий розвиток в підлітковому віці
- •Сенсорний розвиток.
- •Розвиток мислення
- •8.7. Розвиток особистості в підлітковому віці
- •Розділ 9. Психологія юнацького віку
- •9.1. Криза юнацького віку
- •9.2. Загальна характеристика юнацького віку
- •9.3. Соціальна ситуація розвитку в юнацькому віці. Професійне самовизначення
- •Провідна діяльність в юнацькому віці
- •9.4. Розвиток особистості в ранній юності
- •Екзистенціальна криза юнацького віку
- •9.5. Інтелектуальний розвиток в юності
- •9.6. Особливості спілкування в юнацькому віці
- •Розділ 10. Психологія ранньої дорослості
- •10.1. Розвиток особистості в дорослому віці
- •Поняття дорослості і критерії досягнення дорослості
- •10.2. Проблема періодизації дорослості
- •10.3. Загальна характеристика періоду ранньої дорослості
- •Перша фаза ранньої дорослості
- •Друга фаза ранньої дорослості
- •10.4. Розвиток психофізіологічних функцій в період ранньої дорослості
- •Розвиток сенсорної функції у ранньому дорослому віці
- •Розвиток моторної функції у ранньому дорослому віці
- •Розвиток мнемічної функції у ранньому дорослому віці
- •10.5. Розвиток когнітивної сфери в період ранньої дорослості
- •Розвиток інтелекту та мислення в ранньому дорослому віці
- •Розвиток пам'яті в ранньому дорослому віці
- •Розвиток мовлення у ранньому дорослому віці
- •Розвиток уваги у ранньому дорослому віці
- •10.6. Розвиток сімейних стосунків в ранньому дорослому віці
- •Вплив батьківства на розвиток в ранньому дорослому віці
- •Проблема самотності
- •Розвиток дружніх стосунків в ранній дорослості
- •10.7. Професійна діяльність в період раннього дорослого віку
- •Етапи професійного шляху
- •Професійна підготовка
- •Початок трудової діяльності
- •10.8. Особливості я-концепції у ранньому дорослому віці
- •Професійна я - концепція та самооцінка
- •10.9. Кризи раннього дорослого віку Криза тридцяти років
- •Моделі поведінки жінок Модель поведінки "Турботливі"
- •Модель поведінки "Або-або"
- •Модель поведінки "Інтегратори"
- •Модель поведінки "Нестабільні"
- •Моделі поведінки чоловіків.
- •Модель поведінки "Нестабільні"
- •Модель поведінки "Закриті"
- •Модель поведінки "Вундеркінди"
- •Криза середини життя
- •Розділ 11. Психологія зрілого дорослого віку
- •11.1 Загальна характеристика зрілого дорослого віку
- •11.2. Зміни фізичного розвитку в зрілому дорослому віці
- •Менопауза і клімакс
- •11.3. Розвиток когнітивної сфери в зрілому дорослому віці
- •Розвиток сенсорних функцій відчуття та сприйняття
- •Розвиток уваги
- •Особливості розвитку інтелекту
- •11.4. Розвиток сімейних стосунків в зрілому дорослому віці
- •Стосунки з дорослими дітьми
- •Стосунки з літніми батьками
- •Виконання ролі бабусі чи дідуся
- •Відтворення сім'ї
- •11.5. Дружні стосунки в зрілому дорослому віці
- •11.6. Професійний розвиток в зрілому дорослому віці
- •Переоцінка цінностей в середині кар'єри.
