0 Задимлені труби заводу

1 Смуглявий юнак на мосту.

Я блукаю і марю. А гони, як весною — мутні ручаї.

Як забуть таращанців загони і зелені обмотки мої...

Багряніло життя, ніби хмари в вишині над туманами трав... Я про чоботи хромові марив, самогоном журбу заливав.

А тепер я поет... і не знаю, де мета і чого я хотів.

Я і чоботи хромові маю, та наївність свою загубив.

Де ж ти мій ніяковий Володю з золотими очима, як став... що колись працював на заводі і в траві Жюля Берна читав.

Я блукаю сумний і нечулий, по-осінньому віти хита.

Все минуло, як молота гули, як шипшина моя золота.

Тротуарами осінь блукає, і подібний до осені я.

Одсіяли зірниці над гаєм, так і день мій колись одсія.

На життя я дивлюся неначе крізь якусь зачаровану муть... І за мною ніхто не заплаче, як на цвинтар мене понесуть.

Як на зламаних крилах Ікара, в вишину не здіймусь уже я.

О мої золоті тротуари,

о загублена юність моя!

Володимир Сосюра

* * *

Хтось батогом у небі цвейка,

Мов хмара хмару в тьмі гука...

І рейки, рейки, рейки, рейки,

І жужелиця заводська...

«Володю!» Хто це мене кличе?..

Чиїх я губ дихання п’ю?..

Я над Дінцем ідy в Лисиче,

В далеку молодість мою...

Там я любив, дививсь на зорі

На фоні доменних заграв,

І у трави зеленiм морі

Я віpші Бяліка читав.

Відповідали серця струни

Його думкам. Душі то крик!..

Я був тоді ще юним, юним,

Була ще ніжна кожа щiк

І бархатиста... Очі карі

Мені свiтили на путi.

Їх серцем бачив я у xмapi —

Ті карі очі золоті...

О, як ті очi чарували,

І, як росу, мене пили! ...

Вони мiж зорями сiяли,

Вони зі мною скрізь були.

Маленька будка пiд горою,

Де рейки блискали вогнем

…О, скiльки раз повз будки тої

Я йшов в Лисиче над Дiнцем!..

Щоб лиш почути милий голос,

Глибокий, бархатний такий,

218

І на щоцi лукавий волос,

А бiля скронi – крила вій...

Дiнець! Ось ти перeдi мною

Течеш повз piднеє село...

О, скiльки poків за водою

У далi часу одпливло!..

Усе тут iншe ... Дня утому

3алiзно шахтнi рвуть гудки.

Та на тобi, як по старому,

Човни рибалок i тички.

Я чую шепiт прудководу ...

Навiки я цих мicць спiвець!

Лиш одхилився од заводу

Ти трохи вбiк, о мій Дiнець!..

Стою в зажурі над тобою...

Ти став мiлкiшим, трохи згас.

Але солодкою водою

Тепер ти поїш весь Донбасс...

О мій Дінeць, живий тобою,

3 тобою мчу я до висот...

Тобi поїть Донбас водою, _

Мені – пiснями мій народ!

М. Руденко

В МОЇМ КРАЮ

В моїм краю живуть кряжисті сили,

Що рід ведуть із глибини віків.

В моїм краю ще збереглись могили,

Насипані шапками козаків.

В моїм краю в руках підкови гнути

Діди навчали босоногих нас.

(- Ну як тим воликам гарбу тягнути,

Коли її не зрушить і Панас?..)

Тут матері з такою добротою,

Якої ви не знайдете ніде.

Тут велетні з довірою святою -

їх циганча круг пальця обведе.

Під стріхами красуні чорноброві.

Що мають серце чуле і просте.

В моїм краю чорноземи метрові:

Голоблю посади - і та росте.

А день, мов лицар, підійма забрало,

Склика тополі на старі вали...

В моїм краю вмирали, як орали:

На бій, неначе на роботу, йшли.

Земля вертає хлібом сльози бранок,

І жде чогось коріння у гаю...

В моїм краю півні співають ранок.

Півні співають у моїм краю.