Діяльності

Організаційний процес – це достатньо складний вид діяльності, який потребує певного досвіду та високого рівня фахових знань і вмінь. Кінцевим результатом організаційної діяльності є вибір певної позиції у діапазонах всіх елементів організаційної діяльності. Такий вибір у підсумку і формує організаційну структуру.

Організаційна структура закладу характеризується трьома ознаками (рис. 27):

Рис. 27. Ознаки організаційної структури

Складність. Чим більше рівнів в ієрархії управління та кількість підрозділів на одному рівні, тим складніше управляти організацією.

Формалізація. Діяльність членів організації завжди визначається, обумовлюється певними правилами (посадові інструкції, вимоги до фахової компетенції, законодавчо встановлені процедури діяльності тощо). Чим більше правил та регуляторів в організації, тим більш формалізованою є структура організації.

Централізація. Право прийняття рішень можуть мати тільки вищі керівники, або таким правом наділяються всі інші менеджери на своїх ділянках роботи. Якщо всі рішення (або їх більшість) приймаються вищими керівниками, тоді організація є централізованою, якщо таким правом володіють менеджери середньої і низової ланок, або керівники філій, територіальних підрозділів – децентралізованою.

Основи теорії організації. За часом формування теорії організації виділяють:

1) класичну (ієрархічну) теорію організації;

2) неокласичну (поведінкову) теорію організації;

3) сучасну (ситуаційну) теорію організації.

Класична теорія організації ґрунтується на результатах досліджень А. Файоля та М. Вебера та має наступні основні характеристики (рис. 28):

1. високий ступінь поділу праці – кожна операція повинна виконуватися фахівцем;

2. чітка управлінська ієрархія – кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;

3. численні правила, стандарти та показники оцінки роботи – організація має розробити та встановити певний набір правил та стандартів, щоб гарантувати повну єдність виконання робіт;

4. "дух формальної знеособленості" – менеджери повинні управляти закладом за відсутності симпатій та переваг щодо окремих працівників;

5. підбір кадрів має здійснюватися виключно за діловими та професійними якостями кожного співробітника.

Такими характеристиками у ветеринарній медицині володіють здебільшого державні установи, сучасний ринок та жорстка конкуренція вимагають дещо інших підходів до управління ветеринарним закладом (рис. 28).

Рис. 28. Сильні та слабкі сторони класичної організації

У центрі уваги неокласичної (поведінкової) теорії організацій знаходиться людина й соціально-психологічні стосунки, індивідуальні та групові взаємозв’язки.

Професор Мічиганського університету Р. Лайкерт дійшов висновку, що організації, які орієнтувалися на бюрократичну модель, є менш ефективними. Він опрацював здобутки управлінської науки на той момент і запропонував характеризувати організації за допомогою восьми ключових характеристик:

- процеси лідерства;

- процеси мотивації;

- процеси комунікацій (формальної і неформальної);

- процеси взаємодії (керівник – підлеглий);

- процеси прийняття рішень (зверху, знизу);

- процеси встановлення цілей (залучення підлеглих);

- процеси контролю (жорсткий, частий і навпаки);

- процеси досягнення цілей (оцінка роботи за досягненням цілей).

Значення параметрів дозволяють віднести ту чи іншу організацію до однієї з 4-х систем управління (рис. 29).

Рис. 29. Системи управління організацією за Р. Лайкертом

Базисну бюрократичну форму організації Р. Лайкерт назвав "Система 1". Іншою крайньою формою є "Система 4". Він вважав, що до останньої як найбільш ефективної з погляду організаційних параметрів мають прагнути всі організації (рис. 30).

Рис. 30. Експлуататорсько-авторитарна та прихильницько-авторитарна системи управління

Таким чином, із позицій двох попередніх підходів існує лише один найкращий варіант організаційного рішення ("ідеальна бюрократія" та "система 4"). В цьому і полягає основний недолік як класичної, так і поведінкової теорій організації (рис. 31).

Рис. 31. Консультативно- та партнерсько-демократичні