- •Втрата роботи
- •11.7. Особливості я-концепції у зрілому дорослому віці
- •Особливості самооцінки особистості в зрілому дорослому віці
- •11.8. Криза зрілого віку
- •Розділ 12. Психологія старості
- •12.1. Загальна характеристика старості
- •12.2. Теорії старіння і старості
- •Старість як біологічна проблема
- •Старість як соціальна проблема
- •Старість як когнітивна проблема
- •Комплексні теорії старіння
- •12.3. Розвиток когнітивної сфери у старості Розвиток відчуття і сприйняття
- •Розвиток мислення
- •Причини зниження інтелектуальних функцій
- •Основні чинники розвитку когнітивних функцій у старості
- •12.4. Вихід на пенсію: особливості адаптації
- •12.5. Розвиток сімейних стосунків у старості
- •12.6. Задоволеність життям у старості
- •12.7. Особливості я-концепції у старості
- •Завдання розвитку в похилому віці
- •12.8. Типології особистості в період старості
- •12.9. Закінчення життєвого шляху людини
- •Страх смерті
- •Етапи вмирання
- •Смерть як добровільний вибір
- •Глосарій
- •Список використаної літератури
12.9. Закінчення життєвого шляху людини
Людина відрізняється від інших живих істот тим, що вона чітко усвідомлює неминучість своєї смерті. Знання про скінченність свого життя протягом всієї історії людства було основою для створення різних концепцій сенсу життя, теорій потойбічного світу і життя після смерті.
Тема смерті є найважливішим аспектом всіх релігій світу. Існують релігії, в постулатах яких, - тлінність і тимчасовість земного буття, а також вічне життя душі після фізичної смерті, звільнення від грішного тіла. Інші розглядають ідею реінкарнації, яка допускає можливість багаторазового фізичного відродження в різноманітних живих формах. Варто зазначити, що концепція реінкарнації існувала і в християнстві до 553 року, поки не була відмінена на Другому Константинопольському соборі. Частина людей взагалі не вірить в можливість продовження життя після смерті. Однак для всіх знання про неминучість смерті є найважливішою обставиною, яка безпосередньо впливає на життя людини. До певної міри знання про неминучість смерті надає життю особливого сенсу.
Описати, з психологічної точки зору, фінальний період життя людини досить складно. Причиною цього є індивідуалізоване, особистісне ставлення до проблеми смерті різних людей, а також обумовленість сприйняття значною кількістю суб'єктивно-об'єктивних чинників. Разом з віковими параметрами ставлення до смерті визначають: екзистенційна система особистості, міра релігійності, суб'єктивний життєвий досвід, стан здоров'я та ін.
Страх смерті
В деяких дослідженнях було доведено, що літні люди мають нижчий рівень тривоги та страху смерті, порівняно з молодшими віковими групами. Результати опитування великої кількості людей похилого віку, яке проводився в рамках одного з досліджень, виявили, що на питання "Чи боїтеся ви померти?" лише 10% респондентів дали ствердну відповідь. При цьому відзначається, що літні люди часто думають про смерть, але без яскраво виражених (негативних) емоційних проявів.
Очевидно, що дані результати відображають найбільш загальні тенденції, існує значна кількість винятків, які обумовлюються індивідуальними відмінностями. Так, з одного боку встановлено, що люди, які мають чіткі життєві цілі менше бояться смерті, але інші дослідження показують, що літні люди, які мають гарну фізичну форму, плани на майбутнє, хороші адаптивні можливості найбільше турбуються через думки про смерть. Індивідуалізований характер ставлення до смерті дуже добре ілюструє висловлювання А.Шопенгауера: "Страх смерті - це зворотній бік волі до життя".
Етапи вмирання
Елізабет Кюблер-Росс провела систематичне дослідження смерті та процесу вмирання. Вона виокремлює п'ять основних етапів процесу вмирання:
Заперечення. Людина відмовляється прийняти можливість своєї смерті. Дізнавшись про те, що вона смертельно хвора, людина намагається переконати себе, що це помилка і діагноз встановлено невірно.
Гнів. Усвідомлення людиною того, що вона дійсно помирає призводить до почуття гніву, образи і заздрості щодо інших людей. Людина постійно задає питання: "Чому саме я?". Фрустрація актуалізує реакції звинувачення, які спрямовані на лікарів, інших людей, нещасливу долю тощо.
Торги. Людина шукає способи продовження життя, починає давати будь-які обіцянки в обмін на продовження життя. Наприклад, людина може обіцяти лікарям кинути пити або курити, звертаючись до Бога, обіцяє почати праведне життя після видужання.
Депресія. Людина, що помирає, починає втрачати інтерес до життя, її охоплює почуття безнадії. Вона відчуває горе з приводу наближення смерті та неминучості розлучення з рідними.
Прийняття. На останній стадії людина вирішує змиритися зі своєю долею і неминучістю смерті, вона заспокоюється і смиренно доживає останні дні.
Незважаючи на широку популярність, дана класифікація приймається не всіма спеціалістами. Деякі дослідники вважають, що не всі люди проходять через кожен етап вмирання, окрім того, послідовність етапів також може змінюватися. Автори висловлюють занепокоєння, що у зв'язку з запропонованою класифікацією, родичі і друзі людей, які помирають, будуть ставитися до них без потрібного співчуття та розуміння. Вони будуть думати, що будь-яке переживання такої людини є лише черговим етапом процесу вмирання.
Посмертні переживання та галюцинації Під керівництвом К.Озіса було проведено масштабне дослідження явищ, які пов'язані з процесом вмирання, та запропонована їх типологія. Особлива увага приділялася видінням та галюцинаціям помираючих людей. Автори підкреслюють, що галюцинації вмираючих - це особливий вид галюцинацій, які з'являються у людей з чітким усвідомленням навколишньої реальності, адекватним сприйняттям та реакціями. Адекватність усвідомлення змінювалася лише безпосередньо перед смертю, хоча навіть за годину до смерті 10% досліджуваних були притомні. Було встановлено, що часто видіння відповідали традиційним релігійним концепціям (наприклад, рай, небеса). Інші видіння не мали релігійного відтінку, але також були пов'язані з красивими образами (пейзажі, красиві птахи). Найчастіше люди в своїх видіннях бачать померлих родичів, які прагнуть допомогти їм перейти в інший світ. В дослідженнях К.Озіса було показано, що характер видінь не залежить від культурних і фізіологічних особливостей особистості, рівня освіти, виду захворювання і релігійності. Подібні результати були отримані в інших дослідженнях досвіду посмертних переживань людей, які пережили клінічну смерть. Була виявлена значна подібність опису посмертних видінь і "подій" у різних досліджуваних. При цьому зазначається, що характер видінь непов'язаний з культурними особливостями та не узгоджується з прийнятими в певній культурі уявленнями про смерть. Р.Нойес, аналізуючи стани наближення смерті і самої смерті, виокремлює три стадії: опір, огляд життя, трансцендентність. Дослідження Р.Нойеса стосується не вмирання як тривалого процесу, а безпосередньо самої смерті. На стадії опору відбувається усвідомлення небезпеки, з'являється страх і спрямованість на боротьбу. Як правило, доки зберігається хоч невелика імовірність виживання, людина має чітко виражене усвідомлення небезпеки ситуації і активно протидіє їй. У момент усвідомлення безуспішності спроб вижити страх зникає і людина заспокоюється. Друга стадія - огляд життя - починається після відмови від активного опору. Огляд життя має форму панорами спогадів, які швидко змінюються і охоплюють все попереднє життя людини. Цей процес найчастіше пов'язаний з виникненням позитивних емоцій. Стадія трансцендентності є логічним наслідком огляду життя. Людина починає сприймати своє минуле більш віддалено. Зрештою, вона досягає стану, коли життя сприймається як єдине ціле і, в той же час, у ньому можливо розрізнити найдрібніші деталі. Потім долається і цей рівень, людина, яка помирає виходить за межі власного "Я", переживає трансцендентний стан. Р.Муді дослідив 150 випадків посмертних переживань, на основі яких побудував "повну модель смерті". Автор стверджує, що в момент смерті людина починає відчувати неприємний шум, а також рух з великою швидкістю через довгий, темний тунель. Потім з'являється відчуття виходу за межі свого тіла, людина може спостерігати своє тіло як "сторонній глядач". Після цього вона зустрічає "сутності" померлих родичів та друзів, які прагнуть допомогти. В багатьох випадках відбувається контакт з незнайомою "сутністю", що має вигляд світла, яка не вдаючись до звукового мовлення, задає питання, допомагає дати оцінку власному життю. Варто зазначити, що дані результати узгоджуються з висновками інших досліджень, частина з яких була описана раніше. Більшість спеціалістів інтерпретують подібні переживання як галюцинації мозку, що помирає. Однак, частина дослідників заперечують таке трактування, посилаючись на подібність численних проаналізованих посмертних переживань; незалежність посмертних переживань від індивідуально-психологічних і особистісних властивостей; незалежність посмертного досвіду від культурних особливостей середовища, рівня освіти та релігійного виховання. |
Посмертні переживання та галюцинації Під керівництвом К.Озіса було проведено масштабне дослідження явищ, які пов'язані з процесом вмирання, та запропонована їх типологія. Особлива увага приділялася видінням та галюцинаціям помираючих людей. Автори підкреслюють, що галюцинації вмираючих - це особливий вид галюцинацій, які з'являються у людей з чітким усвідомленням навколишньої реальності, адекватним сприйняттям та реакціями. Адекватність усвідомлення змінювалася лише безпосередньо перед смертю, хоча навіть за годину до смерті 10% досліджуваних були притомні. Було встановлено, що часто видіння відповідали традиційним релігійним концепціям (наприклад, рай, небеса). Інші видіння не мали релігійного відтінку, але також були пов'язані з красивими образами (пейзажі, красиві птахи). Найчастіше люди в своїх видіннях бачать померлих родичів, які прагнуть допомогти їм перейти в інший світ. В дослідженнях К.Озіса було показано, що характер видінь не залежить від культурних і фізіологічних особливостей особистості, рівня освіти, виду захворювання і релігійності. Подібні результати були отримані в інших дослідженнях досвіду посмертних переживань людей, які пережили клінічну смерть. Була виявлена значна подібність опису посмертних видінь і "подій" у різних досліджуваних. При цьому зазначається, що характер видінь непов'язаний з культурними особливостями та не узгоджується з прийнятими в певній культурі уявленнями про смерть. Р.Нойес, аналізуючи стани наближення смерті і самої смерті, виокремлює три стадії: опір, огляд життя, трансцендентність. Дослідження Р.Нойеса стосується не вмирання як тривалого процесу, а безпосередньо самої смерті. На стадії опору відбувається усвідомлення небезпеки, з'являється страх і спрямованість на боротьбу. Як правило, доки зберігається хоч невелика імовірність виживання, людина має чітко виражене усвідомлення небезпеки ситуації і активно протидіє їй. У момент усвідомлення безуспішності спроб вижити страх зникає і людина заспокоюється. Друга стадія - огляд життя - починається після відмови від активного опору. Огляд життя має форму панорами спогадів, які швидко змінюються і охоплюють все попереднє життя людини. Цей процес найчастіше пов'язаний з виникненням позитивних емоцій. Стадія трансцендентності є логічним наслідком огляду життя. Людина починає сприймати своє минуле більш віддалено. Зрештою, вона досягає стану, коли життя сприймається як єдине ціле і, в той же час, у ньому можливо розрізнити найдрібніші деталі. Потім долається і цей рівень, людина, яка помирає виходить за межі власного "Я", переживає трансцендентний стан. Р.Муді дослідив 150 випадків посмертних переживань, на основі яких побудував "повну модель смерті". Автор стверджує, що в момент смерті людина починає відчувати неприємний шум, а також рух з великою швидкістю через довгий, темний тунель. Потім з'являється відчуття виходу за межі свого тіла, людина може спостерігати своє тіло як "сторонній глядач". Після цього вона зустрічає "сутності" померлих родичів та друзів, які прагнуть допомогти. В багатьох випадках відбувається контакт з незнайомою "сутністю", що має вигляд світла, яка не вдаючись до звукового мовлення, задає питання, допомагає дати оцінку власному життю. Варто зазначити, що дані результати узгоджуються з висновками інших досліджень, частина з яких була описана раніше. Більшість спеціалістів інтерпретують подібні переживання як галюцинації мозку, що помирає. Однак, частина дослідників заперечують таке трактування, посилаючись на подібність численних проаналізованих посмертних переживань; незалежність посмертних переживань від індивідуально-психологічних і особистісних властивостей; незалежність посмертного досвіду від культурних особливостей середовища, рівня освіти та релігійного виховання. |